Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2022 року Справа№200/17753/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач-2), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14 вересня 2021 року №051330002615 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового трудового стажу за Списком 1 (Шахтарі) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи з 24.05.1999 по 19.04.2006 на посаді гірничого робітника з повним робочим днем в шахті (зарахувати до пільгового трудового стажу без кратності); з 20.04.2006 по 02.09.2021 на посаді машиніста виїмкових машин з повним робочим днем в шахті з урахуванням кратності до нього кожного повного року роботи за 1 рік 3 місяці;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 07.09.2021 року Позивач звернувся до Відповідача-2 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за принципом екстериторіальності структурним підрозділом органу, що призначає пенсію було визначено Відповідача-1. Розглянувши заяву Позивача та додані до неї документи рішенням №051330002615 від 14.09.2021 року, Відповідачем-1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, так як пільговий стаж становить 21 рік 10 місяців 17 днів. Позивач не згоден з таким рішенням та вважає його протиправним.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем-1 на адресу суду було надано відзив, в якому зазначено, що спірні періоди роботи з 24.05.1999 по 19.04.2006 та з 20.04.2006 по 02.09.2021, які Позивач просив зарахувати, були зараховані до стажу Позивача. Тому підстав для повторного зарахування немає. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем-2 було надано відзив, в якому також зазначив, що спірні періоди роботи з 24.05.1999 по 19.04.2006 та з 20.04.2006 по 02.09.2021 були зараховані до стажу Позивача. Також Відповідач-2 зазначив, що до пільгового стажу не було зараховано наступні періоди роботи: з 17.05.1999 по 23.05.1999 - у зв'язку з відсутністю спусків в шахту; з 24.05.1999 по 01.07.1999 - у зв'язку з проходженням курсів без оплати тарифної ставки підземного робітника та виконанням держобов'язків; 03.07.2000 - у зв'язку з участю у страйку; з 16.07.2003 по 18.07.2003 - у зв'язку із залученням до легкої праці; 13.02.2004, 17.12.2004, з 26.09.2008 по 27.09.2008 - у зв'язку зі знаходженням Позивача у безоплатній відпустці; з 07.07.2006 по 08.07.2006 - у зв'язку з тим, що Позивач виконував роботу на поверхні. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Разом з відзивом Відповідачем було надано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.02.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно паспорту НОМЕР_2 є громадянином України.
Так відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_3 маються наступні записи про роботу Позивача:
17.05.1999 року прийнятий на підприємство ВСП «Шахтоуправліня Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта «Ювілейна») учнем гірника підземним з повним робочим днем у шахті;
02.07.1999 року переведений гірником 3-го розряду з повним робочим днем під землею на підземній дільниці;
20.04.2006 року переведений учнем машиніста гірничих виїмкових машин; 29.06.2006 року переведений машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;
01.05.2012 прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем в шахті за переведенням в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (філія «Павлоградське управління по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання»);
21.09.2015 переведений машиністом гірничих виїмкових машин 6-го розряду з повним робочим днем в шахті;
06.11.2017 прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем у шахті до ВСП «Шахтоуправліня Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Згідно довідки філії «Учбово-курсовий комбінат» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 30.10.2020р. №1562 Позивач, проходив навчання в Учбовому пункті шахти «Степова», з відривом від виробництва з 24.05.1999р. по 02.07.1999р.
Згідно довідки ВСП «Шахтоуправліня Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 02.09.2021р. №290 Позивач працював повний робочий день з 24.05.1999р. по 01.07.1999р. проходив курси; за період з 02.07.1999р. по 30.04.2012р. виконував гірничі роботи з повним робочим днем у шахті (шахта Ювілейна) за професією, посадою, що передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1. З 17.05.99р. по 23.05.99р. - спусків в шахту не було, 27.01.00р. - держ. обов., 03.07.00р. - страйк, 21.07.00р. - держ. обов., з 16.07.03р. по 18.07.03р. - легка праця, 24.08.03р. - держ. обов., 17.12.04р. - безпл. відпустка, 13.02.04р., 16,20 липня 2004р. - донорська, 7,8 липня 06р. - поверхня, 26,27 вересня 2008р. - безпл. відпустка. Оплата праці проводилась по підземним тарифним ставкам.
Згідно довідки філії «Павлоградське управління по монтажу, демонтажу і ремонтугірночошахтного обладнання» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 09.04.2021р. №38 Позивач, з 01.05.2012р. по 02.11.2017р. виконував в гірничому виробництві проведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля підземним способом за професією, посадою машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті.
Згідно довідки ВСП «Шахтоуправліня Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 02.09.2021р. №436 Позивач працював повний робочий день за період з 06.11.2017р. по теперішній час, виконував гірничі роботи з повним робочим днем у шахті (Степова) за професією, посадою, що передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1. Оплата праці проводилась по підземним тарифним ставкам.
Згідно Рішення №051330002615 від 14.09.2021 року страховий стаж позивача становить 39 років 09 місяців 21 днів. Необхідний пільговий стаж згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років. Пільговий стаж Позивача становить 21 роки 10 місяців 17 днів. На підставі викладеного Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом з трудової книжки НОМЕР_3 встановлено, що позивач 17.05.1999 року прийнятий на підприємство ВСП «Шахтоуправліня Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта «Ювілейна»)учнем гірника підземним з повним робочим днем у шахті; 02.07.1999 року переведений гірником 3-го розряду з повним робочим днем під землею на підземній дільниці; 20.04.2006 року переведений учнем машиніста гірничих виїмкових машин; 29.06.2006 року переведений машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем в шахті; 01.05.2012 прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем в шахті за переведенням в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (філія «Павлоградське управління по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання»); 21.09.2015 переведений машиністом гірничих виїмкових машин 6-го розряду з повним робочим днем в шахті; 06.11.2017 прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду з повним робочим днем у шахті до ВСП «Шахтоуправліня Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди працював на посаді « «гірника підземного», «машиніста гірничих виїмкових машин».
Дані обставини також підтверджуються довідками №290, №436 від 02.09.2021 року та №38 від 09.09.2021 року.
Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року.
Отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить до висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами копії трудової книжки НОМЕР_3 .
Відповідно до пояснень наведених Відповідачем у відзиві період з 24.05.1999 року по 19.04.2006 року та з 20.04.2006 року по 02.09.2021 року було зараховано до страхового та пільгового стажу позивача, вказана обставина також підтверджується довідкою розрахунку стажу.
Проте, як вбачається з відзиву до пільгового стажу не було зараховано наступні періоди роботи:
з 17.05.1999 по 23.05.1999 - у зв'язку з відсутністю спусків в шахту;
з 24.05.1999 по 01.07.1999 - у зв'язку з проходженням курсів без оплати тарифної ставки підземного робітника та виконанням держобов'язків;
03.07.2000 - у зв'язку з участю у страйку;
з 16.07.2003 по 18.07.2003 - у зв'язку із залученням до легкої праці;
13.02.2004, 17.12.2004, з 26.09.2008 по 27.09.2008 - у зв'язку зі знаходженням Позивача у безоплатній відпустці;
з 07.07.2006 по 08.07.2006 - у зв'язку з тим, що Позивач виконував роботу на поверхні.
З приводу не зарахування Відповідачем вищезазначених періодів, суд зазначає наступне.
Зідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 року N 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
Отже, судом було встановлено вище, що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати за періоди 13.02.2004, 17.12.2004, з 26.09.2008 по 27.09.2008. В оскаржуваному рішенні відповідач не зазначає, та жодним чином не обґрунтовує причини їх не зарахування. З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з'ясував чи пов'язані зазначені періоди знаходження позивача у відпустці без збереження заробітної плати та простой з виробничою необхідністю. Крім того, зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати 13.02.2004, 17.12.2004, з 26.09.2008 по 27.09.2008.
Щодо неврахування днів участі у страйках, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 03.03.1998 № 137/98-ВР (далі - Закон № 137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно ст. 28 Закону № 137/98-ВР, організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що перебування позивача у страйку не зараховується до стажу тільки в разі визнання такого страйку судом незаконним. Тобто, зазначеними нормами передбачено гарантії, щодо зарахування до трудового стажу, в тому числі до пільгового стажу, час участі працівника у страйку.
Суд зазначає, що відповідачем доказів того, що страйк, в якому приймав участь позивач визнано незаконним у судовому порядку не надано, а тому з урахуванням вимог Закону № 137/98-ВР та Закону № 1788-XII час участі у страйку (03.07.2000р.) підлягає зарахуванню в спеціальний трудовий стаж.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 червня 2013 року К/9991/14946/11.
Щодо неврахування періоду з 24.05.1999р. по 01.07.1999р. до пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Позивач з 24.05.1999 прийнятий учнем гірника підземного з направленням на навчання в Учбовому рункті шахти «Степова» з відривом від виробництва.
Тобто, позивач у вказаний період перебував на навчанні за фахом.
Відсутність спусків у шахту підтверджена довідкою про фактичні спуски у шахту “Ювілейна” у виробництві по видобування вугілля підземним способом від 02.09.2021р. №290.
Відповідно до пункту “д” частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, враховуючи те, що під час судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач після навчання працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку, то наведений період навчання з 24.05.1999 по 01.07.1999 підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Також, суд зазначає, що зайнятість Позивача повний робочий день у шахті підтверджується трудовою книжкою та довідками.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно суд наголошує, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначених періодів в якості пільгового стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні періодів з 17.05.1999 по 23.05.1999, з 24.05.1999 по 01.07.1999, 03.07.2000, з 16.07.2003 по 18.07.2003, 13.02.2004, 17.12.2004, з 26.09.2008 по 27.09.2008, з 07.07.2006 по 08.07.2006 до пільгового стажу, діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання рішення від 14.09.2021р. №051330002615 про відмову у призначенні пенсії протиправним та скасування його, зобов'язання повторно розглянути заяву від 07.09.2021р. №2964 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 17.05.1999 по 23.05.1999, з 24.05.1999 по 01.07.1999, 03.07.2000, з 16.07.2003 по 18.07.2003, 13.02.2004, 17.12.2004, з 26.09.2008 по 27.09.2008, з 07.07.2006 по 08.07.2006.
Разом з тим, суд зазначає, що призначення пенсії відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зобов'язання Відповідача-2 призначити Позивачу пенсію за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначити позивачу пенсію за віком.
Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача із урахуванням спірних періодів.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, доводи позивача щодо неналежного виконання обов'язків відповідачем щодо розгляду наданих документів при призначені пенсії знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції №4 від 03.12.2021 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 227,00 грн. з кожного.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14 вересня 2021 року №051330002615 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
В інші частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 227,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, б. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 227,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Череповський