Єдиний унікальний номер №943/817/20
Провадження №1-кп/943/29/2022
17 лютого 2022 року
Буський районний суд Львівської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілого (ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд») - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140170000378 від 07.12.2019 року, про обвинувачення:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Варковичі Дубенського району Рівненської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_7 , 07 грудня 2019 року приблизно о 10 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким рухаючись автодорогою сполученням Київ - Чоп М06, прямуючи у напрямку міста Львова, при проїзді її ділянки у районі населеного пункту села Ожидів Буського (нині - Золочівського) району Львівської області на 474 км + 190 м., грубо порушив вимоги підпункту «а» пункту 14.6, дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги» - лівого боку розділу 33 «Дорожні знаки» і вимоги горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних Правил дорожнього руху України, що виразились у тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у забороненому місці приступив до виконання маневру обгону попутного транспорту, в ході чого допустив зіткнення з автомобілем марки «УАЗ - 3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який їхав у попутному з ним напрямку і на той момент знаходився у стадії виконання маневру лівого повороту, внаслідок чого останній отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді «забою шийного відділу хребта, закритого перелому дужки С3С4, закритого перелому лівої плечової кістки зі зміщенням, больовий синдром». Невідповідність дій ОСОБА_7 технічним вимогам підпункту «а» пункту 14.6, дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги» - лівого боку розділу 33 «Дорожні знаки» і вимоги горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних Правил дорожнього руху України перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо - транспортної пригоди та наступленням суспільно-небезпечних наслідків у виді спричинення потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
До такого висновку суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення за частиною першою статті 286 КК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи із наступного.
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, повідомивши про те, що він разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , 07 грудня 2019 року близько 07 год. 00 хв. вони виїхали з м. Рівне в напрямку м. Львова до м. Буська на технічно справному автомобілі марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений. Близько 10 год. 00 хв., доїжджаючи до с. Ожидів Буського району Львівської області, за відсутності зустрічного транспорту, ОСОБА_7 почав здійснювати маневр обгону попутного транспорту, зокрема, обігнавши автомобіль «Фольксваген гольф» червоного кольору, він зіткнувся із автомобілем марки «УАЗ», якого він не побачив, оскільки той різко зайняв зустрічну смугу, виконуючи поворот ліворуч для з'їзду на другорядну дорогу. Після зіткнення автомобілів обвинувачений вийшов до потерпілих. У вчиненому ОСОБА_7 щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати, оскільки він сприяв слідству, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а потерпілий на час дорожньо-транспортної пригоди не був пристебнутим. Заявлений до нього цивільний позов у частині матеріальної шкоди він заперечив, покликаючись на те, що його відшкодовувати повинен не він, а страхова компанія, оскільки його розмір не перевищує страхового ліміту, а в частині морального відшкодування він визнав частково, вважаючи заявлену вимогу в розмірі 150000,00 грн. явно завищеною, погоджуючись на часткове відшкодування у розмірі 20000,00 грн., оскільки вищевказаний автомобіль перебуває у лізингу, за який він сплачує щомісячні платежі, на даний час є непрацюючим, має на утриманні двоє малолітніх дітей та потребу в лікуванні його дитини.
Незважаючи на визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, його винуватість у скоєному доводиться об'єктивно з'ясованими обставинами, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду даного кримінального провадження безпосередньо в судовому засіданні та оціненими відповідно до вимог статті 94 КПК України, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який повідомив, що працює водієм ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд». 07 грудня 2019 року приблизно 09 год. 15 хв. він разом із пасажиром ОСОБА_13 виїхали із смт. Білий Камінь автомобілем марки «УАЗ - 3909», яким рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год. Проїхавши близько трьох кілометрів дорогою Київ-Чоп, він наблизився до перехрестя дороги, що веде до території стоянки ПАС-36 в селі Ожидів Буського району Львівської області, він включив показник лівого повороту, призупинився і, пропустивши колону зустрічного транспорту, він повернув ліворуч і розпочав рух, раптом відчувши сильний удар позаду автомобіля, як з'ясувалось, що у нього в'їхав автомобіль обвинуваченого. Внаслідок цього ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, довго лікувався, переніс декілька операцій та потребує проведення ще операцій, поніс значні витрати на придбання ліків тощо. У зв'язку із цим ним було заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Уточнивши свої позовні вимоги шляхом їх збільшення, потерпілий просить стягнути на свою користь із обвинуваченого ОСОБА_7 і ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 37400,00 грн., яка підтверджена медичними документами (виписками, чеками, квитанціями тощо), а також 150000,00 грн. морального відшкодування, оскільки внаслідок вищевказаної пригоди він переніс ряд хірургічних операцій, відчуває постійні фізичні болі та змушений надалі лікуватись, а тому просить заявлені позовні вимоги задовольнити повністю;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , який повідомив про те, що він працює у ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд» разом із потерпілим ОСОБА_4 на будівництві траси поблизу смт. Білий Камінь. На початку грудня 2019 року приблизно 09 год. 00 хв. вони виїхали звідти на автодорогу Київ-Чоп у напрямку бази в с. Ожидів Буського району Львівської області на автомобілі марки «УАЗ - 3909», за кермом якого перебував ОСОБА_4 , що рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год. Із автотраси їм потрібно було повернути ліворуч. Пропустивши зустрічний транспорт, перетнувши зустрічну смугу руху, коли ОСОБА_4 розпочав маневр повороту, раптом відчули сильний удар позаду автомобіля, який від зіткнення перекинувся на дах. Після чого свідок самостійно вибрався із кабіни перекинутого автомобіля, допомігши також це зробити потерпілому водієві вилізти через лобове скло, у ОСОБА_4 боліла рука, після чого приїхала карета швидкої медичної допомоги та автомобіль поліції, а їх із ОСОБА_4 відвезли до Буської ЦРЛ. Крім того свідок повідомив про те, що вони не були пристебнуті ременями безпеки, оскільки їх не було в автомобілі;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який суду повідомив, що разом із обвинуваченим ОСОБА_7 та іншими свідками ( ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ) на початку грудня 2019 року працювали на підприємстві з переробки тваринних жирів «Фіднова». Так вранці близько 07 год. 00 хв. вони всі виїхали із м. Рівне до м. Буська на вказане підприємство для виконання робіт на автомобілі марки «Renault Scenic», яким керував ОСОБА_7 , а свідок знаходився на передньому правому пасажирському сидінні автомобіля. Доїжджаючи до с. Ожидів Буського району Львівської області, вони пішли на обгін попутного транспорту. Обганяючи автомобіль марки «Фольксваген гольф» червоного кольору, зіткнулися із автомобілем марки «УАЗ», який повертав ліворуч. Внаслідок цього ДТП свідок тілесних ушкоджень не отримав;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , який суду повідомив, що в грудні 2019 року вони разом із ОСОБА_7 їхали на автомобілі марки «Renault Scenic». Вранці вони виїхали з м. Рівне до м. Буська для виконання робіт на заводі по переробці тваринних жирів. Свідок знаходився на задньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, позаду водія ОСОБА_7 , а поряд із ним на задньому сидінні знаходився свідок ОСОБА_11 Поблизу с. Ожидів вони пішли на обгін попутного транспорту, внаслідок чого допустили зіткнення із автомобілем марки «УАЗ», який повертав ліворуч, а після удару лежав на боку;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який суду повідомив, що приблизно два роки тому назад вони четверо разом із ОСОБА_7 за кермом та іншими пасажирами ОСОБА_10 і ОСОБА_12 їхали на автомобілі марки «Renault Scenic» автодорогою Київ-Чоп із м. Рівне до м. Буськ. При цьому, свідок ОСОБА_10 сидів спереду вказаного автомобіля, а він ( ОСОБА_11 ) на задньому правому пасажирському сидінні автомобіля, дорога була нормальною, сухою. Близько 10 год. 00 хв., недоїжджаючи до м. Буськ, під час виконання маневру обгону попутного транспорту, вони врізались у задню частину автомобіля марки «УАЗ»;
- показаннями свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що працює лікарем-травматологом Буської ЦРЛ. Так, в грудні 2019 року в травматологічне відділення лікарні до нього як лікуючого лікаря після ДТП із політравмою поступив ОСОБА_4 , у якого було виявлено: перелом плеча та дужки шийного відділу хребта і множинними забоями грудної клітки, що є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості. ОСОБА_4 спершу було ургентно прооперовано, а потім скеровано на дообстеження в ЛШМД. Через декілька днів його знову прооперовано в Буській ЦРЛ з приводу перелому лівої плечової кістки, за наслідками чого потерпілий отримував консервативне лікування стаціонарно 7 днів, після чого переведений на амбулаторне лікування. Недавно ОСОБА_4 забрали імплант (вкладені металоконструкції) та продовжує лікування амбулаторно. Термін загоєння після видалення імпланта становить приблизно 3-4 місяці. Крім того свідок підтвердив, що усі представлені потерпілим квитанції на придбання медикаментів стосуються цілей лікування останнього від наслідків ДТП;
