Справа № 333/858/19
Провадження №1-кп/333/38/22
Іменем України
21 січня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника обвинуваченої - ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українця, громадянки України, не заміжньої, освіта вища, офіційно не працевлаштована, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрована адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
05 листопада 2018 року приблизно о 09 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись в кабінеті завідуючої терапевтичного відділення КУ «Міська лікарня №7» по вул. Привокзальній буд. 9 у м. Запоріжжі, з мотивів наявних особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно протиправно з метою нанесення тілесних ушкоджень, нанесла потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше п'яти ударів ногами в область правої руки та ніг, чим спричинила останній відповідно до висновку експерта №1463 від 11.12.2018 тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої гомілки, садна в ділянці лівої гомілки та закритого перелому основи проксимальної фаланги 2-го пальця правої кісті, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яке не є небезпечними для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених статтею 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Показання обвинуваченої
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнала частково та пояснила суду, що в цей день вона зі своєю матір'ю дізналася, що в лікарні померла їхня бабуся. На їхні прохання лікарі нічого їм не пояснювали. Вона зі своє мамою пішли до кабінету завідуючого терапевтичного відділення, там знаходилися інші лікарі. В кабінеті вона почала з лікарями розмовляти, однак її почали виштовхувати з кабінету і вона почала захищатися, наносити удари потерпілій вона не хотіла.
Крім часткового визнання вини обвинуваченою ОСОБА_7 , її вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, які зібрані в порядку, передбаченому процесуальним законом, а саме:
Фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду потерпілої та свідків:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює лікарем терапевтичного відділення КУ «Міська лікарня №7». 04.11.2018 о 16.00 годині вона зступила на чергування в якості чергового лікаря. Серед пацієнтів, які залишались під спостерігання була пацієнтка терапевтичного відділення ОСОБА_9 , остання була у важкому стані.
Приблизно о 20.00 ОСОБА_7 зі своєю мамою вбігли до кабінету де знаходилася потерпіла і викрикуючи нанесли їй та лікарю ОСОБА_10 удари в лице та по тілу. Після того, як ОСОБА_7 нанесла лікарю ОСОБА_10 удар в лице, підійшла до неї. та нанесла обома ногами більше п'яти ударів в область правої руки. Після цього до кабінету забігли студенти та лікарі і вивили ОСОБА_11 та ОСОБА_7 до коридору.
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що 05.11.2018 її запросила до кабінету завідувач відділення. Близько о 10.00 годині до кабінету забігли ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Без жодних пояснень ОСОБА_7 підбігла до ОСОБА_13 та нанесла йому удар в голову. Пізніше підбігла до ОСОБА_5 та нанесла останній удари ногами в руки та ноги.
- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка у судовому засіданні пояснила, що 05.11.2018 остання знаходилася в кабінеті завідуючого теравпетичного відділення. В цей час в кабінеті знаходилася черговий лікар ОСОБА_5 . В цей час в коридорі було чути крики та до кабінету забігли родичі померлої - ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . В свою чергу ОСОБА_7 підійшла до лікаря ОСОБА_13 та нанесла йому удар в голову. Пізніше підбігла до ОСОБА_5 і нанесла більше 5 ударів ногами в область рук та ніг
Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:
- висновком експерта №1463 від 07.11.2018, яким встановлено, що у ОСОБА_5 виявлено:
- закритий перелом основи проксимальної фаланги 2-го пальця правої кисті кваліфікується, як тілесне ушкодження середньої тяжкості з ознакою тривалого розладу здоров'я строком на три тижні (більш як 21 день );
- страус головного мозку з набряком м'яких тканин в лобовій ділянці ліворуч з розповсюдженням на очноямкову ділянку, синець в ділянці лівої вушної раковини, садно в ділянці перенісся у ОСОБА_5 у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні.
- синці в ділянці правого плеча правої гомілки; ссадно в ділянці лівої гомілки у ОСОБА_5 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження
Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів.
Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному оглянутої і наданій медичній документації.
