Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2022 року Справа№200/16521/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
23 листопада 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області щодо не надання позивачу інформації відносно нього, що викладена у листі від 22.11.2021 № 53зі на письмовий запит позивача від 15.11.2021;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області надати інформацію відносно позивача, а саме про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період перебування у щорічних оплачуваних відпустках за весь період проходження ним служби - з грудня 1990 року по серпень 2005 року та надати розрахунок цього грошового забезпечення, а також надати розрахунок нарахованої і виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року у розмірі 154,80 грн.) за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року у розмірі 268, 75 грн.);
- стягнути з Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області моральну шкоду, завдану позивачу протиправною бездіяльністю Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області в розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 19.12.1990 року по 25.08.2005р. проходив службу в Артемівському міському відділі ГУ МВС України в Донецькій області (реорганізоване в Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області). 15.11.2021 звернувся до відповідача з вимогою щодо надання інформації про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період перебування у відпустці та надати розрахунок цього грошового забезпечення за весь період проходження служби з грудня 1990 року по серпень 2005 року, а також надати розрахунок нарахованої і виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року у розмірі 154, 80 грн; за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року у розмірі 268, 75грн.
Проте, вказує позивач, в своїй відповіді від 22.11.2021року №53 зі, надісланій на його електронну адресу, відповідач в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається, надав йому неповну інформацію, яка стосується його особисто, а саме: не надав інформації яка стосується нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за період перебування у відпустці та надання розрахунку цього грошового забезпечення за весь період проходження служби - з грудня 1990р по серпень 2005р; надав неповну інформацію, яка стосується нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги за 1998рік та за 2001рік, обмежившись лише констатацією нарахованих і виплачених сум матеріальної допомоги, але не надав розрахунку цих сум.
Позивач також вказує, що у своїй відповіді відповідач лише навів норми права, якими на час виникнення правовідносин були врегульовані питання нарахування грошового забезпечення за час відпусток та обмежився лише констатуванням того, що у відповідності до раніше надісланих на його поштову адресу розрахункових карток була виплачена матеріальна допомога за 1998 рік у грудні 1998 року у розмірі 154, 80 грн. та за 2001 рік у вересні 2001року у розмірі 268, 75 грн., а також вказав, що сума виплат співпадає з сумою нарахованого місячного грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсотковою надбавкою за вислугу років.
Разом з тим, зазначає позивач, у наданих раніше відповідачем копій розрахункових карток з грудня 1990 року по серпень 2005 року, на які він посилається у своїй відповіді, не вбачається за який саме місяць були нараховані відпускні і в якій саме сумі вони були виплачені та не вбачається як саме відповідач їх нарахував.
Таким чином, на переконання позивача, відповіддю (рішенням) суб'єкта владних повноважень на його запит, фактично було відмовлено йому в наданні інформації яка стосується особисто позивача, а відтак в реалізації його права на вільне володіння інформації відносно нього.
Крім того вказує, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадових осіб відповідача, які полягають у ненаданні інформації відносно нього, за його запитом від 15.11.2021 року йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності вжиття додаткових заходів для отримання потрібної мені інформації для реалізації особистого права, оправданого очікування законної інформації у її розпорядника та розраховування на її отримання, витрачання особистого часу для вирішення цих питань, тощо.
Не погоджуючись з такою протиправною бездіяльністю Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач у відзиві на позов ОСОБА_1 , зазначив, що з 1990 року позивач проходив службу в ОВС. З 30.01.2002 до 30.08.2005 обіймав посаду старшого дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Артемівського МВ УМВС України в Донецькій області. 30.08.2005 наказом УМВС України в Донецькій області від 25.08.2005 № 267 о/с старший дільничний інспектор майор міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за пп. «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 № 114.
Так, зазначає відповідач, 30.07.2021 (вх. 38 Зі) позивач звернувся до Артемівського МВ із запитом про надання йому розрахунково - платіжної відомості за формою № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника» (далі платіжна відомість форми П-5) про нараховані та сплачені йому види грошового забезпечення за період часу з січня 1991 року до серпня 2005 року.
Вказує, що 02.08.2021 за № 38 «зі» - 2021 позивача повідомлено про те, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Крім того повідомлено про те, що платіжна відомість форми П-6 затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, тобто після звільнення ОСОБА_1 , яке мало місце у 2005 році.
