ЄУН 337/336/22
3/337/128/2022
17 лютого 2022р. Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Мурашова Н.А., за участю секретаря Бойко Л.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення АА №339090, складеним 03.01.2022р. інспектором УПП в Запорізькій області ДПП Кравченко В.І., 03.01.2022р. о 17.00год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився в громадському місці - магазині «Сільпо» за адресою: м.Запоріжжя, пр..Інженера Проеображенського, б.13 без документів, що посвідчують особу, чим порушив пп.2 п.3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020р. (зі змінами) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Судом встановлено, що фактично особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, який останній надав суду під час встановлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вказаному адміністративному правопорушенні не визнав повністю та пояснив, що в зазначений день та час він дійсно перебував в магазині «Сільпо». На касі магазину продавець відмовила йому в обслуговуванні через те, що він був без маски, тобто відмовила в укладанні публічного договору, що є підставою для безоплатної передачі йому товару згідно з ст.633 ЦК України. Оскільки дії продавця були незаконними, він здійснив через службу 102 виклик поліції. Через деякий час до них підійшли чоловіки у формі, які назвались співробітниками поліції, але на його вимогу службові посвідчення встановленого зразка не пред'явили. Надані ними документи є недійсними, тому будь-які їх дії є протиправними, а складені документи незаконними. Оскільки суб'єктність поліцейських підтверджена не була, він відмовився надавати невідомими особам документи, які посвідчували його особу, незважаючи на те, що вони у нього були, та виконувати інші їх вимоги. Усі його зауваження ігнорувались. На вимогу проїхати до відділу поліції він погодився добровільно. Протокол про адміністративне правопорушення та адміністративне правопорушення складався у відділі поліції. Однак законні права йому ніхто не роз'яснював, з складеними документами він не згоден, виклав в них свої зауваження. У відділі поліції від нього також прийняли заяву про протиправні дії поліцейських, але на даний момент результат розгляду цієї заяви йому невідомий. Просить покарати осіб, які незаконно склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, вирішити питання про відшкодування йому збитків, пов'язаних із судовим розглядом.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
П.2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст.44-3 КУпАП (в редакції станом на 03.01.2022р.) передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний пункт нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Так, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення АА №339090 від 03.01.2022р. ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в порушення пп.2 п.3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020р. перебував в громадському місці без документів, що посвідчують особу.
Разом з тим, в постанові КМУ №1236 від 09.12.2020р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції станом на 03.01.2022р. пп.2 п.3, на порушення якого посилається інспектор патрульної поліції, відсутній. Вказаний підпункт виключений з п.3 на підставі постанови КМУ №611 від 16.06.2021р., яка набрала законної сили 17.06.2021р.
При цьому, постанова КМУ №1236 від 09.12.2020р. в редакції станом на 03.01.2022р. містить пункт 2-2, згідно з яким при “зеленому” рівні епідемічної небезпеки, забороняється, зокрема, перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні (підпункт 2).
Абзац перший пункту 3 вказаної постанови передбачає дію заборон, визначених п.2-2 цієї постанови, у разі встановлення “жовтого” рівня епідемічної небезпеки.
Станом на 03.01.2022р. на всій території України було встановлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки, у зв'язку з чим було заборонено перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу.
Отже, в порушення вимог ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції зазначено норму права, в порушенні якої обвинувачується ОСОБА_1 , яка фактично на момент виявлення адміністративного правопорушення не діє. Діючу норму права, яка б встановлювала заборону громадянам перебувати без документів, що посвідчують особу, в т.ч. в громадських місцях, в порушенні якої обвинувачується ОСОБА_1 , в протоколі не зазначено, тобто поліцейським не зазначено ознак об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Крім того, як вже зазначалось, протокол про адміністративне правопорушення АА №339090 від 03.01.2022р. складений відносно ОСОБА_1 , в той час, як судом на підставі паспорту громадянина України встановлено, що такою особою є ОСОБА_2 .