(т. 1, а.с. 152-155);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.12.2018 за участю потерпілої ОСОБА_5 , згідно яких, під час проведення слідчого експерименту, остання показала та пояснила, що працює на посаді завідуючої неврологічного відділення КУ «Міська лікарня №7».
04.11.2018 ОСОБА_5 о 16.00 годині зступила на чергування в якості чергового лікаря. Серед пацієнтів, які залишались під спостерігання була пацієнтка теравпетичного відділення ОСОБА_9 , остання була у важкому стані.
Приблизно о 20.00 з нею захотіла побачитися ОСОБА_7 та поговорити про стан бабусі. Коли ОСОБА_15 дізналася про смерть останньої то реакція була неадекватною та погрожувала їй, однак потерпіла продовжувала займатися своїми справами. У своєму кабінеті продовжувала заповнювати історії хворих пацієнтів. В цей час в кабінеті знаходилися інші лікарі, ОСОБА_5 сиділа в кріслі і під час їх розмови забігла ОСОБА_11 і нанесла їй більше п'яти ударів в область голови. В цей час до кабінету забігла ОСОБА_16 та без попередження нанесла один удар в голову лікарю Абакумову, після чого підійшла до ОСОБА_5 та нанесла обома ногами більше п'яти ударів в область правої руки. Після цього до кабінету забігли студенти та лікарі і вивили ОСОБА_11 та ОСОБА_7 до коридору.
(т.1 а.с. 156-159)
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.12.2018 за участю свідка ОСОБА_14 , згідно яких, під час проведення слідчого експерименту, остання показала та пояснила, що 05.11.2018 остання знаходилася в кабінеті завідуючого теравпетичного відділення. В цей час в кабінеті знаходилася черговий лікар ОСОБА_5 . В цей час в коридорі було чути крики та до кабінету забігли родичі померлої - ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . В свою чергу ОСОБА_7 підійшла до лікаря ОСОБА_13 та нанесла йому удар в голову. Пізніше підбігла до ОСОБА_5 і нанесла більше 5 ударів ногами в область рук та ніг.
(т. 1 а.с. 161-164)
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.12.2018 за участю свідка ОСОБА_12 , згідно яких, під час проведення слідчого експерименту, остання показала та пояснила, що 05.11.2018 її запросила до кабінету завідувач відділення. Близько о 10.00 годині до кабінету забігли ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Без жодних пояснень ОСОБА_7 підбігла до ОСОБА_13 та нанесла йому удар в голову. Пізніше підбігла до ОСОБА_5 та нанесла останній удари ногами в руки та ноги.
(т. 1 а.с. 166-169)
З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документ та інші матеріали:
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.12.2018 від ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 173)
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженню №12018080040003689 від 06.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України (т.1 а.с.171);
Висновок суду щодо винуватості обвинуваченої.
Оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.
Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.
Таким чином, вказані докази досліджені судом є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_7 злочину.
Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а її дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених статтею 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Під час судового розгляду суд дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 .
При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд визнає те, що остання в судовому засіданні розкаялася в чиненні неправомірних дій щодо потерпілої ОСОБА_5 ..
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 судом не встановлено.
Враховуючи особистість обвинуваченої ОСОБА_7 конкретні обставини кримінального провадження, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховування останньої можливо без ізоляції його від суспільства, тому ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на її виправлення.
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 на суму 5 690 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди суд зазначає наступне.
ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала.
При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Оцінюючи вимоги потерпілої ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в загальній сумі 30000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченої, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпіла в результаті заподіяних обвинуваченою тілесних ушкоджень понесла фізичні страждання, повинна була тривалий час лікуватися, поміняла звичний спосіб життя.
Таким чином, виходячи з наведеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди частково, а саме стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 5000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди, суд вважає їх задовольнити у повному обсязі, оскільки доведені письмовими доказами.
Враховуючи, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 закрито у зв'язку зі спливом строків давності, суд вважає необхідним цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з відповідачки ОСОБА_11 матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100, 368, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
Згідно вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
Відповідного до вимог п. 2, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід до ОСОБА_7 не застосовувався.
Позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 5 690 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
Позовні вимоги стосовно стягнення з ОСОБА_11 матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Речові докази у справі відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1