- висновком експерта №07/2020 від 19.02.2020 (а.с. 20-21 том ІІ), із якого вбачається, що при судово-медичній експертизі та огляді лікарями Буської ЦРЛ у громадянина ОСОБА_4 було діагностовано: «Забій шийного відділу хребта. Закритий перелом дужки С3С4? Закритий перелом лівої плечової кістки зі зміщенням, больовий синдром», які утворились від дії тупих предметів, можливо 07.12.2019 року при вказаній в постанові ДТП до виступаючих частин салону автомобіля і по ознаці тривалості розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;
-висновком експерта №15/2/502 від 05.05.2020 (інженерно-транспортна експертиза), із якого слідує, що у даній дорожній ситуації, водій автомобіля марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , повинен був керуватись вимогами підпункту «а» пункту 14.6, дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги» - лівого боку розділу 33 «Дорожні знаки» і вимоги горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля марки «УАЗ-3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинен був керуватись вимогами підпункту «б» пункту 9.2, пунктів 9.4, 10.1, ч. 1 п. 10.4, 16.13 чинних ПДР. В даній дорожній ситуації, технічна можливість водієм автомобіля марки «Renault Scenic» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 уникнути даної ДТП - зіткнення транспортних засобів, визначалась виконанням ним вимог підпункту «а» пункту 14.6, дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги» - лівого боку розділу 33 «Дорожні знаки» і вимоги горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних ПДР, для дотримання яких у нього не було завад технічного характеру. У даній дорожній ситуації, дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам підпункту «а» пункту 14.6, дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги» - лівого боку розділу 33 «Дорожні знаки» і вимоги горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних ПДР і вказаний факт невідповідності дій знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням даної пригоди (а.с. 33-35, 62 том ІІ);
-висновком експерта №1/1427 від 28.12.2019 (транспортно-трасологічна експертиза), із якого слідує, що зіткнення автомобіля марки «Renault Scenic» р.н. НОМЕР_1 та марки «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 відбулось у місці, що передує початку утворення осипу деталей та скла, на смузі, призначеній для руху в напрямку м. Київ. У первинний момент зіткнення повздовжні вісі вказаних автомобілів, одна відносно одної, знаходились під кутом 25+/-5 градусів. У даній дорожній ситуації, встановити взаємне кутове розташування транспортних засобів відносно елементів дороги, даній експертизі не виявилось можливим (а.с. 9-14 том ІІ);
-висновком експерта №1/1428 від 24.12.2019 (інженерно-транспортна експертиза), із якого вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система, система рульового керування та зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля марки «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 знаходиться у працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (а.с. 2-6 том ІІ);
-висновком експерта №1/1429 від 24.12.2019 (інженерно-транспортна експертиза), із якого вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля марки «Renault Scenic» р.н. НОМЕР_1 знаходиться у стані повної відмови, по причині розгерметизації, внаслідок від'єднання бачка головного гальмівного циліндру від свого штатного розташування. На момент огляду система рульового керування досліджуваного автомобіля знаходиться у несправному стані, по причині обмеження кута повороту керованих коліс, внаслідок зміщення переднього лівого колеса в напрямку спереду до заду та пошкодження рульового колеса по причині спрацювання подушки безпеки «AirBag». На момент огляду система зовнішнього освітлення вказаного автомобіля знаходиться у стані повної відмови по причині руйнування електродроту та блок-фар. Пошкодження робочої гальмівної, рульової та освітлювальної системи даного автомобіля виникли під час ДТП. Питання, якщо несправності системи виникли до ДТП, який вони мали вплив на розвиток ДТП та чи могли вони бути виявлені водієм автомобіля загальноприйнятими методами перевірки перед початком руху чи під час руху втрачають технічний зміст (а.с. 244-249 том І);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.03.2020, із якого вбачається, що 10 березня 2020 року протягом 11:57 год. - 12:35 год. слідчим СВ Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_16 було проведено слідчий експеримент на 474 км + 190 м. автодороги Київ-Чоп поблизу с. Ожидів Буського району Львівської області за участю свідка ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , у присутності понятих ( ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ), за результатами якого встановлено механізм розвитку ДТП, зокрема виїзду автомобіля марки «Renault Scenic» р.н. НОМЕР_1 на смугу зустрічного руху під час виконання маневру обгону попутного транспортного засобу, параметри руху вказаного автомобіля та місце його зіткнення із автомобілем марки «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 , де ОСОБА_7 детально розповів і показав на автодорозі про те, як він, керуючи автомобілем марки «Renault Scenic» та рухаючись ним автодорогою Київ-Чоп поблизу с. Ожидів Буського району, здійснюючи маневр обгону попутного транспорту, зокрема, обігнавши автомобіль «Фольксваген гольф» червоного кольору, допустив зіткнення із автомобілем марки «УАЗ», який здійснював маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, і якого він не побачив (а.с. 22-26 том ІІ);
-протоколом проведення слідчого експерименту з додатком від 10.03.2020, із якого вбачається, що 10 березня 2020 року протягом 12:55 год. - 13:50 год. слідчим СВ Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_16 було проведено слідчий експеримент на 474 км + 190 м. автодороги Київ-Чоп поблизу с. Ожидів Буського району Львівської області за участю свідка ОСОБА_4 , у присутності понятих ( ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ), за результатами якого встановлено механізм розвитку ДТП, зокрема параметри руху автомобіля марки «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 , місце виїзду вказаного автомобіля на смугу зустрічного руху під час виконання ним маневру повороту на другорядну дорогу, місце зіткнення автомобіля марки «Renault Scenic» р.н. НОМЕР_1 із автомобілем марки «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 , де ОСОБА_4 детально розповів і показав на автодорозі про те, як він, керуючи вказаним автомобілем марки «УАЗ-3909» та рухаючись ним автодорогою Київ-Чоп, наблизившися до перехрестя дороги, що веде до території стоянки ПАС-36 в селі Ожидів Буського району Львівської області, він включив показник лівого повороту, призупинився і, пропустивши колону зустрічного транспорту, повернув ліворуч і розпочав рух, перетнувши роздільну смугу, коли раптом відчув сильний удар у задню частину кузова керованого ним транспортного засобу (а.с. 27-30 том ІІ);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.12.2019 з фототаблицею та план-схемою до нього (а.с. 221-233 том І), із якого вбачається, що слідчим СВ Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_16 за участю понятих: ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , 07 грудня 2019 року протягом 10:50 год. - 13:00 год. було проведено огляд місця пригоди, що мала місце на 474 км + 190 м. автодороги Київ-Чоп поблизу с. Ожидів Буського району на нерегульованому перехресті прямої горизонтальної ділянки сухої та чистої дороги асфальтобетонного покриття, без наявних нерівностей чи пошкоджень дорожнього покриття, де мало місце зіткнення автомобіля марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 із автомобілем марки «УАЗ - 3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Так на загальному вигляді місця ДТП вбачається, що вищевказаний автомобіль марки «Renault Scenic» має пошкодження передньої правої частини кузова, а автомобіль марки «УАЗ - 3909», який лежить перевернутий на даху із такими пошкодженнями: деформація даху та задньої частини кузова. Також на автодорозі розміром: 11,5 м. х 12,0 м. наявний осип деталей та скла. За наслідками цього огляду місця події складено цей протокол без заяв і зауважень понятих, фототаблиця із чотирма фотоелементами до нього та план-схема місця ДТП. Пошкоджені транспортні засоби вилучені. Так, автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поміщений на спецмайданчик Буського ВП (м. Буськ, вул. Київська, 3), а свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 долучено до матеріалів кримінального провадження. Автомобіль марки «УАЗ - 3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 , поміщений на автостоянку ПАС-36 «Ожидів» (с. Ожидів Буського району);
- постановою про визнання предмету речовим доказом від 09.12.2019 (а.с. 236-237 том І), із якої слідує, що слідчим СВ Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_16 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні: автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який вирішено зберігати на території спецмайданчика Буського ВП (Львівська область, м. Буськ, вул. Київська, 3) та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке вирішено зберігати в опечатаному конверті при матеріалах кримінального провадження;
- постановою про визнання предмету речовим доказом від 09.12.2019 (а.с. 240-241 том І), із якої слідує, що слідчим СВ Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_16 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні - автомобіль марки «УАЗ - 3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вирішено зберігати на території стоянки ПАС-36 «Ожидів» (Львівська область, Буський район, с. Ожидів);
- ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 20.12.2019 року, якою накладено арешт на майно, визнане речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, зокрема: автомобіль марки «УАЗ-3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 234 том І);
- ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 20.12.2019 року, якою накладено арешт на майно, визнане речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, зокрема: автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 235 том І).
Суд вважає, що вищевказані докази, які безпосередньо досліджені у ході судового розгляду цього кримінального провадження, були здобуті у відповідності з вимогами КПК України, тобто є достатніми, належними, допустимими та достовірними.
Жодних клопотань про визнання будь-якого із доказів недопустимими чи виключення доказу із числа обвинувачення стороною захисту чи іншими учасниками кримінального провадження заявлено не було.
