Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2022 року Справа№200/5934/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) - відповідач 1,
Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вулиця Набережна Перемоги, 26, Дніпро, Дніпропетровська область) - відповідач - 2
Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) - відповідач 3
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вичинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 23.04.2021 № 04550010508 ОСОБА_1 ; зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 з 15.04.2021 пенсію за вислугу років, зарахувавши пільговий період роботи у ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" за Списком №1 з 17.02.1999р по 16.01.2003рік та за Списком №2 з 17.01.2003 року по 11.04.2005 року, з урахуванням довідки №09/141 від 08.12.2020 року.
24 травня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05 липня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому управління повідомило про те, що позивач 15.04.2021 року звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення від 23.04.2021 №04550010508 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
У відзиві Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області заявлено клопотання про заміну відповідача по справі.
07 липня 2021 року ухвалою суду в задоволенні означеного клопотання відмовлено.
23 липня 2021 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вулиця Набережна Перемоги, 26, Дніпро, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 21910427), розгляд адміністративної справи розпочати спочатку, позивача зобов'язано надіслати копію позовної заяви відповідачу 2 та надати відповідні докази надіслання.
17 серпня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
21 вересня 2021 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості третього відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341).
02 листопада 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву.
22 листопада 2021 року ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи №200/5934/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13 грудня 2021 року, витребувано у відповідача 3 додаткові пояснення по справі.
13 грудня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 грудня 2021 року.
13 грудня 2021 року від відповідача 3 надійшли додаткові пояснення по справі.
28 грудня 2021 року розгляд справи відкладено на 17 січня 2021 року.
З 30 грудня 2021 року по 14 січня 2022 року суддя перебував у відпустці.
17 січня 2021 року сторони, повідомлені належним чином в судове засідання не з'явились, враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
З 27 січня 2022 року по 05 лютого 2022 року суддя перебував на лікарняному.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що з 01.09.1987 року по 01.08.2006 року позивач працював в публічному акціонерному товаристві «Часівоярський вогнетривкий комбінат».
15.04.2021 року позивач звернувся з письмовою заявою до територіального органу Пенсійного фонду України з вимогою в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, обґрунтовуючи це тим, що з 02.08.1993 року по 11.04.2005 року (11 років 08 місяців 10 днів працював за професією терміста на вищевказаному підприємстві, стаж роботи на якій дає право для зарахування цього періоду за списком №1, визначеним п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що 23.04.2021 року від пенсійного органу отримав Рішення про відмову у призначенні пенсії № 04550010508, яке мотивоване тим, що необхідний пільговий стаж на роботах з особливо важкими умовами праці за списком №1, визначений пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (список № 1) становить 10 років. За підрахунками пенсійного органу страховий стаж становить 28 років 09 місяців 15днів, а пільговий - 05 років 11 місяців 19 днів, оскільки документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років, тобто до пільгового стажу не зараховано, окрім вказаного в рішенні періоду з 09.11.2019 по 31.12.2019, оскільки згідно довідки 164/444 від 27.11.2020, виданої ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод» - це період тимчасового виводу основних засобів з виробничого процесу.
Позивач вважає спірним в цій справі питання про не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду часу на посаді терміста в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 02.08.1993 року по 11.04.2005 року, оскільки зараховуючи до пільгового стажу за Списком №1 періоду часу на посаді терміста з 02.08.1993 року по 16.02.1999 року, пенсійний орган посилався не на записи в трудовій книжці а на відповідну довідку від 09. 12.2020р видану начальником відділу кадрів АТ «ЧВК», разом з тим, період роботи з 17.02.1999 року по 11.04.2005 року на посаді терміста в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до пільгового стажу за Списком №1 зараховано не було, що призвело до того, що позивачу було відмовлено в праві на отримання пенсії.
Відповідач 1 - Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42172734, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Від відповідача 1 відзив на позовну заяву не надходило. З матеріалів адміністративної справи встановлено, позивач до відповідача 1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не звертався, жодних дій відповідач 1 в спірних правовідносинах не вчиняв.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 26, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач 2 проти задоволення адміністративного позову заперечує та посилається на те, що 15.04.2021 ОСОБА_1 за місцем свого фактичного проживання звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. На підставі автоматичного розподілу справ, заява Позивача розглядалася Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За наслідками розгляду заяви від 15.04.2021 та доданими до неї документами, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення №04550010503 від 23.04.2021 про відмову в призначенні пенсії.
Рішення про відмову в призначенні пенсії №04550010508 від 23.04.2021 супровідним листом від 26.04.2021 №0400-010204-8/58435 було направлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач 2 зазначає, що заяву позивача про призначення пенсії по суті не розглядало та рішення не приймало.
Щодо питання по суті Головне управління на підставі даних, що містяться в програмі підсистеми ППВП надає наступну інформацію.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) загальний страховий стаж ОСОБА_1 по 31.12.2020 складає 28 років 9 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком №1 становить 5 років 11 місяців 19 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно записів №3-7 трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював на Часівоярському державному вогнетривкому комбінаті з 02.08.1993 термістом 4 розряду, з 17.01.2005 термістом 5 розряду, з 11.04.2005 майстром дільниці дроблення, помелу та пресування (ШОУ) цеху №4.
Для підтвердження пільгового характеру робіт позивач надав довідку №09/37 від 12.04.2021 ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".
На підставі вищезазначеної довідки до пільгового стажу позивача за Списком №1 зараховано період роботи на посаді терміста з 02.05.1993 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 16.02.1999.
Довідка ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" №09/37 від 12.04.2021 містить інформацію про те, що згідно наказу №66 від 17.02.1999 про атестацію робочих місць з 17.02.1999 за професією "Терміст" право на пільгове забезпечення за Списком №1 не передбачено.
З огляду на вищезазначене, період роботи позивача на посаді терміста з 17.02.1999 по 10.04.2005 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1 вважає відповідач 2.
Відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13559341, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач 3 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що позивач 15.04.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі автоматичного розподілу справ, заява Позивача розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Управління від 23.04.2021 № 04550010508 відмовлено в призначенні пенсії.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди; до пільгового стажу не зараховано періоди:
- з 17.02.1999 по 11.04.2005, за період роботи в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», оскільки документального підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями заявником не надано та відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”. Також відсутня інформація про результати атестації робочих місць за умовами праці та перелік робочих місць, виробництв, професій та посад які відносяться до Списку № 2, з 17.02.1999, відповідно до довідки № 09/37 від 12.04.2021, виданої АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», згідно атестації робочих місць за умовами праці, наказ № 66 від 17.02.1999, професії «терміст» право на пільгове забезпечення за списком №1 не підтверджено;
- з 09.11.2019 по 31.12.2019, оскільки згідно довідки 164/444 від 27.11.2020, виданої ПАТ «Дніпровський металургійний завод» - це період тимчасового виводу основних засобів з виробничого процесу.
Пільговий стаж особи 5 років, що дає право зниження пенсійного віку на 5 років.
Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату 21.04.2026 або при набутті необхідного пільгового стажу.
Загальний страховий стаж становить 28 років 9 місяців 15 днів, в тому числі стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1, який підтверджено вимогами законодавства становить 5 років 11 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тому у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено.
Дослідивши надані сторонами документи суд встановив наступне.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_4 , згідно записів якої №№ 5-7 позивач переведений термістом 4, 5 розряду в ремонтно-механічний цех в Часовоярський державний вогнетривкий комбінат, період роботи з 01.03.1999 року по 11.04.2005 року.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів на обґрунтування правомірності своєї позиції не надано.
Отже, обставини та підстави не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача відповідачами 2 та 3 підтверджено та відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до п. 3 Наказу №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремих періодів роботи позивача.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та №2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» професія «терміст» відносилася до Списку №1 відповідно до підрозділу 3/а Термічна обробка 1110300а-19100 розділу ХІ «Металообробка».
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», професія «терміст» вказана в підпункті а) робітники 14.4а, пункту 4 Термічне оброблення, Розділу ХІ Оброблення металу Списку №2.
Таким чином, відомості трудової книжки позивача містять необхідні відомості щодо професії позивача (виконуваної роботи) достатні для встановлення її відповідності Спискам №1 та №2.
За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 17.02.1999 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 11.04.2005 року з підстав відсутності вказаної посади в переліку посад, затвердженому наказом про атестацію робочих місць від 17.02.1999 № 66, що встановлено з довідки №09/141 від 08.12.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (442-92-п) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи викладене, судом встановлено наявність підстав для віднесення періоду роботи позивача з 17.02.1999 року по 15.01.2003 року до Списку №1 та періоду роботи з 16.01.2003 року по 11.04.2005 року до Списку №2.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що за приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Враховуючи викладене, відповідачем 3 безпідставно не зараховано спірні періоди до пільгового стажу роботи позивача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно дослідивши доводи відповідачів 2 та 3, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань їх позиції щодо прийнятого відповідачем 3 оскаржуваного рішення.
Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Поряд з цим, суд не може перебирати на себе повноваження щодо обчислення пільгового стажу позивача, оскільки вказані дії мають бути вчинені відповідачем підчас зарахування спірних періодів. Крім того, довідка №09/141 від 08.12.2020 року позивачем до органів ПФУ не надавалась.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів відповідачем 3, скасування оскаржуваного рішення відповідача 3 та зобов'язання останнього повторно розглянути заяву позивача з зарахуванням спірних періодів до пільгового стажу позивача, оскільки відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1 саме він є органом ПФУ, що призначає пенсію в контексті спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд вирішив задовольнити адміністративний позов частково.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.
За подання адміністративного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн згідно квитанції №0.0.2121182744.1 від 13.05.2021 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача 3 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вулиця Набережна Перемоги, 26, Дніпро, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вичинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 23.04.2021 № 04550010508 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу період роботи у ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" за Списком №1 з 17.02.1999 року по 15.01.2003 року та за Списком №2 з 16.01.2003 року по 11.04.2005 року, з урахуванням довідки №09/141 від 08.12.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (Дев'ятсот вісім) грн 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко