Справа № 219/31/22
2-ві/219/5/22
16.02. 2022 року суддя Хомченко Л.І. Артемівського міськрайонного суду Донецької області розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Хомченко Л.І. від розгляду цивільної справи № 219/31/22 (провадження № 2/219/1518/2022) за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,
14 лютого 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Хомченко Л.І. від розгляду цивільної справи № 219/31/22, який обґрунтований тим, що
31 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до
Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Ухвалою від 10 січня 2021 року у справі № 219/31/22 судді Дубовика Р. Є.
позовна заява була залишена без руху та надано строк на усунення недоліків,
виявлених на думку суду в тексті позовної заяві.
Вказана ухвала була вручена ОСОБА_1 особисто в будівлі суду 24 січня
2022 року, про що в матеріалах судової справи повинно міститись повідомлення про вручення поштового відправлення з особистим підписом ОСОБА_1 та особисто написаною датою вручення поштового відправлення. 31 січня 2022 року Позивач подав через «Електронний кабінет» підсистеми «Електронний суд» Заяву про роз'яснення судового рішення, де просив роз'яснити ухвалу від 10 січня 2022 року про залишення без руху позовної заяви у зв'язку з невиконанням суддею Дубовиком Р. Є. вимог ч. 2 ст. 185 Цивільного процесуального Документ сформований в системі«Електронний суд» 13.02.2022 кодексу України (далі-ЦПК) та продовжити строк на усунення недоліків - незазначенням судом в ухвалі способу усунення недоліків позовної заяви, що
позбавило можливості Позивача виконати ухвалу про залишення позовної заяви без руху у відповідності до вимог ст. 185 ЦПК.
У зв'язку з нерозглядом судом вказаної Заяви про роз'яснення судового рішення та невирішення клопотання про продовження строку на усунення недоліків, 03 лютого 2022 року Позивач подав через «Електронний кабінет» підсистеми «Електронний суд» на виконання ухвали від 10 січня 2022 року Заяву про усунення недоліків, а також трохи пізніше - Заяву про відвід судді Дубовика Р. Є. від розгляду справи № 219/31/22 у зв'язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи № 219/31/22
Ухвалою від 04 лютого 2022 року, яка була підписана електронним підписом
судді 07 лютого 2022 року, Заяву про відвід було задоволено та відведено суддю Дубовика Р. Є. від розгляду справи.
Відповідно до розпорядження № 251 від 08 лютого 2022 року керівника апарату Артемівського міськрайонного суду Донецької області було проведено повторний автоматизований розподіл справ між суддями та за результатами авторозподілу справа була передана судді Хомченко Л. І.
Відповідно до:
ст. 36 ЦПК: 1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу
(самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
ст. 39 ЦПК: 1. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя,
секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. 2. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. 3. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід
(самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. В обґрунтування позовних вимог, викладених в позовній заяві, Позивач посилався на справу № 219/12940/19, в якій за результати розгляду Протоколу про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2019 року провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розгляд вказаної справи № 219/12940/19 проводився суддею Хомченко Л. І.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі-Закон 1402-VIII): ст. 56 Закону 1402-VIII: Суддя зобов'язаний: 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;
ст. 58 Закону 1402-VIII: 1. Питання етики суддів визначаються Кодексом
суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України. Відповідно до Кодексу суддівської етики (далі-Кодекс):
ст. 15 Кодексу: Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених
процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду
справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє
самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним
об'єктивного рішення у справі. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2007 року: Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Нижче наведені приклади таких випадків:
У судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з
його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи,
яка розглядається.
Верховний Суд неодноразово вже висловлював свої висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо визначених законом підстав для заявлення відводів суддям учасниками справи задля уникнення появи у учасників справи будь-яких сумнівів в неупередженості судді, які відповідно до ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК є обов'язковими для усіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, враховуючи положення ст. 6 Конституції України щодо поділу гілок державної влади в Україні.
В Постанові від 13 грудня 2018 року (№ 78680610 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі-ЄДРСР) у справі № 552/4932/17 (провадження № 51-5235км18) Верховний Суд дійшов наступних висновків щодо підстав для відводу судді:
Положенням частин 1, 5 ст. 9 КПК України встановлено, що під час
кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу
досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п. 1 ст. 6 Конвенції зазначено «Кожен має право на справедливий… розгляд
його справи незалежним і безстороннім судом , який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Стаття 75 КПК України передбачає, зокрема, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий
розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти
України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6
Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суддя Шиян В.М., який 25 вересня 2017 року ухвалив вирок щодо ОСОБА_1, 28 серпня 2017 року прийняв рішення в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.
173 КУпАП.
Під час розгляду даної справи суддя Шиян В.М. з'ясовував питання,
пов'язані з подіями 09 червня 2017 року та стосунками між ОСОБА_1 і
ОСОБА_2, які передували подіям кримінального провадження.
Надалі у вироку, обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1,
суддя Шиян В.М. аналізував показання потерпілого ОСОБА_2 і свідків,
аналогічні наведеним у вищезазначеному рішенні в адміністративній справі, ухваленим тим же суддею.