Відтак, аналізуючи зазначені докази з точки зору їх допустимості, належності, об'єктивності та достатності, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні. Наведені вище докази винуватості обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними, взаємоузгоджуються між собою та відтворюють реальні події, що мали місце 07 грудня 2019 року приблизно о 10 год. 00 хв. на автодорозі сполученням Київ - Чоп М06 у напрямку міста Львова, де ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при проїзді ним ділянки автодороги у районі населеного пункту села Ожидів Буського (нині - Золочівського) району Львівської області на 474 км + 190 м., за обставин скоєння обвинуваченим ОСОБА_7 дорожньо-транспортної пригоди шляхом порушення останнім Правил дорожнього руху України, що виразились у тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у забороненому місці приступив до виконання маневру обгону попутного транспорту, в ході чого допустив зіткнення з автомобілем марки «УАЗ - 3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який їхав у попутному з ним напрямку і на той момент знаходився у стадії виконання маневру лівого повороту, внаслідок чого останній отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді «забою шийного відділу хребта, закритого перелому дужки С3С4, закритого перелому лівої плечової кістки зі зміщенням, больовий синдром». При цьому, невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам ПДР України перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо - транспортної пригоди та наступленням суспільно-небезпечних наслідків у виді спричинення потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження, чого стороною захисту не оспорювалось у ході розгляду даного кримінального провадження.
Отже, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Отже, при обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який в силу вимог нині чинної редакції статті 12 КК України є необережним нетяжким злочином (у чинній редакції кримінального закону на момент події - злочином середньої тяжкості), обставини та характер його вчинення, особу винного, який на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем свого проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 згідно вимог статті 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обтяжуючих покарання обставин згідно вимог статті 67 КК України судом не встановлено.
Згідно частини другої статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відтак, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_7 слід призначити у відповідності до приписів ч. 1 ст. 286 КК України (у чинній на час вчинення кримінального правопорушення редакції закону про кримінальну відповідальність), у виді штрафу в межах санкції даної статті без позбавлення його права керувати транспортними засобами, ураховуючи наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також те, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Потерпілими у цьому кримінальному провадженні ( ОСОБА_4 та ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») заявлені цивільні позови в порядку вимог статті 128 КПК України.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду із цивільним позовом, який в ході судового розгляду був збільшений, у якому потерпілий просив стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 та страховика ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 37400,00 грн., яка підтверджена медичними документами (виписками, чеками, квитанціями тощо), а також 150000,00 грн. морального відшкодування, оскільки внаслідок вищевказаної пригоди він переніс ряд хірургічних операцій, відчуває постійні фізичні болі та змушений надалі лікуватись. Також покликається на те, що він є потерпілим у даному кримінальному провадженні внаслідок ДТП, що мало місце 07.12.2019 року з вини обвинуваченого ОСОБА_7 , за наслідками якого потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Внаслідок цього ДТП потерпілим перенесено ряд хірургічних операцій (введення та видалення металевих пластин). Протягом трьох місяців (07.12.2019 - 06.03.2020) він перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Крім того, він із 07.09.2021 по 13.09.2021 року перебував на стаціонарному лікуванні у Буській ЦРЛ у зв'язку з хірургічним видаленням стрижня, що пов'язане із отриманими у вказаній пригоді травмами. Протягом усього часу лікування потерпілий витратив значні грошові кошти на придбання ліків, пов'язаність яких із отриманими внаслідок ДТП травмами підтвердив у судовому засіданні його лікуючий лікар ОСОБА_15 , будучи допитаний судом у якості свідка. Однак жодної матеріальної допомоги від обвинуваченого потерпілий не отримав, досі проходить планові обстеження та лікування, відчуває значний фізичний дискомфорт та болі, а тому оцінює заподіяну йому моральну шкоду в сумі 150000,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 частково визнав позовні вимоги потерпілого у частині моральної шкоди та заперечив матеріальну шкоду, покликаючись на те, що його відшкодовувати повинен не він, а страхова компанія, де застрахована його цивільно-правова відповідальність (ПАТ «СГ «ТАС»), оскільки його розмір не перевищує страхового ліміту (100000,00 грн.), а в частині морального відшкодування він визнав частково, вважаючи заявлену вимогу в розмірі 150000,00 грн. явно завищеною, погоджуючись на часткове відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., оскільки належний йому автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває у лізингу, за який він сплачує щомісячні платежі, на даний час є непрацюючим, має на утриманні двоє малолітніх дітей та потребу в лікуванні його дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переніс офтальмологічні операції та проходить відповідне лікування. Вищевказані доводи наведені стороною захисту в поданих до суду відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.
