Дата документу 04.02.2022
Справа № 320/5138/18
Провадження № 2/937/21/22
04 лютого 2022 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Бахаєва І.М.,
за участі секретаря судового засідання - Драгун В.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача ОСОБА_1 - адвокатів Ігнатова Є.Є., Сполохова Є.О.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Антонова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова Олена Павлівна, про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова Олена Павлівна, про поділ спільного майна подружжя, в якому просить визнати за нею: право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , на іншу Ѕ частину квартири визнати за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на частину об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на іншу Ѕ частину будинку визнати за ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 07.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П.; визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,08 га для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2323084000:02:011:0274, на іншу Ѕ частину земельної ділянки визнати за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску, право власності на іншу Ѕ частину автомобіля визнати за ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частки відчужених ним без її згоди автомобілів марки NISSAN модель NOTE р/н НОМЕР_2 , 2008 року випуску та автомобіль марки ГАЗ модель 330202 218 ЗНГ р/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску, у розмірі 156000 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» (код ЄДРПОУ 38087664), на іншу Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» визнати за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину майнових прав у вигляді права оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 11,77 га, кадастровий номер 2324583800:03:001:0044; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що 14 серпня 2004 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від вказаного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15 серпня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано.
В період шлюбу позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 на спільні грошові кошти придбали наступне майно: квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення - для ведення садівництва, на якій побудовано будинок площею 200 кв.м., але не здано в експлуатацію; автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску; автомобіль марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску; під час шлюбу створено ПП «ГСАМІТ», учасником якого є ОСОБА_2 , розмір статутного капіталу становить 1 100,00 грн.; в період шлюбу були набуті майнові права у вигляді права оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 11,77 га, кадастровий номер 2324583800:03:001:0044.
В подальшому, у зв'язку з погіршенням шлюбних стосунків, виникла потреба у регулюванні майнових прав. Так, 07.09.2011 року між сторонами був укладений у письмовий формі шлюбний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом нотаріального округу Васильцовою О.П.
22 листопада 2017 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області визнано недійсним вказаний шлюбний договір.
Усе вищевказане майно, набуте позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 під час шлюбу, та було зареєстровано на ім'я відповідача.
Проте, відповідач ОСОБА_2 розпорядився спільним майном без згоди та відома позивачки.
Відповідач здійснив відчуження спільного майна подружжя автомобілів: автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, був перереєстровано за ОСОБА_4 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску, перереєстровано на теперішню дружину ОСОБА_3 , яка є співвідповідачкою у даній справі.
Квартира АДРЕСА_3 , придбана у шлюбі за позичені кошти одним із подружжя, незважаючи на іпотеку, вважається об'єктом спільної власності подружжя, а тому підлягає поділу у рівних частках між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 .
Земельна ділянка площею 0,08 га, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 2323084000:02:011:0274, приблизна вартість складає 130000 грн., відчужена відповідачем на користь теперішньої дружини ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, без згоди ОСОБА_1 , тому даний договір слід визнати недійсним.
Крім того на спірній ділянці подружжям було побудовано житловий будинок, який відповідач не вводить в експлуатацію при 100% готовності. На вказаній ділянці збудовано будинок площею 200 кв.м., приблизна вартість якого складає 1 600 000 грн. Вказаний будинок слід визнати об'єктом будівництва та визнати за позивачкою Ѕ частку вказаного об'єкту незавершеного будівництва, а іншу - за відповідачем ОСОБА_2 .
Автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, та автомобіль марки ГАЗ, модель 330202218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску, було відчужено відповідачем ОСОБА_2 без згоди позивачки, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути Ѕ частку вартості відчуженого майна, що складає 156 000 грн.
Автомобіль марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску, вартість якого складає 416 000 грн., придбаний в період шлюбу, а тому за позивачкою слід визнати Ѕ частку вказаного автомобіля, а іншу частку - за відповідачем ОСОБА_2 .
В період шлюбу було створено ПП «ГСАМІТ», учасником якого є відповідач, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому слід визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» (код ЄДРПОУ 38087664), на іншу Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» визнати за ОСОБА_2 .
Крім того, в період шлюбу були набуті майнові права у вигляді права у вигляді права оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 11,77 га, кадастровий номер 2324583800:03:001:0044, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому підлягає поділу в рівних частках.
Відповідач відмовляється в позасудовому порядку добровільно поділити спірне майно. Враховуючи викладене, позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та на їх задоволенні наполягала. Відповідач відмовляється в позасудовому порядку добровільно поділити спірне майно. Тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Представники позивачки ОСОБА_1 - адвокатів Ігнатова Є.Є., Сполохова Є.О. позовні вимоги підтримали та на їх задоволенні наполягали. Суду пояснили, що 14 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей. 15 серпня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. В період шлюбу позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 на спільні грошові кошти придбали наступне майно: квартира АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0800 га, цільове призначення - для ведення садівництва, на якій побудовано будинок площею 200 кв.м., але не здано в експлуатацію; автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску; автомобіль марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску; під час шлюбу створено ПП «ГСАМІТ», учасником якого є ОСОБА_2 , розмір статутного капіталу становить 1 100,00 грн.; в період шлюбу були набуті майнові права у вигляді права оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 11,77 га, кадастровий номер 2324583800:03:001:0044. 07.09.2011 між сторонами був укладений шлюбний договір, який 22.11.2017 рішенням суду визнано недійсним. Усе вищевказане майно, набуте позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 під час шлюбу, та було зареєстровано на ім'я відповідача. Проте, відповідач ОСОБА_2 розпорядився спільним майном без згоди та відома позивачки. Відповідач здійснив відчуження автомобілів NISSAN, модель NOTE, та марки ГАЗ, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути Ѕ частку вартості відчуженого майна, що складає 156 000 грн. Спірна квартира спільна власність подружжя, а тому підлягає поділу у рівних частках між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 . Земельна ділянка площею 0,08 га, відчужена відповідачем на користь теперішньої дружини ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, без згоди ОСОБА_1 , тому даний договір слід визнати недійсним. Крім того на спірній ділянці подружжям було побудовано житловий будинок, який відповідач не вводить в експлуатацію. Вказаний будинок слід визнати об'єктом будівництва та визнати за позивачкою Ѕ частку вказаного об'єкту незавершеного будівництва, а іншу - за відповідачем ОСОБА_2 . Автомобіль марки MITSUBISHI модель OUTLANDER, придбаний в період шлюбу, а тому за позивачкою слід визнати Ѕ частку вказаного автомобіля. В період шлюбу було створено ПП «ГСАМІТ», учасником якого є відповідач, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому слід визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину статутного капіталу та майна цього приватного підприємства. Крім того, в період шлюбу були набуті майнові права у вигляді права у вигляді права оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 11,77 га, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому підлягає поділу в рівних частках. Відповідач відмовляється в позасудовому порядку добровільно поділити спірне майно. Тому позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Антонов О.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає, що позов не обґрунтований, заявлене майно не було придбано під час спільного проживання позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , та набуття майна коштами та спільною працею на час набуття майна, оскільки придбане за особисті кошти ОСОБА_2 . Крім того, перелічені вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, позивачка звернулась в неналежний спосіб не передбачений чинним законодавством, недійсність підстав заявлених угод визнаються саме на момент їх вчинення, та яких не існувало, підстави позовних вимог не доведені, угоди які просили визнати недійсними. Тому просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
23 вересня 2019 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнає та не вважає себе належним відповідачем у справі. Судовий розгляд просить проводити за її відсутності./а.с.53-56 том 2/.
Від відповідачки ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій вона просить судовий розгляд проводити за її відсутності.
Від третьої особи - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцової О.П. до суду надійшла заява, в якій вона просить судовий розгляд проводити за її відсутності, рішення у справі прийняти на розсуд суду.
Під час судового розгляду були допитані свідки зі сторони позивачки ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що знає позивачку та відповідача ОСОБА_2 , працювала архітектором в ФОП « ОСОБА_8 ». В січні 2010 року до неї звернувся ОСОБА_2 з приводу розробки проекту на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Восени вона виїжджала до земельної ділянки, почала розробку проекту. За час роботи над проектом, вони три рази зустрічались, в тому числі ОСОБА_2 був з дітьми та ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_2 , за проект якій вона розробила не розрахувався, тому проект повністю не був завершений.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає позивачку та відповідача ОСОБА_2 , вони є друг другу кумами. Йому особисто відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у шлюбі в кредит купили квартиру АДРЕСА_3 . В 2012 році кредит погасили. Йому також відомо, що вони будували будинок з 2010 року по 2013 рік. В 2013 році сторони розлучилися, та позивачка ОСОБА_1 з дітьми залишилася жити в даній квартирі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що знає позивачку ОСОБА_13 та відповідача ОСОБА_14 . Вона навчалася разом з ОСОБА_15 в інституті, зараз вони є друг другу кумами. Свідку особисто відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у шлюбі в кредит купили квартиру АДРЕСА_3 . Кредит погасили в 2012 році. Також їй відомо, що з 2010 року подружжя будували будинок одноповерховий по АДРЕСА_2 . Вона особисто бачила як проходило будівництво будинку, оскільки приїжджали разом з сімєю ОСОБА_16 та цю територію. В 2014 році позивачка та відповідач розлучилися. Позивачка ОСОБА_1 з дітьми залишилася жити в квартирі АДРЕСА_3 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він в 2006 році будував свій будинок по АДРЕСА_2 . В 2010 році на сусідню ділянку приїжджали на машині ОСОБА_18 позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , де розпочалося будівництво будинку. В 2013 році будинок був готовий до проживання в ньому. В 2014 році по сусідству разом із ОСОБА_19 бачив відповідачку ОСОБА_20 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона бачила як з 2010 року по 2013 рік на сусідній АДРЕСА_2 проводилося будівництво будинку. В подальшому познайомилися з відповідачами. В 2015 році вона з чоловіком та дітьми була в цьому будинку, в ньому мешкали відповідачі ОСОБА_22 та ОСОБА_11 . Від свого чоловіка свідок дізналася, що у ОСОБА_14 була інша дружина. В даний час в будинку ніхто не мешкає. З 2015 року через непріязнені стосунки між нею особисто та ОСОБА_19 та ОСОБА_3 більше не спілкується.
Також, під час судового розгляду були допитаний свідок зі сторони відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_23 , яка суду пояснила, що вона старша по будинку АДРЕСА_4 . Добре знає ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , як подружжя. З 2010 року вони винаймали однокімнатну квартиру у вказаному будинку. Свідок декілька разів на місяць була в їх квартирі, вони мешкали вдвох. Жили добре, їздили удвох у справах. ОСОБА_22 займалася підприємницькою діяльністю. Свідок вважала, що вони чоловік та дружина. ОСОБА_24 розповідала свідку, що вони будують будинок та купують строй матеріали. З позивачкою ОСОБА_25 не знайома.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до частини 3 ст. 12 та частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленим цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони по справі: позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 14 серпня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від даного шлюбу позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
15 серпня 2014 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією рішення суду/а.с.8 том 1/.
06.06.2014 ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 в обґрунтування вимог зазначав, що шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 припинені з грудня 2009 року/а.с.141 том 2/.
Вказаним рішенням встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідно до копії заяви ОСОБА_26 , яка є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , її син не проживає з колишньою дружиною ОСОБА_1 з 19 грудня 2010 року/а.с.154 том2/.
З 17.07.2012 позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.13/.
Діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 /а.с.14,15 том 1/.
У зв'язку з погіршенням шлюбних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виникла потреба у регулюванні майнових прав. Так, 07.09.2011 року між сторонами був укладений у письмовий формі шлюбний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом нотаріального округу Васильцовою О.П.
22 листопада 2017 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_14 за участю третіх осіб: ОСОБА_21 , ОСОБА_27 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу - відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцової О.П. про визнання недійсним шлюбного договору, укладеного в шлюбі - задоволено; визнати недійсним укладений між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 , 07.09.2011 року шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 2303/а.с.9-11/.
Вказаним рішенням встановлено, що на момент укладення шлюбного договору - 07.09.2011 та договору іпотеки ОСОБА_28 та ОСОБА_2 не мешкали разом.
В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 мешкають за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією довідки голови ОСББ/а.с.164 том 2/.
З 17.07.2012 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 / а.с.50 том 1/.
Згідно інформації Територіального сервісного центру № 2343 від 20.03.2019 № 31/8/2343-250, автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який з 13.02.2018 зареєстровано за ОСОБА_4 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202 218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску, який з 15.12.2016 зареєстровано за ОСОБА_3 ; автомобіль марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_2 ;
за ОСОБА_2 зареєстровано ВАЗ 21011, НОМЕР_4 , 1976 року випуску, з 21.01.2005; Chevrolet Aveo SF48Y AP9366BA, 2007 року випуску, з 30.11.2007 по 26.11.2009; автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, з 27.11.2009 по 26.07.2014; ГАЗ 330202 218 ЗНГ НОМЕР_3 , 2010 р.в., з 10.09.2010 по 15.12.2016; автомобіль марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску, з 22.06.2012; Daewoo Matiz НОМЕР_5 , 2011 року випуску, з 22.11.2014 по 22.11.2014/а.с.106 том 1/.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Також, відповідно до спеціальної норми - ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:1) час набуття майна;2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Саме про таке застосування норм статей 57, 60 СК України зазначено у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України належними доказами, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження заявлених вимог позивачкою надано:
-копію рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2014 року, яким шлюб між ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 14.08.2004року у відділі РАЦС Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області, актовий запис №488- розірвано/а.с.8 том 1/;
-копію шлюбного договору /а.с.12 том 1/;
-копію рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_14 за участю третіх осіб: ОСОБА_21 , ОСОБА_27 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу - відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцової О.П. про визнання недійсним шлюбного договору, укладеного в шлюбі - задоволено; визнати недійсним укладений між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 , 07.09.2011 року шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 2303/а.с.9-11 том 1/;
-довідки з місця реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з 17.07.2012 зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.13-15 том 1/;
-копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску, власником якого є ОСОБА_2 /а.с.16 том 1/;
-інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку площею 11,77 га, кадастровий номер 2324583800:03:001:0044, орендар ОСОБА_2 , на строк 49 років; квартиру АДРЕСА_1 , власником якої з 20.07.2011 є ОСОБА_2 ;
-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, щодо статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» (код ЄРПОУ 38087664)/а.с.20-22 том 1/;
-копію робочого проекту жилого будинку по АДРЕСА_2 /а.с.23-30том 1/.
На спростування заявлених вимог представником відповідача ОСОБА_29 - адвокатом Антоновим О.М. суду надано:
-копію свідоцтва про шлюб, зареєстрований 18.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_30 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_16 ;
-копію будівельного паспорту на будівництво садового будинку, господарських будівель від 07.05.2018, місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_2 , документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку: Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016, кадастровий номер земельної ділянки 2323084000:02:011:0274, замовником є ОСОБА_3 /а.с.136-139том2/;
-копії накладних про купівлю будівельних матеріалів, де замовником є ОСОБА_3 /а.с.136-139том2/;
-- копію схеми забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , де забудовником є ОСОБА_3 ;
-- повідомлення про початок виконання будівельних робіт - будівництва садового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2 , замовником якого є ОСОБА_3 /а.с.139 том 2/;
-копію позовної заяви про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.141 том 2/;
-копію договору № 1206-18001 від 18.06.2012 про купівлю автомобіля MITSUBISHI модель OUTLANDER/а.с.124 том 2/;
-копію графіку погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 44/50-948/2012 від 25.06.2012, укладеного між ПАТ «Банк Кіпр» та ОСОБА_2 та копії квитанцій/а.с.144 том 2/;
-копію заяви ОСОБА_26 /а.с.151 том 2/;
-копію довіреності від 26.08.2010 від ОСОБА_2 на імя ОСОБА_31 представляти інтереси ОСОБА_2 , як власника ТЗ належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 - легкового хетчбек марки (модель) Nissan Note, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 /а.с.155 том 2/;
-копію договору купівлі продажу квартири від 20.09.2011, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_32 придбала у ОСОБА_33 квартиру АДРЕСА_7 /а.с.158 том 2/;
- копію договору поруки № 11-325Ж9-П від 20.09.2011, відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» - кредитор, ОСОБА_30 - позичальник, ОСОБА_2 - поручитель/а.с.159 том 2/;
-копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_30 - відповідачка по даній справі/а.с.163 том 2/;
-копію довідки, згідно якої з грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 мешкають за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією довідки голови ОСББ/а.с.164 том 2/;
-копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2015, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_34 земельну ділянку, площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 2323084000:02:011:0189/а.с.158том 2/;
-- копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2016 відповідно до якого ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0635 га для індивідуального садівництва за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, Семенівська сільська рада, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Васильцовою О.П., та зареєстрованого в реєстрі за № 2035;
-копію довіреності від 01.12.2009, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_35 користуватися (керувати) ТЗ Nissan Note, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 /а.с.169 том 2/.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини другої статті 72 СК України та роз'яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя.
Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заявлено про пропуск за заявою по кожній з вимог, проте відповідач не довів по кожній вимозі, попри заявлення за межами трьох років, що строк не пропущено, або інші підставі не пропущення позову, не довів по кожній вимозі, що його право порушувалось в межах строку.
Зокрема, в межах строку дії шлюбного договору від 07.09.2011, до часу визнання його рішенням суду від 22.11.2017 недійсним, позивачка ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на спірну квартиру у період з 07.09.2011 по грудень 2016 року - час звернення до суду з позовом про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу. Спірна квартира весь час була зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 .
Відповідно до копії будівельного паспорту на будівництво садового будинку, господарських будівель від 07.05.2018, місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_2 , документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку: Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016, кадастровий номер земельної ділянки 2323084000:02:011:0274, замовником є ОСОБА_3 /а.с.136-139том2/.
Позивачка та її представник не вказали по кожній вимозі та не довели час, з якого строк позовної давності почав спливати, - час порушення прав позивачки.
Натомість в позові позивачка ОСОБА_1 зазначає, що спірним будинком не користується з 2013 року; будинок належить відповідачу ОСОБА_2 ; позивачка в будинку не проживає; відповідач ОСОБА_2 свідомо не вводить в експлуатацію спірний будинок; про вказані обставини їй відомо з 2013 року.
Твердження позивачки, що з 2010 року вона разом з відповідачем ОСОБА_2 будувала спірний будинок, та з 2013 року відповідач її не пускає до будинку, що вказує на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі представником відповідача - адвокатом Антоновим О.М., та що не спростовано позивачкою ОСОБА_1 .
З цих же підстав суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину майнових прав у вигляді права оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 11,77 га, кадастровий номер 2324583800:03:001:0044, оскільки відповідач в добровільному порядку не вирішує спір щодо поділу майна з 2013 року, що вказує на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі представником відповідача - адвокатом Антоновим О.М., та що не спростовано позивачкою ОСОБА_1 .
Щодо предмету спору - автомобіля марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску, суд зазначає наступне.
Вказаний спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 з 22.06.2012.
Після розірвання шлюбу у 2014 році спірний автомобіль залишився у користуванні та розпорядженні відповідача ОСОБА_2 та що визнано сторонами по даній справі.
Позивачка ОСОБА_1 в даній позовній заяві вказує, що після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , відповідач одноособово користується автомобілем марки MITSUBISHI модель OUTLANDER р/н НОМЕР_1 2012 року випуску та відмовляється добровільно його поділити, доступу до даного автомобіля позивачка не має.
Отже, за спірними правовідносинами позовна давність закінчилася, оскільки на момент укладення шлюбного договору - 07.09.2011 та договору іпотеки ОСОБА_28 та ОСОБА_2 не мешкали разом.
Щодо предмету спору - квартири АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.11.2017 у цивільній справі № 320/8111/16-ц, яким визнано недійсним укладений між ОСОБА_25 та ОСОБА_19 , 07.09.2011 року шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 2303, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала позов про визнання права власності на спірну квартиру суто умовами шлюбного договору, в межах яких діяв суд, за змістом якого встановлено судом, що майно за переліком та квартира придбане під час дії шлюбу та спільного проживання.
Вказане спростовує позицію позивачки, щодо встановлення даних обставин, оскільки суд їх встановив з шлюбного договору, де вказано, що дане майно придбано в період шлюбу.
Шлюбний договір в цілому та в тому числі його зміст визнаний судом недійсним, право власності за шлюбним договором на квартиру позивачка за собою не зареєструвала.
За п. 7 ст. 82 ЦПК правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язкова для суду.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Факт перешкоджання позивачці ОСОБА_1 у реалізації права власності на спірне майно з 2011 року підтверджується рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.11.2017, в якому встановлено, що під час судового розгляду позивачка особисто вказує про порушення свого права, та що на момент укладення шлюбного договору та договору іпотеки - 2011 рік, вони з чоловіком не мешкали разом.
Договори купівлі-продажу квартири та іпотеки укладено 20.07.2011, шлюбний договір укладався в вересні 2011 року, кредит виплачений за декілька місяців та що визнано позивачкою - під час окремого проживання при припиненні шлюбних відносин, а отже, за спеціальною нормою ч. 6 ст. 57 СК над загальними ст. ст. 60, 61 СК встановлюється особиста власність відповідача ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Майно є зареєстрованим (набутим) особисто за відповідачем з часу надбання під час окремого проживання, факт встановлений рішенням суду, презумпцію спільності спростовано відповідачем.
Шлюбним договором, який визнаний недійсним, передавалась не 1\2 частка спірної квартири, а в цілому квартира, що визнавалась сторонами, що майно є відповідача ОСОБА_2 , а отже не спільне на час надбання та передачі за шлюбним договором.
Щодо предмету спору - визнання право власності на Ѕ частину об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2015 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_34 земельну ділянку, площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 2323084000:02:011:0189/а.с.158том 2/.
Позивачка ОСОБА_1 не надала суду жодних письмових доказів, що забудовник будинку по АДРЕСА_2 , є саме відповідач ОСОБА_2 .
Наданий суду робочий проект житлового будинку по АДРЕСА_2 суперечить ст.ст. 77, 78,79 ЦПК України, оскільки не завірений як документ печаткою юридичної особи, та не підписаний уповноваженою особою.
За доказами в справі: декларація про початок будівництва, будівельний паспорт, декларація про завершення, власником будівельних матеріалів є відповідачка ОСОБА_3 , що не спростовано, до якої вимоги не заявлялись взагалі.
Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Визнання ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, і підстав для відступу від нього не вбачається.
А тому не підлягає задоволенню вимога щодо визнання право власності на Ѕ частину об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частки відчужених ним без її згоди автомобілів марки NISSAN модель NOTE р/н НОМЕР_2 , 2008 року випуску та автомобіль марки ГАЗ модель 330202 218 ЗНГ р/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску, у розмірі 156000 грн. суд зазначає наступне.
Недійсність підстав для визнання недійсного правочину визначається тільки на момент його вчинення.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У період дії шлюбного договору, а саме з 07.09.2011 - дата укладення шлюбного договору, по 22.11.2017 - визнання недійсним вказаного шлюбного договору, відповідно до п.п.2.1 п. 2 даного договору , сторони договору домовились про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України та встановили наступний режим майна, набутий ними в період зареєстрованого шлюбу до укладення цього договору, ОСОБА_2 на праві особистої власності належить: автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску; автомобіль марки ГАЗ, модель 330202218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску; земельна ділянка площею 0,0800 га, цільове призначення - для ведення садівництва. ОСОБА_1 на праві особистої власності належить: квартира АДРЕСА_3 .
Автомобіль марки ГАЗ, модель 330202 218 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2010 року випуску, який з 15.12.2016 зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі договору оформленого та підписаного сторонами: продавець ОСОБА_2 , покупець: ОСОБА_3 /а.с.109-110/.
Автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, з 30.11.2007 по 26.07.2014 був зареєстрований за ОСОБА_2 . З 13.02.2018 даний автомобіль зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_4 .
Отже, право власності на вказані транспортні засоби зазначеним шлюбним договором визнано за відповідачем ОСОБА_2 , та були відчужені ним в період дії цього договору, який на час укладення угод був дійсним.
Та на час дії вказаного правочину сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовились про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України.
А тому нормами Сімейного кодексу України, яким визначено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, під час дії шлюбного договору не розповсюджувалися.
А тому суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 07.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П. та визнання за нею право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Так у пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Тому право на майно (земельну ділянку) може бути визнано тільки через спростування добросовісності, як зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 Постанови ВС від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)».
Спірна земельна ділянка зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 07.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П.
Вказаний договір укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.12.2016 в період дії шлюбного договору; відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд вважає правильними та призюмується, оскільки позивачкою не доведено протилежне.
А тому вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не підлягає задоволенню через недоведеність тих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки, то суд вважає, що дані вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки вони взаємопов'язані з вирішенням позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 07.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцовою О.П. та які судом залишені без задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» (код ЄДРПОУ 38087664), на іншу Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» визнати за ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Внесені в статутний фонд кошти не є майном подружжя та не підлягають поділу, що відвідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (пункт 8.40 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові вказала, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству,а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю). Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації (пункти 8.36., 8.37 постанови).
Здійснивши аналіз наведених положень законодавства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).
Враховуючи наведені положення законодавства, висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» (код ЄДРПОУ 38087664), на іншу Ѕ частину статутного капіталу та майна приватного підприємства «ГСАМІТ» визнати за ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню через необґрунтованість.
Суд, критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_7 , оскільки її пояснення ніякими доказами не підтверджуються, що вона працювала на вказаному приватному підприємстві, та оскільки свідок визнала, що працювала на ФОП. Крім того, згідно розробленого проекту є посилання в проекті на присвоєну адресу забудови: АДРЕСА_2 , якої на той час не існувало, та звідки з'явилась адреса свідок пояснити не змогла. Проект не віддала ОСОБА_2 , оскільки відповідач за проект не розрахувався, заяву на проект не надавав. Крім того, проект на який послалась свідок не підписаний уповноваженою особою ПП «Соняшник» та не завірений печатками підприємства.
Суд також критично відноситься до показів свідків, оскільки жодному свідку особисто не відомо, що ОСОБА_2 є забудовником садового будинку по АДРЕСА_2 . Свідок ОСОБА_12 пояснив, що подружжя ОСОБА_16 офіційно розлучилися в серпні 2014 року. Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що разом подружжя ОСОБА_16 жили приблизно по 2011-2012 рік.
Отже, допитані судом свідки не підтвердили, що саме в період спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , внаслідок спільної праці було придбане спірне майно.
Крім того, свідок ОСОБА_23 пояснила, що знає ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , як подружжя з 2010 року. Свідок особисто декілька разів на місяць була в їх квартирі, вони мешкали вдвох, жили добре, їздили удвох у справах. ОСОБА_22 займалася підприємницькою діяльністю. Свідок знала, що вона будує будинок та купує будівельні матеріали. З позивачкою ОСОБА_25 не знайома та ніколи її не бачила.
Отже, позивачкою ОСОБА_1 не доведено ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова О.П., про поділ спільного майна подружжя такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом відмовлено в позові, судові витрати покладаються на позивачку та не підлягають стягнення з відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71, 72 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, ЗУ«Про основи містобудування», суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова Олена Павлівна, про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні дані учасників справи:
позивач - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;
відповідач 1 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;
відповідач 2 - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач 3 - ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ;
третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Васильцова Олена Павлівна, місцезнаходження за адресою: м. Мелітополь, вул. Грушевського, буд. 31, 72313.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року.
СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