Справа № 278/3845/21
10 лютого 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 15.10.2020 року в сумі 1170913,45 грн, що еквівалентно 44070,00 доларів США, а також понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
У судове засідання позивач не з'явився. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, не заперечував щодо заочного розгляду справи (а.с. 29).
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином. Позов з додатками, ухвала суду,сСудові повістки, направлені відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 20-21, 27-28).
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного провадження; фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін і ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.
15.10.2020 року позивач надав ОСОБА_2 суму позики в розмірі 39000,00 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 15.08.2021 року на підтвердження чого позичальником була надана розписка, оригінал якої був досліджений у судовому засіданні (а.с. 24).
Згідно з зазначеною розпискою, відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати позивачу кожного 5-го числа місяця за користування коштами відсотки з розрахунку 1,0 % від суми позики за кожен місяць користування коштами. Повернення суми боргу мало відбуватися щотижнево починаючи з 23.10.2020 року в сумі не менше 2000,00 доларів США, що становитеме не менше 8000,00 доларів США.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одними з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 526 ЦК встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Сума заборгованості згідно розписки від 15.10.2020 року, на момент подачі позову, станом на 22.11.2021 року становить 1170913,45 грн (а.с. 11).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач, як позичальник, своєчасно не повернув суму позики, суд вважає за потрібне задовольнити позовну вимогу про стягнення суми позики в розмірі 1170913,45 грн, що еквівалентно 44070,00 доларів США.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доказуванню в суді.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, 19.11.2021 року між позивачем та адвокатом Козловим А. І. укладено договір про надання правової допомоги, що вбачається з копії ордеру (а.с. 30), відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат від 22.11.2021 року загальна вартість наданих юридичних послуг складає 15000,00 грн (а.с. 12), однак доказів на підтвердження зазначеного (квитанцій, чеків, касових ордерів, тощо) суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача в частині відшкодування судових витрат слід відмовити.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь держави 11350,00 грн судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду з позовною заявою.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 280-282 ЦПК, ст. ст. 16, 1049 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму боргу, що становить 1170913,45 грн, що еквівалентно 44070,00 доларам США.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 11350,00 грн.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2022 року.
Суддя О. М. Дубовік