Цивільний відповідач (ПАТ «Страхова група «ТАС») надіслав відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_4 , покликаючись на відсутність у матеріалах справи доказів понесення останнім витрат на його лікування у заявленому розмірі та ненадання ним жодних медичних документів про призначення придбаних лікарських засобів і необхідності їх застосування. В частині вимоги про відшкодування моральної шкоди представник цивільного відповідача покликався на те, що в силу вимог страхового законодавства страховик відшкодовує потерпілому, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду лише у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через їх необгрунтованість.
У поданій до суду відповіді на відзив, представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , покликається на докази перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні через отримані внаслідок ДТП травми, довідки про призначення медикаментів, придбаних потерпілим за власний кошт, виписки лікаря про призначення медикаментів за відповідний період лікування, платіжні доручення, квитанції та додатково долучає ці докази, повторно покликаючись на наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог потерпілого.
Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» за довіреністю ОСОБА_22 у поданому до суду запереченні на відповідь на відзив частково визнає вимоги цивільного позову ОСОБА_4 . Зокрема визнає, що належний останньому розмір страхового відшкодування повинен становити: 33025,99 грн. документально підтверджених витрат на лікування потерпілого та 1651,30 грн. в якості морального відшкодування, що становить передбачений страховим законодавством 5% страхової виплати за заподіяну здоров'ю шкоду, оскільки саме в цій частині є призначення лікаря на придбання відповідних медикаментів, а в решті не має.
Окрім того, цивільний позивач ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (потерпілий), в особі генерального директора ОСОБА_23 , звернулося до суду із цивільним позовом, у якому просить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 та страховика ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 68 437,44 грн. В обгрунтування заявленого позову представник цивільного позивача покликається на те, що внаслідок ДТП, що мало місце 07.12.2019 року з вини обвинуваченого ОСОБА_7 , було сильно пошкоджено автомобіль марки «УАЗ-3909» (2003 р.в.), реєстраційний номер НОМЕР_2 , що є власністю їхнього товариства. Зокрема розмір матеріальних збитків згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №20 від 20.07.2020 року становить 64 188,00 грн., а сплачені ними витрати на проведення вказаного експертного дослідження склали 4249,44 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована згідно Полісу №АО/5069297 у ПАТ «СГ «ТАС», а тому представник ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд» вважає, що нести цивільно-правову відповідальність за завдану пошкодженням їх транспортного засобу шкоду повинні обидва цивільні відповідачі.
Цивільний відповідач (ПАТ «Страхова група «ТАС») надіслав відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд», покликаючись на те, що згідно представленого цивільним позивачем висновком експертного автотоварознавчого дослідження №20 від 20.07.2020, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд» становить 103056,00 грн., а ринкова вартість до моменту ДТП його становила 64188,00 грн., у зв'язку із чим транспортний засіб вважається фізично знищеним. Натомість страховим законодавством передбачено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію з місця пригоди. Оскільки матеріали справи не містять документів, які визначають ринкову вартість транспортного засобу після ДТП, що унеможливлює визначення розміру страхового відшкодування. Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на проведення вищевказаного експертного у розмірі 4249,44 грн., то такі не є страховим відшкодуванням чи витратами на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, а належать саме до судових витрат, що стягуються із обвинуваченого в разі ухвалення обвинувального вироку суду відповідно до ст. 124 КПК України. Тому представник цивільного відповідача просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі через їх необгрунтованість та безпідставність.
У поданій до суду відповіді на відзив, представник потерпілого ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд» - ОСОБА_23 , покликається на відсутність правових підстав для відмови у виплаті товариству страхового відшкодування в цьому випадку, оскільки страховим законодавством передбачено вичерпний перелік таких випадків, яких в даній ситуації немає. Крім того представники ПАТ «СГ «ТАС» проводили огляд пошкодженого транспортного засобу для визначення розміру завданої шкоди, а тому в них наявна уся інформація для визначення ринкової вартості автомобіля як до, так і після ДТП. Що стосується заявлених ними витрат на проведення автотоварозначої експертизи, то такі витрати входять до судових витрат, а відтак відповідач повинен їх відшкодувати не на підставі вимог страхового законодавства, а як учасник судового процесу. Тому представник цивільного позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» за довіреністю ОСОБА_22 у поданому до суду запереченні на відповідь на відзив частково визнає вимоги цивільного позову ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд». Зокрема вказує, що згідно згаданого вище висновку експертного автотоварознавчого дослідження №20 від 20.07.2020, пошкоджений транспортний засіб марки «УАЗ-3909», р.н. НОМЕР_2 є фізично знищеним. Його вартість до моменту ДТП становила 64188,00 грн. Натомість вартість останнього після ДТП складає 8524,10 грн., що підтверджується висновком експертного дослідження №29-R/72/0 від 18.06.2020, копію якого долучає до матеріалів справи. Оскільки страховим законодавством передбачено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію з місця пригоди. Таким чином розмір страхового відшкодування повинен складати вищевказану різницю в сумі 55 663,90 грн. (64188,00 - 8524,10). При цьому, заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на проведення вищевказаного експертного дослідження у розмірі 4249,44 грн., яка не є страховим відшкодуванням чи витратами на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, а належать саме до судових витрат, а тому підлягає стягненню саме із обвинуваченого відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення судом обвинувального вироку.
Дослідивши зміст заявлених позовних вимог потерпілих ( ОСОБА_4 і ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд»), суд приходить до таких висновків.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ст. 128 КПК України).
Частиною першою статті 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно частини першої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Положеннями КПК України закріплено субсидіарне застосування до процесуальних відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, норм Цивільного процесуального кодексу України.
Так, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як установлено судом, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_7 , під час керування ним автомобілем марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП (07.12.2019), була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» на підставі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5069297 від 12.11.2019, в силу якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000,00 грн., а за заподіяну шкоду майну - 100 000,00 грн. При цьому, розмір франшизи згідно вказаного страхового полісу становить - 0 грн.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
На підставі пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Відтак, особа цивільно-правова відповідальність якої застрахована та яка завдала шкоди, несе цивільно-правову відповідальність в межах, що перевищує ліміт страхового відшкодування.
Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц.
Оскільки заявлена потерпілим ОСОБА_4 вимога про відшкодування йому завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 37400,00 грн., що є витратами на його лікування у зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, які підтверджені належними і допустимими доказами, долученими до матеріалів справи, що не перевищує встановленого страхового ліміту (100000,00 грн. на одного потерпілого), а відтак така підлягає до часткового задоволення шляхом її стягнення виключно зі страховика обвинуваченого - ПАТ «Страхова група «ТАС», а не із обвинуваченого. При цьому, суд вважає необгрунтованими доводи представника страховика про часткове задоволення позову ОСОБА_4 у документально підтвердженому розмірі витрат на його лікування в сумі 33025,99 грн., оскільки саме в цій частині є призначення лікаря на придбання відповідних медикаментів. Зокрема такі доводи цивільного відповідача спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що був лікуючим лікарем ОСОБА_4 , а також підтвердив, що усі представлені потерпілим квитанції на придбання медикаментів стосуються цілей його лікування від наслідків ДТП.
Крім того, із вищенаведених мотивів підлягає до часткового задоволення цивільний позов ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд» про відшкодування матеріальної шкоди шляхом її стягнення виключно зі страховика обвинуваченого - ПАТ «Страхової групи «ТАС», ураховуючи те, що заявлений розмір (68437,44 грн.) не перевищує встановленого страхового ліміту (100000,00 грн. на одного потерпілого). При цьому, суд вважає підставними доводи представника страховика про часткове задоволення такого позову саме в розмірі 55 663,90 грн., виходячи із наступного.
В силу положень статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, на думку суду, представник ПАТ «СГ «ТАС» вірно вказує, що згідно наявного у матеріалах справи висновку експертного автотоварознавчого дослідження №20 від 20.07.2020 вбачається, що пошкоджений транспортний засіб марки «УАЗ-3909», р.н. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» є фізично знищеним, вартість якого до моменту ДТП становила 64188,00 грн. При цьому, як слідує із наданого представником ПАТ «СГ «ТАС» висновку експертного дослідження №29-R/72/0 від 18.06.2020, що ринкова вартість транспортного засобу марки «УАЗ-3909», р.н. НОМЕР_2 , 2003 року випуску, у пошкодженому стані (тобто після ДТП) складає 8524,10 грн.
Отже, ураховуючи наведені фактичні обставини, на підставі приписів статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування для ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» повинен складати вищевказану різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, тобто суму в розмірі 55 663,90 грн. (64188,00 - 8524,10). Відтак позовні вимоги ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» слід задовольнити частково шляхом стягнення із ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» матеріальної шкоди в розмірі 55 663,90 грн.
Крім того, суд погоджується із доводами представника ПАТ «СГ «ТАС» про те, що заявлена ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» вимога про стягнення витрат на проведення ним експертного дослідження згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №20 від 20.07.2020 у розмірі 4249,44 грн., яка не є страховим відшкодуванням чи витратами на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, а належать саме до судових витрат, а тому підлягає стягненню саме із обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до статті 124 КПК України, ураховуючи ухвалення судом обвинувального вироку щодо останнього.
