Справа № 638/20229/21
Провадження № 3/638/516/22
16 лютого 2022 року Суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, яка зареєстрована та мешкає з адресою : : АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
23.12.2021 до Дзержинського райсуду м. Харкова з УПП в ХО Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 по факту скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому вказувалось, що 18.12.2021 о 03:00 годині у м. Харкові по вул. Трінклера, 3-б водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Toyota Rav4», державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Драгер та в КНП «ОНД» відмовилась в присутності свідків, чим порушила приписи п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП не визнала. При цьому зазначила, що 18.12.2021 при зазначених в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, вона разом з приятелем перебували в салоні вказаного автомобіля, який був припаркований на ділянці місцевості та не рухався. Вона взагалі не керувала вказаним автомобілем, а лише знаходиласть в салоні транспортного засобу. Працівники поліції стверджували, що вона керувала автомобілем, однак на підтвердження тверджень, будь - яких доказів її не надали, хоча вона їх і вимагала. Від пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, вона не відмовлялась, однак просила під час проходження огляду, забезпечити її право на правову допомогу, проте поліцейським їй не надано право скористатись послугами професійного адвоката. Крім того, співробітниками поліції не були роз'яснені її право та обов'язки.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Гарькава Н.О. надала суду письмове клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, посилаюсь на те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керувала, при складенні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, співробітниками поліції були допущені численні грубі порушення норм КУпАП, які викладені неї у своєму письмовому клопотанні. Зокрема співробітники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 її права, в тому числі і право на отримання кваліфікованої правової допомоги, вимогу ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп'яніння у присутності захисника, проігнорували. Адміністративні матеріали не містять доказу того, що автомобіль рухався і був зупинений працівниками поліції та що автомобілем керувала ОСОБА_1 . Відеозапис зазначених подій не є безперервним, так як переривається, інформація яка на ньому міститься не співпадає з поясненнями свідків, які зазначали, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП не знайшла своє підтвердження, тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком ) визнається протиправна та лише винна (умисна або необережна ) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення суддею проводиться в межах тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті » від 23.12.2005 звертається увага суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до приписів ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З досліджених в судовому засіданні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ААБ№ 293586, складеного 18.12.2021 уповноваженою особою управління патрульної поліції, про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, вбачається, що зазначений протоком було складено у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовилась.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП України передбачена у зв'язку з керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно до частин 2, 3 статті 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Отже, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, пункту 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису зазначених подій, з застосованих співробітниками поліції технічних приладів фіксування, вбачається, що автомобіль марки «Toyota Rav4» не рухається, при цьому з відеозапису не вбачається, що зазначений автомобіль взагалі був зупинений працівниками поліції під час руху, а також хто ним керував. В салоні автомобіля знаходилась ОСОБА_1 та чоловік. Поліцейські зазначили, що їм повідомили громадяни, що водій автомобіля може перебувати у стані сп'яніння. ОСОБА_1 неодноразово заперечувала факт керування нею зазначеним автомобілем, зазначаючи, що з приятелем лише перебувала в салоні, просив поліцейських надати доказ, що саме вона керувала та перебувала за кермом автомобілем, який її надано не було. Від пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не відмовлялась, однак неодноразово просила поліцейських забезпечити її правовою допомогою адвоката. Однак зазначена вимога ОСОБА_1 працівниками поліції була проігнорована, більш того співробітник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що адвокат їй може бути наданий лише у разі її затримання, а при складанні протоколу про вчинення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення адвокат не надається. З відеозапису також вбачається, що працівниками поліції взагалі не були роз'яснені ОСОБА_1 її процесуальні права безпосередньо перед пропозицією пройти відповідний огляд та не надано сам прилад вимірювання.
Крім того, досліджений у судовому засіданні відеозапис зазначених подій, свідчить про те, що він здійснював не безперервно, так як неодноразово переривається.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 ( справа № 537/1807/17 ), належним та допустимим доказом можуть бути лише дані відеозапису, в якому зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення.
З дослідженого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вбачається, що місце зупинки зазначеного автомобіля вказано : м. Харків, вул. Трінклера, 3-б, в той час з рапорту інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП в ХЩ вбачається, що місцем фактичної зупинки транспортного засобу є : м. Харків, вул. Динамівська, 3б.
Тобто, в протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях зазначених свідків та в рапорті інспектора поліції є розбіжності щодо місця зупинки транспортного засобу, то б то не встановлено місце вчинення зазначеного у протоколі адміністративного правопорушення.
Крім того, з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що останні зазначили, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та відмовилась від пропозиції співробітників поліції, у встановленому законом порядку, пройти огляд на стан сп'яніння.
Однак зазначені письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю спростовуються інформацією, яка відображена на відеозапису зазначених подій, та яка навпаки свідчить, що ОСОБА_1 не відмовлялась від огляду, а також не містить даних щодо керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом.
Крім того, слід зазначити, що вказані свідки були запрошені співробітниками поліції вже безпосередньо після того, як почали спілкуватися з ОСОБА_1 .
При таких обставинах, вважаю за необхідне при прийнятті рішення по зазначеному адміністративному матеріалу, не враховувати письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які суперечать та спростовуються іншим дослідженим у судовому засіданні об'єктивними доказами.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху України.
Доказів того, що транспортний засіб марки «Toyota Rav4» взагалі рухався та був зупинений співробітниками поліції через порушення ПДР України, вказаний адміністративний матеріал не містить.
Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як встановлено з переглянутого відеозапису та зазначено ОСОБА_1 у судовому засіданні вона виявила бажання скористатись правовою допомогою та зазначила, що тільки у присутності адвоката згодна пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Проте, поліцейським було відмовлено у наданні захисника та роз'яснено, що тільки особи, які затримані мають право на захисника.
Більш того, в судовому засіданні було встановлено, що інспектором взагалі не було роз'яснено права ОСОБА_1 .
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 ( справа № 524/9827/16-а ), невжиття співробітником поліції жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зазначені порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є суттєвими, тому суд вважає, що вказаний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, складено з грубим порушенням приписів ст. 256 КУпАП.
При таких обставинах справи, суд вважає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпція факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа « Коробов проти України » № 39598/03 від 21.07.2011 ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, вважаю, що в судовому засіданні не доведено факт порушення ОСОБА_1 саме п. 2.5 ПДР України, у зв'язку з чим відсутні підстави для її притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, так як, відповідно до приписів зазначеної статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 245, 247, 251-252, 256, 266, 279-280 КУпАП суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня її прийняття.
Суддя Семіряд І.В.