При цьому, в доданому до протоколу витягу з бази даних НПУ, на підставі якої інспектором поліції встановлювалась особа правопорушника, ім'я ОСОБА_3 зазначено як « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 ».
Отже, інспектором поліції не було вжито усіх належних заходів для встановлення дійсних даних про особу, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає протокол про адміністративне правопорушення №339090 від 03.01.2022р. як один із засобів доказування таким, що не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому є неналежним та недопустимим доказом у цій справі.
Також, як вже зазначалось, постановою КМУ №1236 від 09.12.2020р., яка є єдиним чинним нормативно-правовим актом, який визначає умови впровадження та види обмежувальних протиепідемічних заходів, встановлена заборона перебування без документів, що посвідчують особу, на вулиці, а не в громадських місцях, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
При цьому, з доданого до матеріалів справи рапорту інспектора УПП в Запорізькій області ДПП Курнос В. від 03.01.2022р., відтвореного в ході судового засідання відеозапису подій з нагрудних боді камер поліцейських вбачається, що події мали місце у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 в приміщенні магазину «Сільпо», тобто громадському місці, без захисної маски, відмовою касира обслуговувати його у зв'язку з цим, його незгодою з діями працівників магазину та в подальшому поліцейських, які прибули на виклик на службу 102, не пред'явленням поліцейським документів, які посвідчують його особу.
Поведінка ОСОБА_2 під час цих подій не має ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а підпадає під ознаки складу інших адміністративних правопорушень (ч.2 ст.44-3, 173,185 КУпАП).
Відомостей про складання відносно ОСОБА_2 протоколів про інші зазначені адміністративні правопорушення, а також винесення поліцейськими на місці постанов про накладання адміністративного стягнення за фактом подій, що мали місце 03.01.2022р. в зазначеному часі та місці, в матеріалах справи немає.
Тобто фактично поліцейськими невірно надана оцінка обставинам події і невірно кваліфіковані дії особи. Однак в межах розгляду цієї справи суд не може давати юридичну оцінку таким діям, самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення та його суть.
Доводи ОСОБА_2 про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений не уповноваженими співробітниками Національної поліції, а невідомими особами у формі та зі зброєю, які не пред'явили службового посвідчення встановленого законодавством зразка, суд відхиляє.
Так, відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Згідно з ст.5-1 Закону України «Про Національну поліцію» ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
В даній справі встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Кравченко Володимиром Івановичем. Справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду з Управління патрульної поліції в Запорізькій області супровідним листом за підписом заступника начальника Куліша М..
Крім того, з відтвореного відеозапису подій, який міститься в справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що події мали місце саме за участю поліцейських, які прибули на виклик на службу 102, були одягнуті в однострій, мали зброю, спеціальний жетон, представились та пред'явили службове посвідчення, складання протоколу про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення відбувалось в приміщенні районного відділу поліції в присутності захисника.
У суду немає жодних сумнівів в тому, що протокол про адміністративне правопорушення складений та справа оформлена уповноваженою посадовою особою органу Національної поліції.
Також в межах розгляду цієї справи суд не може надавати оцінку правомірності адміністративного затримання ОСОБА_1 , протокол якого доданий до матеріалів цієї справи.
Суд вважає, що питання визнання протиправними дій посадових осіб поліції щодо адміністративного затримання особи підлягає розгляду відповідно до правил адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.
Питання притягнення поліцейських до відповідальності за протиправні дії відносно особи, відшкодування спричинених такими діями шкоди також не належить до компетенції суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, виходячи з вимог ст.7,245,252,280 КУпАП, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, оцінивши безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у цій справі слід закрити.
Керуючись ст.7,8,9,ч.1 ст.44-3,245,247,251,252,255,256,268,280,283 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя Хортицького районного суду
м. Запоріжжя Н.А. Мурашова
17.02.2022