Отже, на думку суду, цивільний позов ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд» про відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково шляхом стягнення із ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» матеріальну шкоду в розмірі 55 663,90 грн.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування йому моральної шкоди, суд приходить до висновку про його часткове задоволення, виходячи із таких мотивів.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4, ч. 5 ст. 23 ЦК).
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимог частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
За наведених фактичних обставин спору та його правового регулювання, суд вважає встановленим факт завдання потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди внаслідок його фізичного болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, отримані ним тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 07 грудня 2019 року із вини обвинуваченого ОСОБА_7 , його джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», що визнається обвинуваченим частково в розмірі 20000,00 грн. та його страховиком у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на те, що ушкодження здоров'я потерпілого відбулось із вини обвинуваченого, який до цього часу не відшкодував йому завдані у зв'язку із цим збитки, отримані потерпілим внаслідок цього кримінального правопорушення тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, його фізичний біль, тривале лікування потерпілого, необхідність оперативного втручання, що безумовно спричинило потерпілому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 150000,00 грн., а тому з урахуванням наведених фактичних обставин, а також того, що сам обвинувачений на даний час є непрацюючим, має на утриманні двоє малолітніх дітей, додатково несе витрати на вимушене лікуванні своєї дитини і щомісячно сплачує лізингові платежі за автомобіль, суд вважає, що стягненню із цивільних відповідачів (обвинуваченого та його страховика) підлягає сума у розмірі 50000,00 грн., що на думку суму, буде розумним, справедливим і належним розміром морального відшкодуванням потерпілому в даному випадку.
Разом із тим, статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема: моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до статті 26-1 цього Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Ураховуючи наведене і те, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», задоволена судом страхова виплата за заподіяну потерпілому шкоду здоров'ю становить 37400,00 грн. (матеріальна шкода), а тому на підставі ст. 26-1 цього Закону, суд вважає, що зі страховика (ПАТ «Страхова група «ТАС») на користь потерпілого ОСОБА_4 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1870,00 грн. (37400 х 5%), а решту суми обгрунтованого, на думку суду, розміру морального відшкодування в сумі 48130,00 грн. слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 , як безпосереднього винуватця ДТП.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №1/1427 від 28.12.2019 року вартістю 2355,15 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №1/1428 від 24.12.2019 року вартістю 1570,10 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №1/1429 від 24.12.2019 року вартістю 1570,10 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №15/2/502 від 05.05.2020 року вартістю 1634,50 грн., а всього витрати на залучення експертів у розмірі 7129,85 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави, що відповідає положенню частини другої статті 124 КПК України.
Крім того, в силу вимог частини першої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Отже до задоволення підлягає вимога цивільного позивача про стягнення із обвинуваченого на користь ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експерта (висновок експертного автотоварознавчого дослідження №20 від 27.07.2020) у розмірі 4249,44 грн., сплачених указаним цивільним позивачем згідно платіжного доручення №118856 від 21.07.2020.
Крім того, суд вважає, що скасуванню підлягають накладені арешти на майно, яке визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні (автомобіль марки «УАЗ-3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 ), двома ухвалами слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 20.12.2019 року (а.с. 234-235 том І), що відповідає положенню ч. 4 ст. 174 КПК України, у зв'язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та підстав для обрання такого до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог частини дев'ятої статті 100 КПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 100, 124, 129, 174, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800,00 грн. (шість тисяч вісімсот гривень) у дохід держави без позбавлення його права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» матеріальну шкоду в розмірі 55 663,90 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні 90 копійок).
Стягнути із ОСОБА_7 на користь приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» витрати на залучення експерта у розмірі 4249,44 грн. (чотири тисячі двісті сорок дев'ять гривень 44 копійки).
Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 37 400,00 грн. (тридцять сім тисяч чотириста гривень) та моральну шкоду в сумі 1870 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят гривень).
Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 48 130,00 грн. (сорок вісім тисяч сто тридцять гривень).
Стягнути із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у розмірі 7129,85 грн. (сім тисяч сто двадцять дев'ять гривень 85 копійок).
Арешти, накладені на майно ухвалами слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 20.12.2019 року, - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території спецмайданчика Буського ВП (Львівська область, м. Буськ, вул. Київська, 3) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , що знаходиться у матеріалах даного кримінального провадження, - повернути їх володільцю ОСОБА_7 ;
- автомобіль марки «УАЗ - 3909», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходиться на території стоянки ПАС-36 «Ожидів» (Львівська область, Золочівський район, с. Ожидів), - повернути його власнику ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1