Зазначає, що у зв'язку з тим, що на момент проходження позивачем служби в Артемівському МВ платіжна відомість форми П-6 не існувала, останньому було надано копії (на 40 арк.) розрахункової карти (особового рахунку) за період з січня 1991 року по серпень 2005 року включно.
Крім того відповідач зазначає, що 01.09.2021(вх № 45 зі) позивач звернувся до Артемівського МВ із запитом про надання йому відомостей про нараховану та виплачену на його користь матеріальну допомогу за період з грудня 1990 року по серпень 2005 року.
07.09.2021 за вих. № 45Зі/401-2021 позивача повідомлено, про те, що відповідно до статті 19 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, оплата праці працівників міліції (розміри грошового утримання) встановлювались Радою Міністрів Української РСР, а саме постановою Ради Міністрів Української РСР від 5 квітня 1991 року № 79 виплата матеріальної допомоги передбачена не була. В період з 01 вересня 1995 до 04 жовтня 1996 року розмір матеріальної допомоги, у разі вибуття у чергові відпуски, особам рядового і начальницького складу внутрішніх справ було визначено статтею 3 Указу Президента України «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України від 14.07.1995 № 615/95 (втратив чинність 04.10.1996) в розмірі двох окладів грошового утримання. У період з 1996 до 2005 року умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ були визначені Указом Президента України від 04.10.1996 № 926/96. Абзацом 5 статті 2 Указу № 926/96 встановлено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік. У період з 2005 до 31.12.2007 діяли Методичні рекомендації про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджені 30.06.2005 Міністром внутрішніх справ України (далі - Методичні рекомендації). Відповідно до підпункту 60 пункту 7 розділу II Методичних рекомендацій, матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік. Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення. За даними Розрахункової картки (особового рахунку), за період служби з 14.12.1990 до 30.08.2005 року, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена матеріальна допомога: за 1998 рік, у грудні 1998 року - 154,80 грн; за 2001 рік, у вересні 2001 року - 268,75 грн.
Відповідач вказує, що до вищевказаної відповіді від 07.09.2021, позивачу було надано відповідні додатки - розрахункові листи.
Також зазначає, що 08.09.2021 (вх. 453І/42 від 09.09.2021) позивач звернувся до Артемівського MB із запитом щодо надання йому щорічних відпусток (кількість днів відпустки, за який період та з якої по яку дати) за період з січня 1990 року до серпня 2005 року; копії його рапортів та наказів про надання йому щорічних відпусток та матеріальної допомоги з січня 1990 року до серпня 2005 року.
15.09.2021 (вих. 45 Зі) позивача повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації у зв'язку з тим, що рапорти про надання відпусток зберігаються в особовій справі. Особові справи працівників та накази Артемівського MB на теперішній час перебувають в архіві ГУМВС України в Донецькій області на тимчасово окупованій території.
Крім того, вказує відповідач,15.11.2021 (вх. № 53 Зі від 16.11.2021) позивач звернувся до Артемівського MB із запитом про надання йому: на підставі розрахункових карток про грошове забезпечення, про отримане ним з грудня 1990 року до серпня 2005 року, інформацію про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період перебування у відпустці та надання розрахунку цього грошового забезпечення; нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року - 154,80 грн), за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року - 268,75 грн.).
Так, 22.11.2021 (вих. № 53 зі) позивача повідомлено, що відповідно до наказу МВС України від 31.10.1996 № 750 «Про виконання Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/96 «Про «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом МВС від 01.11.2003 № 1236 та Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених Міністром внутрішніх справ України 30.06.2005, які діяли у визначений ним період, особам рядового і начальницького складу за час чергових і короткострокових відпусток грошове забезпечення виплачується в розмірі, установленому за основною штатною посадою на день вибуття у відпуску. Розрахунок обчислення середньої заробітної плати для оплати за час відпустки, згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу ОВС. Також повідомлено про те, що за даними листів розрахункової картки, ксерокопія яких була йому надана у відповіді на інформаційний запит від 30.07.2021 № 38 ЗІ, була нарахована та виплачена матеріальна допомога: за 1998 рік, у грудні 1998 року у розмірі 154,80 грн; за 2001 рік, у вересні 2001 року у розмірі 268,75 грн. Сума виплат співпадає з сумою нарахованого місячного грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років.
