Справа № 686/26278/21
Провадження № 2/686/1381/22
09 лютого 2022 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б. Г., за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П., представника відповідача Цюпик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу № 686/26278/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 27.11.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування. Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів не виконує. Позивач просить стягнути заборгованість по кредиту в сумі 45 872 грн. 62 коп. та судові витрати по справі.
08.11.2021 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.
20.12.2021 року відповідачем надано відзив на позов, проти вимог банку заперечує, зазначає, що умови та правила надані банком він не підписував та не погоджував, відповідно між сторонами не було обумовлено ціну договору, що встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також комісії, пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Щодо заявлених банком вимог про стягнення тіла кредиту, також заперечує, вказує, що дану суму банку повернув, однак банк продовжував нараховувати заборгованість за рахунок списання відсотків за користування кредитом, комісії, а тому заборгованість виникла не внаслідок отримання ним кредитних коштів. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
23.12.2021 року справу призначено до слухання по суті.
Ухвалою суду від 23.12.2021 року за клопотанням відповідача витребовувались докази по справі.
11.01.2022 року на виконання ухвали суду позивачем направлено письмові докази.
14.01.2022 року позивачем надано відповідь на відзив, зазначає, що посилання відповідача на те, що умови та правила надані банком він не підписував та не погоджував, а тому між сторонами не було обумовлено ціну договору - є безпідставними. Вказує, що відповідач особисто підписав паспорт споживчого кредиту та отримав повну інформацію про умови кредитування, отже, погодився із ними. Щодо твердження відповідача про те, що суму боргу він повернув, також заперечує, зазначає, що розрахунок заборгованості банком проведений автоматизованою системою станом на 29.09.2021 року і в ньому враховано всі фінансові зобов'язання боржника за умовами договору, а також здійснені боржником платежі на його виконання та з урахуванням погашень, що відбулись за виконавчим провадженням. Просив задоволити позовні вимоги.
09.02.2022 року відповідачем надано письмові пояснення до матеріалів справи, зазначає, що банк не довів належними та допустимими доказами факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 39 298,64 грн. та безпідставно нарахував відсотки у розмірі 6 573,98 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.11.2013 року ОСОБА_1 підписав Заяву б/н про отримання банківських послуг та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування. Банк зазначає, що відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 45 872 грн. 62 коп., з яких 39 298 грн. 64 коп. - заборгованість за кредитом в т.ч. 26 169 грн. 71 коп. заборгованість за поточним тілом кредита, 13 128 грн. 93 коп. заборгованість за простроченим тілом кредита; 2 358 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками; 4 215 грн. 98 коп. заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 27.11.2013 року процентна ставка не зазначена.
Вимог про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, банк не заявляв.
Однак, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.11.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку 27.11.2013 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 умови та правила надані банком, не підписував та не погоджував, відповідно сторонами не було обумовлено ціну договору, що встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також комісії, пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Доказів іншого суду не надано.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.11.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04.11.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, - не визнаються відповідачем, а також не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.11.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Відповідно до правової позиції, Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03.07.2019 року, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ,АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27.11.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості, однак суд вважає, що він не може вважатися належним доказом, так як не є первинним обліковим документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
З розрахунку заборгованості не вбачається який звітний період клієнта за договором, які терміни внесення щомісячних платежів, яка відсоткова ставка. Тобто не доведено, які саме зобов'язання порушив відповідач, а згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Більше того, враховуючи те, що ОСОБА_1 не підписував Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, заборгованість виникла за рахунок списання позивачем відсотків та комісій, які в установленому порядку узгоджені з відповідачем не були.
Позовні вимоги заявлені станом на 29.09.2021 р в сумі 45 872,62 грн., з яких 39298,64 грн - тіло кредиту, 6 573,98 грн - відсотки.
Як вбачається з виписки по рахунку АТ КБ «Приватбанк», позивачем було проведено списання з ОСОБА_1 відсотків та комісії в сумі 49 425,50 грн. за період з 28.03.2019 року по 01.09.2021 року.
Також з вказаної виписки по рахунку відповідача вбачається, що заборгованість за тілом кредиту виникла за вказаний період в тому числі за рахунок списання позивачем відсотків за користування кредитом, комісії, а не внаслідок отримання відповідачем кредитних коштів.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає що позивач належними та допустимими доказами не довів факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 39 298,64 грн. та безпідставно нарахував відсотки у розмірі 6 573,98 грн., а тому позовна заява є безпідставному та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 223, 258-265, 272 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 17.02.2022 року.
Суддя: