ЄУН № 337/6137/21
Провадження № 2/337/163/2022
18 лютого 2022 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ширіної С.А.
за участю секретаря Бикової С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову зазначила, 01.12.2004 року відповідачкою ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від імені позивача ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвською Л.Б. в реєстрі за № 2363. Відповідач ОСОБА_2 доводиться дочкою позивачу, відповідач ОСОБА_3 - онукою позивача. Укладання договору купівлі-продажу відбувалось коли позивач ОСОБА_1 перебувала за кордоном. У січні 2021 року позивач повернулась до України та стала проживати у іншій належній їй квартирі за адресою : АДРЕСА_2 , разом з нею у вказаній квартирі проживали її дочка та онука - відповідачі по справі, які як вважала позивач зареєстровані разом з нею за вказаною адресою. Про реєстрацію відповідачів у спірній квартирі за адресою : АДРЕСА_3 позивачу стало відомо випадково, їй взагалі не відомо , яким чином відповідачі були зареєстровані у належній позивачу квартирі, оскільки позивач була відсутня в Україні з вересня 2000 року по січень 2021 р. Відповідачі у спірній квартирі не проживають та ніколи не проживали , будь-яких речей відповідачів у квартирі не має та у відповідності до ст.405 ЦК України, вони втратили право користування житловим приміщенням. Позивач просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки позивач вимушена нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг за зареєстрованих в квартирі відповідачів, які такими послугами не користуються.
Ухвалою судді від 24.11.2021 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі та визначено про розгляд справи у порядку загального провадження з призначенням підготовчого судового засідання та відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 21.01.2022 року підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні
В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Позивачем до початку судового засідання через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем їх реєстрації. Повідомлень щодо поважності причин його відсутності, заяви про слухання справи за його відсутністю та відзиву на позов, або зустрічного позову до суду не надходило. За даними Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської відповідачі зареєстровані за адресою зазначеною в позові куди і надсилались судові повістки, але поштовий конверт повернувся на адресу суду без вручення із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідачу ОСОБА_3 було направлено поштову кореспонденцію на адресу зазначену нею в заяві : АДРЕСА_4 та отримувалась відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи. Крім того , відповідача ОСОБА_3 про місце, день та час судового засідання було повідомлено шляхом направлення смс-повідомлення на номер мобільного телефону зазначеного відповідачем ОСОБА_3 в заяві.
Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Згідно з вимогами ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання, повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає. Тому, суд вважає, що відповідачі не з'явились в судове засідання без поважаних причин.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» ( № 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб- сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз'яснено, що відповідно до ст.55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 - позивачу по справі , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 01.12.2004 р., який посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвською Л.Б. в реєстрі за № 2363, витягом з Державного реєстру, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічним паспортом на квартиру , копії яких знаходиться в матеріалах справи на арк..№ 9-12.
Як зазначено позивачем в позові та підтверджується договором купівлі-продажу квартири, відповідачкою ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від імені позивача ОСОБА_1 , було укладено вказаний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 доводиться дочкою позивачу, відповідач ОСОБА_3 - онукою позивача. Укладання договору купівлі-продажу відбувалось коли позивач ОСОБА_1 перебувала за кордоном. У січні 2021 року позивач повернулась до України та стала проживати у іншій належній їй квартирі за адресою : АДРЕСА_2 , разом з нею у вказаній квартирі проживали її дочка та онука - відповідачі по справі, які як вважала позивач зареєстровані разом з нею за вказаною адресою.
Про реєстрацію відповідачів у спірній квартирі за адресою : АДРЕСА_3 позивачу стало відомо випадково, їй взагалі не відомо , яким чином відповідачі були зареєстровані у належній позивачу квартирі, оскільки позивач була відсутня в Україні з вересня 2000 року по січень 2021 р
Відповідачі у спірній квартирі не проживають та ніколи не проживали , будь-яких речей відповідачів у квартирі не має, що підтверджується Актом обстеження житлового приміщення від 26.10.2021 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи та відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_1 станом на жовтень 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають та ніколи не проживали.
Позивач просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки позивач вимушена нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг за зареєстрованих в квартирі відповідачів, які такими послугами не користуються.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право зайняти, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник користується, володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник згідно вимог ст.16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..
Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову та визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 319,321, 391, 405 ЦК України, ст.ст.2,4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 211, 247, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням , а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Ширіна
18.02.2022