Тобто, суддя Шиян В.М. сформував свою думку про події 09 червня 2017
року та стосунки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час розгляду адміністративної справи і не відступив від неї при розгляді кримінального провадження.
Суд уважає, що в даному випадку має місце порушення п. 4 ч. 1 ст. 75
КПК України та пункту 1 ст. 6 Конвенції.
Зазначений висновок узгоджується й з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові № 13-13зво18 від 14 листопада 2018 року у справі № 1-96/2007.
Позивач цілковито переконаний, що суддя Хомченко Л. І. могла сформувати свою позицію щодо правовідносин, які стали підставою для звернення Позивача до суду для стягнення шкоди, завданої незаконними діями та рішенням працівників поліції, під час розгляду справи № 219/12940/19.
При цьому розгляд вказаної справи № 219/12940/19 відбувався достатньо довго, суд сприяв учасникам справи у здійсненні їх процесуальних прав та виконанні учасниками справи їх процесуальних обов'язків, за клопотанням Позивача витребував з органів державної влади необхідні відомості та докази, викликав свідків, деякі з яких так і не з'явились у зв'язку з внесенням працівником поліції неправдивих відомостей в Протокол про адміністративне правопорушення щодо місця
реєстрації вказаних свідків та заявника, вживав усіх заходів для забезпечення можливості участі захиснику в судових засіданнях в режимі відеоконференції - саме на підставі усіх досліджених доказів суддею Хомченко Л. І. і було ухвалено Постанову 06 лютого 2020 року про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях
Позивача складу адміністративного правопорушення.
Саме за результатами розгляду вказаної справи № 219/12940/19 Позивач
скористався своїм конституційним правом на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями органів державної влади та їх службових та посадових осіб та звернувся з вказаним позовом.
Та при цьому Позивач враховує, що у інших учасників справи цілковито можуть виникнути сумніви у неупередженості судді Хомченко Л. І. саме у зв'язку з тим, що суддя Хомченко Л. І. розглядала справу № 219/12940/19 та сформувала свою думку щодо вказаних подій 18 листопада 2019 року, дій та рішень представників органів державної влади, які при розгляді справи не знайшли будь-якого підтвердження - а тому у інших учасників судового розгляду цілковито можуть виникнути сумніви у спроможності судді Хомченко Л. І. розглянути вказаний позов без врахування
особистої думки щодо вказаних подій 18 листопада 2019 року, які і стали підставою для звернення Позивача з позовом у цій справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. 36, 39 та 40
Цивільного процесуального кодексу України просив:
1. Відвести суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області Хомченко Лілію Іванівну від розгляду справи № 219/31/22
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
08.02. 2022 року в провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ХомченкоЛ.І. надійшла цивільна справа № 219/31/22 (провадження № 2/219/1518/2022) за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.
14 лютого 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Хомченко Л.І. у зв'язку з наявністю інших обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 40 ЦПК України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 pоку, перед розглядом справи суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б, виходячи з розумної оцінки ситуації, якимось чином вплинути на хід цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи щодо певної особи чи питання (п. 2.4).
У справі «Пєрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень ч. 1 статті 6 Конвенції, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду. При вирішенні заяв про самовідвід, колегія суддів відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п. 30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 р. у справі «Пєрсак проти Бельгії» зазначається: «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений».
У п. 53. Рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» заява № 33949/02, зазначається: «З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «ДеКуббер проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «КастіллоАльгар проти Іспанії» (CastilloAlgar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 2453-VI).
Вимогами Закону № 2453-УІ передбачено, що судді зобов'язані своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини четвертої статті 54 цього Закону).
Правила етичної поведінки судді затверджені XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року в Кодексі суддівської етики кореспондуються з зазначеними вимогами закону. Зокрема, згідно зі статтею 1 Кодексу, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість. Стаття 8 Кодексу встановлює правило, згідно з яким суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог, викладених в позовній заяві, Позивач посилався на справу № 219/12940/19, в якій за результати розгляду Протоколу про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2019 року провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розгляд вказаної справи № 219/12940/19 проводився суддею Хомченко Л. І.
Отже, з метою зняття у позивача будь-яких сумнівів, що у інших учасників справи цілковито можуть виникнути сумніви у неупередженості судді Хомченко Л. І. саме у зв'язку з тим, що суддя Хомченко Л. І. розглядала справу № 219/12940/19 та сформувала свою думку щодо вказаних подій 18 листопада 2019 року, дій та рішень представників органів державної влади, які при розгляді справи не знайшли будь-якого підтвердження
які і стали підставою для звернення Позивача з позовом у цій справі., в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, приходжу до висновку про задоволення відводу головуючому судді Хомченко Л.І.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 258-260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Хомченко Л.І. від розгляду цивільної справи № 219/31/22 (провадження № 2/219/1518/2022) за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури - задовольнити.
Відвести головуючого суддю Хомченко Лілію Іванівну від розгляду цивільної справи № 219/31/22 (провадження № 2/219/1518/2022) за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.
Передати цивільну справу № 219/31/22 (провадження № 2/219/1518/2022) за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури до канцелярії Артемівського міськрайонного суду Донецької області для автоматизованого розподілу відповідно до вимог, передбачених статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І.Хомченко