Крім того відповідач вказує, що 24.12.2021 (вх. № 13904ін від 28.12.2021) позивач звернувся до Артемівського МВ із повторним запитом, відповідно до якого йому на його запит від 15.11.2021, начебто, надано відповідь у неповному обсязі, а саме не надано інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення за час перебування у відпустці та не надано розрахунок цього грошового забезпечення, а також, начебто, надані йому розрахункові карти є не читабельними, та не містять роздруківки про склад грошового забезпечення і в них не міститься інформація про нараховане і виплачене грошове забезпечення саме за час оплачуваних відпусток. Також просив надати розрахунок нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги.
Вказує, що 05.01.2022 (вих. № 103 лк) позивачу надано відповідь на запит.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що 02.08.2021, на вимогу позивача про нараховані та сплачені на його користь види грошового забезпечення за весь час несення служби, Артемівським МВ було надано розрахункові картки (особового рахунку) за весь період служби.
30.08.2021 позивач звернувся до суду із позовною заявою (справа № 200/11644/21) до якої додав копію листа Артемівського МВ від 02.08.2021 та копії усіх розрахункових карток. 10.11.2021 за вих. № 17492 лк Артемівським МВ надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 200/11644/21 до якого долучено копії розрахункових карток.
Відповідач вказує, що вказаний вище відзив з додатками було направлено на адресу суду та на адресу позивача.
Зазначає, що справу № 200/11644/21 судом було розглянуто на підставі, у тому числі, наданих позивачем копій, та вказані копії неналежними доказами не визнано.
Крім того відповідач звертає увагу суду на той факт, що в оскаржуваній відповіді, позивачу роз'яснено, що відповідно до норм спеціального законодавства, особи рядового та начальницького складу ОВС не отримували «відпускні» (тобто окремий вид грошового забезпечення/ заробітної плати, який виплачується особі під час перебування у відпустці). зазначено, що особи рядового і начальницького складу ОВС отримували грошове забезпечення у складі та розмірі незалежно від того чи перебувають вони на службі, чи перебувають у відпустці, чи під час тимчасової непрацездатності.
При цьому, вказує відповідач, позивачу було роз'яснено, що під час перебування у відпустці, грошове забезпечення виплачується у розмірі, встановленому за основною штатною посадою на день вибуття у відпустку, тобто з окладів за посадою, за спеціальним званням, відсотковою надбавкою за вислугу років в ОВС.
На переконання відповідача, наполягаючи на розрахунку що не проводиться, позивач направив запит, достовірно знаючи про неможливість надання витребуваної інформації, у зв'язку з її відсутністю.
Крім того відповідач також заперечує проти стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки позивачем жодним чином не мотивовано факт спричинення йому саме моральної шкоди та не надано жодного доказу на підтвердження цього.
У зв'язку з наведеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивачем надано відповідь на відзив відповідно до якої позивач заперечив наведеному відповідачем у відзиві, а також наполягав на задоволенні його позовних вимог.
Зазначив, що відповідно до норм законодавства, діючого на час виниклих правовідносин, відповідач зобов'язаний був вести облік робочого часу і складати табелі обліку робочого часу (Форми ТМ2 - ГМ5) та розрахунково-платіжну відомість (Форму П-49) в яких відображати явки та неявки на роботу та нараховане грошове забезпечення за чергову відпустку (за поточний місяць і за наступний місяць).
Крім того вказав, що діючим законодавством встановлений чіткий порядок зберігання, передачі до архівних органів та знищення бухгалтерських документів, якими є розрахунково-платіжні відомості та табелі обліку робочого часу, натомість відповідач в порушення вимог вищевказаних нормативних актів не надав належних і допустимих доказів, шо на час отримання запиту про надання інформації, яка стосується позивача в нього не було можливості її надати, чи вона була відсутня.
Отже, на переконання позивача, відповідач, діючи не в спосіб встановлений Конституцією та законами України, протиправно обмежив його в доступі до інформації, яка стосується позивача про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період перебування у відпустці та надання розрахунку цього грошового забезпечення зя весь період проходження служби - з грудня 1990р по серпень 2005 року, а також надати розрахунок нарахованої і виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998р -154,80грн): за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року - 268,75грн).
Крім того позивач підтримав позовну вимогу про відшкодування йому моральної шкоди з тих підстав, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Разом з тим, вказує позивач, моральну шкоду, зважаючи на ту сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 26 листопада 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків шляхом надання суду обґрунтованого розрахунку суми, що заявлена до стягнення як моральна шкода.
Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 26.06.2002 року (а.с. 11-13).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.12.2005 позивач є інвалідом третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 9).
Як встановлено судом, на підставі наявним матеріалів справи та пояснень сторін, викладених ними у позові, відзиві та відповіді на відзив, позивач 15.11.2021 звернувся до відповідача з інформаційним запитом відповідно до якого просив, на підставі розрахункових карток про грошове забезпечення отримане позивачем за період з грудня 1990 року по серпень 2005 року, надати інформацію про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період перебування у відпустці та надати розрахунок цього грошового забезпечення.
Крім цього у запиті позивач просив надати йому розрахунок нарахованої і виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року у розмірі 154, 80 грн.), за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року у розмірі 268,75 грн) (а.с. 10, 39).
Відповідач, Ліквідаційна комісія Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області у відповідь на вищевказаний запит позивача, своїм листом від 22.11.2021 за вих. № 53-зі, повідомило позивача про те, що відповідно до наказу МВС України від 31.10.1996 № 750 «Про виконання Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/96 «Про «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом МВС від 01.11.2003 № 1236 та Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених Міністром внутрішніх справ України 30.06.2005, які діяли у визначений ним період, особам рядового і начальницького складу за час чергових і короткострокових відпусток грошове забезпечення виплачується в розмірі, установленому за основною штатною посадою на день вибуття у відпуску. Розрахунок обчислення середньої заробітної плати для оплати за час відпустки, згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу ОВС. Також повідомлено про те, що за даними листів розрахункової картки, ксерокопія яких була йому надана у відповіді на інформаційний запит від 30.07.2021 № 38 ЗІ, була нарахована та виплачена матеріальна допомога: за 1998 рік, у грудні 1998 року у розмірі 154,80 грн; за 2001 рік, у вересні 2001 року у розмірі 268,75 грн. Сума виплат співпадає з сумою нарахованого місячного грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років (а.с. 7-8, 48-зв. бік а.с 48)
Не погодившись з результатом розгляду запиту на публічну інформацію, позивач оскаржив дії відповідача до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI зі змінами та доповненнями (далі-Закон № 2939-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-VI).
Згідно ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Пунктом 6 ч. 1 статті 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2 ст.19).
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.3 ст. 19).
Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.4,5).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI).
Так, судом встановлено, що 15.11.2021 (вх. № 53 Зі від 16.11.2021) позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Артемівського MB ГУ МВС України в Донецькій області із запитом про надання йому: на підставі розрахункових карток про грошове забезпечення, про отримане ним з грудня 1990 року до серпня 2005 року, інформацію про нараховане і виплачене грошове забезпечення за період перебування у відпустці та надання розрахунку цього грошового забезпечення; нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року - 154,80 грн), за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року - 268,75 грн.).
22.11.2021 (вих. № 53 зі) відповідачем позивача повідомлено, що відповідно до наказу МВС України від 31.10.1996 № 750 «Про виконання Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом МВС від 01.11.2003 № 1236 та Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених Міністром внутрішніх справ України 30.06.2005, які діяли у визначений ним період, особам рядового і начальницького складу за час чергових і короткострокових відпусток грошове забезпечення виплачується в розмірі, установленому за основною штатною посадою на день вибуття у відпуску. Розрахунок обчислення середньої заробітної плати для оплати за час відпустки, згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу ОВС. Також повідомлено про те, що за даними листів розрахункової картки, ксерокопія яких була йому надана у відповіді на інформаційний запит від 30.07.2021 № 38 ЗІ, була нарахована та виплачена матеріальна допомога: за 1998 рік, у грудні 1998 року у розмірі 154,80 грн; за 2001 рік, у вересні 2001 року у розмірі 268,75 грн. Сума виплат співпадає з сумою нарахованого місячного грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацію про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Суд констатує, що у своєму запиті від 15.11.2021 року позивач просив надати йому, на підставі розрахункових карток про грошове забезпечення, інформацію про отримане ним з грудня 1990 року до серпня 2005 року, інформацію про нараховане і виплачене йому грошове забезпечення за період перебування у відпустці та надати розрахунку цього грошового забезпечення; нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року - 154,80 грн), за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року - 268,75 грн.)
