17 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/20762/21
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом, в якому просить: стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 62181,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок невиконання податкового обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із зустрічним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 05.08.2020 року №0001686-5333-0619 щодо встановлення податкового боргу;
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2019 №Ф-198-53 ГУ ДПС у Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем з 22.09.2005 року. 05.08.2020 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0060751-5333-0619, щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 62181,87 грн. Позивач вважає, що нарахування суми податку на нерухомість проведено з порушенням діючого законодавства і податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки при нарахуванні податку на нерухоме майно відповідачем не було прийнято до уваги ту обставину, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не являються об'єктами оподаткування податком на нерухомість.
Ухвалою судді від 13.12.2021 зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2019 №Ф-198-53 ГУ ДПС у Житомирській області повернуто заявнику.
Ухвалою судді від 13.12.2021 прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення до спільного розгляду з первісним позовом Головне управління ДПС у Житомирській області до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, у справі №240/20762/21. Позовні вимоги за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення об"єднано в одне провадження з первісним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у справі №240/20762/21. Призначено підготовче засідання у справі на 11.01.2021 року 11:30.
29.12.2021 від Головного управління ДПС у Житомирській області до суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому представник відповідач заперечує щодо доводів позивача та зазначає що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено за 2019 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 62181,87 грн. Фізичні особи у 2020 році сплачують податок за житлову та нежитлову нерухомість за 2019 рік, за ставками та з використанням пільг, які застосовувались при розрахунку податку минулого року.
Рішенням 23 сесії 7 скликання Любовицької сільської ради Малинського району від 26.06.2019 року встановлено ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Таким чином, позивачу 05.08.2020 ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі пп. 54.3.3 ст. 54.3 ст.54, пп. 266.7.2 п.266.7.2, п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ф №0001686-5333-0619, яким визначено ОСОБА_1 зобов'язанню зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 62181,87 грн за 2019 рік.
Пільга, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2,2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується не всіх власників будівель сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення умов для здійснення сільськогосподарської і діяльності, стимулювання такої діяльності тк досягнення її збалансованого податкового навантаження. Позивач не охоплюється вказаним визначенням податковим законодавством сільськогосподарського товаровиробника та помилково вважає себе як фізичну особу сільськогосподарським товаровиробником в розумінні податкового законодавства. Наявність у позивачі у власності земельної ділянки площею ї,3 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і на якій розміщені спірні будівлі, не може ототожнюватися із сільськогосподарським товаровиробником в розумінні гш.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Позивач не навів доказів, які б свідчили про нього як про сільськогосподарського товаровиробника, тобто не надав доказів використання споруди безпосередньо усі сільськогосподарській діяльності (розведенні свиней), не підтвердив дане розведення, вирощування та переробку на власних чи орендованих потужностях, та яким чином здійснює операції з її постачання. Позивачем не подано й матеріалами справи не підтверджено, що він є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки ним не подано до контролюючого органу звітності форми Кйі-ДФ, №20-ОПП, а відтак не відповідає вимогам, які ставляться до суб'єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
На думку відповідача, правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.
Ухвалою суду від 11.01.2022 закрито підготовче провадження і призначити адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 25 січня 2022 року 11:30.
Протокольню ухвалою від 25.01.2022 судом відмовлено у задоволенні колоптання про залишення зустрічного позову без розгляду та суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.09.2005.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач починаючи з 30.08.2012 року є власником нерухомого мрійна у вигляді нежитлових будівель загальною площею 1490,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням 23 сесії 7 скликання Любовицької сільської ради Малинського району від 26.06.2019 року встановлено ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
05.08.2020 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0060751-5333-0619, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 62 181,87 грн.
Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з статтею 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України зазначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Судом встановлено, що позивач починаючи з 30.08.2012 року є власником нерухомого мрійна у вигляді нежитлових будівель загальною площею 1490,1 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н., с/рада Любовицька, комплекс будівель та споруд №6.
Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування. Так, згідно з підпунктом "ж" вищезазначеної статті до таких об'єктів нерухомості віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За приписами статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Суд зауважує, що, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до положень п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року (справа №560/168/19).
При цьому, положення пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Так, Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис").
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Суд враховує, що позивач є фізичною особою-підприємцем з 22.09.2005, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відомостей вищезазначеного реєстру основними видами діяльності є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний), 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 01.46 Розведення свиней
Водночас, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт того, що ФОП ОСОБА_1 у 2019 році здійснювалась сільськогосподарська діяльність, відповідно до вищевказаних видів економічної діяльності.
На підтвердження факту використання нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель загальною площею 1490,1 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н., с/рада Любовицька, комплекс будівель та споруд №6, як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури, позивачем жодних доказів не надано.
Так, нормами Податкового кодексу України визначено умови, за яких власник об'єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, а саме коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому такі будівлі повинні використовуватись як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури.
Тобто вказана вище норма, ставить у залежність можливість застосування податкової пільги до об'єкта оподаткування, якщо він належить саме сільськогосподарському товаровиробнику та така будівля використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 року у справі № 500/2782/18.
При цьому, суд звертає увагу, що пільга встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження для сільськогосподарських виробників. Тому, віднесення нежитлової будівлі до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє до осіб на яких розповсюджується податкова пільги, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Посилання позивача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/10551/19, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, суд враховую, що позивачем в судовому засіданні вказано на факт невикористання спірної нерухомості об'єкту сільськогосподарської інфраструктури у власній підприємницькій діяльності.
Відтак, обставинами справи підтверджено, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 05.08.2020 року №0001686-5333-0619 винесене відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 62 181,87 грн.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.
У зв'язку з цим, позовні вимоги ГУ ДПС в Житомирській області підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки під час розгляду зустрічного позову не встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати на користь позивача відповідно достатті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити.
В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість в сумі 62181,87 грн (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят одна гривня 87 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 17.02.2022 року.
Суддя О.Г. Попова