Проте, із змісту відповіді на запит від 22.11.2021 (вих. № 53 зі) встановлено, що фактично розрахунок грошового забезпечення та розрахунок матеріальної допомоги, про який запитував позивач, відповідачем не наданий.
Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що у своїй відповіді на вказаний інформаційний запит позивача від 15.11.2021 року, відповідачем лише наведені норми права, якими на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані питання нарахування грошового забезпечення за час відпусток та обмежився лише констатуванням того, що у відповідності до раніше надісланих на його поштову адресу розрахункових карток була виплачена матеріальна допомога за 1998 рік у грудні 19998 року у розмірі 154, 80 грн та за 2001 рік у вересні 2001 року у розмірі 268, 75 грн, а також вказав, що сума виплат співпадає з сумою нарахованого місячного грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсотковою надбавкою за вислугу років.
Посилання відповідача на те, що у наданих раніше ним копій розрахункових карток на запити позивача, які долучені до матеріалів справи (а.с. 72-113), з грудня 1990 року по серпень 2005 року, на які відповідач посилається у спірній відповіді на запит позивача, відображена інформація про грошове забезпечення позивача суд не приймає, оскільки в зазначених копіях розрахункових карток відсутня інформація за який саме місяць були нараховані відпускні позивачу і в якій саме сумі вони були йому виплачені, а також не вбачається як саме відповідач їх нарахував.
Твердження відповідача щодо неможливості з тих чи інших причин надати позивачу запитувану ним інформацію, спірна відповідь від 22.11.2021 року також не містить.
Отже, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області щодо не надання позивачу інформації відносно нього, що викладена у листі від 22.11.2021 № 53зі на письмовий запит позивача від 15.11.2021, оскільки, як вже зазначалось судом публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 08671567, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Петровського, б.149) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на отримання публічної інформації № 53 Зі від 15.11.2021 щодо нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за період перебування у щорічних оплачуваних відпустках за весь період проходження ОСОБА_1 служби - з грудня 1990 року по серпень 2005 року, щодо надання розрахунку цього грошового забезпечення, а також щодо надання розрахунку нарахованої і виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року у розмірі 154,80 грн.) за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року у розмірі 268, 75 грн.), з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.
Щодо доводів відповідача, стосовно пред'явлення позову ОСОБА_2 , що це є ознакою зловживання процесуальним правом передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 45 КАС України, оскільки пункт 3 частини 2 статті 45 КАС України встановлює, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, судом не встановлено та відповідачем не доказано, що вказаний спір між сторонами є завідомо безпідставний, який немає предмету спору, чи він має очевидно штучних характер.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області моральної шкоди, завданої позивачу протиправною бездіяльністю Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області в розмірі 5 000 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 25 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен враховувати конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17, та враховуються судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд зазначає, що самий лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної та майнової шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Позивачем до суду не було надано жодних доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення останньої з відповідача, і, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, за таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній
Керуючись статтями 5-10, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 08671567, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Петровського, б.149) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області щодо не надання ОСОБА_1 інформації відносно нього, що викладена у листі від 22.11.2021 № 53зі на його письмовий запит від 15.11.2021.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 08671567, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Петровського, б.149) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на отримання публічної інформації № 53 Зі від 15.11.2021 щодо нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за період перебування у щорічних оплачуваних відпустках за весь період проходження ОСОБА_1 служби - з грудня 1990 року по серпень 2005 року та щодо надання розрахунку цього грошового забезпечення, а також щодо надання розрахунку нарахованої і виплаченої матеріальної допомоги за 1998 рік (виплачена у грудні 1998 року у розмірі 154,80 грн.) за 2001 рік (виплачена у вересні 2001 року у розмірі 268, 75 грн.), з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 16 лютого 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров