Справа № 635/3111/20 Головуючий суддя І інстанції Назаренко О. В.
Провадження № 33/818/465/22 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
02 лютого 2022 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю за участю захисника Коршуна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Коршуна О.М. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 21серпня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 21серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 24 червня 2020 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись на 6 км автошляху М03-Е40, керував автомобілем ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови, водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager у присутності двох свідків, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з цим рішенням захисник ОСОБА_1 - адвокат Коршун О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського районного суду Харківської області від 21серпня 2020 року, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною, винесеною без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, без дослідження і належної їх оцінки на предмет допустимості і відповідності зібраних доказів вимогам закону.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суддя суду першої інстанції не вирішив питання чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належним чином не встановив фактичні обставини справи, не допитав свідків, належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона до адміністративної відповідальності, чим дійшов, на його думку, до передчасного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Також посилається на порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист, оскільки справу було розгляду без його участі. Крім того, посилається на те, що працівниками поліції не надано доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки зі зворотнім повідомленням, однак відповідно до довідки Укрпошти судову повістку не отримав у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою (а.с. 65-66). Додатково, про місце, дату та час апеляційного розгляду призначеного на 02.02.2022 року на 15.00 год. ОСОБА_1 було повідомлено телефонограмою (арк.70).
Разом з тим, в судове засідання з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Коршун О.М., який повідомив про те, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду справи, однак з'явитися не може, надав йому повноваження та їх позиція узгоджена.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , але за участю його захисника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №273245 від 24 червня 2020 року;
- письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- розписці ОСОБА_4 , який прийняв керування транспортним засобом ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 після складання відносно ОСОБА_1 адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 24 червня 2020 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись на 6 км автошляху М03-Е40, керував автомобілем ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови, водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager у присутності двох свідків, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря в присутності двох свідків (а.с.1).
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою державою особою і дії службовоїособи що його складала, в порядку передбаченому чиним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто він не звертався до суду із скаргою в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких вбачається, що 24.05.2020 в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД. (а.с.4).
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, але останні не з'явились за судовим викликом.
Відповідно до зворотніх повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , отримали судові повістки - 12.11.2021(а.с. 67, 68).
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання.
Між тим, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зокрема в матеріалах справи наявний відеозапис події, який був долучений до справи працівниками поліції.
Сторона захисту в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечувала, що на цьому відеозаписі зафіксовано подію саме за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про помилковість рішення суду першої інстанції щодо неналежності цього відеозапису.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що викладені в постанові суду першої інстанції висновки про те, що відеозапис з нагрудних камер поліцейського, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення є помилковим, оскільки ст. 251 КУпАП (Докази), не містить понять належного та допустимого доказу, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність виключення висновків суду про неможливість оцінки цього доказу.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З відомостей наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції дійсно запропонували водієві ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, однак ОСОБА_1 відмовився.
Доводи апеляційної скарги про те, що нібито ОСОБА_1 не керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
З фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: Харківська область, траса МОЗ-Е40, 6-й кілометр, де його зупинили працівники поліції, що свідчить про фактичне керування ним транспортним засобом та пересування автомобіля з однієї адреси до іншої та перебування ним в автомобілі на місці водія.
При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції також посилався на інші докази, які походять з різних джерел та об'єктивно доповнюють один одне. Визначальними є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. На підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 24 червня 2020 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись на 6 км автошляху М03-Е40, керував автомобілем ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.1).
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Коршун О.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та пояснив, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки він не приймав участь у розгляді справи. Також пояснив, що вбачає порушення з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, однак дії працівників поліції вони не оскаржували ні в який спосіб.
Поряд з цим, належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суддярозглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист, не є підставою для скасування постанови.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в провадженні районного суду перебувала з 02.06.2020 року.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З матеріалів провадження вбачається, що суддею неодноразово призначались судові засідання з розгляду вказаного матеріалу, однак в судові засідання, призначені на 22.06.2020 року, 06.07.2020 року ОСОБА_1 не з'явився, надав заяви про відкладення слухання справи. В судове засідання, призначене на 12.08.2020 року ОСОБА_1 також не з'явився. 20 серпня 2020 року до суду надійшла заява захисника ОСОБА_1 - адвоката Коршун О.М. про відкладення слухання справи, надання часу для ознайомлення із матеріалами справи, де також зазначено, що ОСОБА_1 дізнався про судове засідання, призначене на 21 серпня 2020 року лише 20.08.2020 року із сайту списку справ, призначених до розгляду на сайті Судової влади України. Крім того, ОСОБА_1 , додатково був повідомлений про слухання справи 21 серпня 2020 року о 09.45 год. шляхом повідомлення телефонограмою на зазначений ним номер мобільного телефону (а.с.12) . Враховуючи, що ОСОБА_1 з 24 травня 2020 року був обізнаний про те, що в Харківському районному суді Харківської області на розгляді перебуває матеріал про притягнення його до адміністративної відповідальності, а договір про надання правової допомоги із адвокатом Коршун О.М. уклав лише 20.08.2020 року, судом було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання у зв'язку з тим, що його задоволення призведе до неможливості розгляду справи по суті, оскільки строки притягнення особи до адміністративної відповідальності спливають 24.08.2020 року.
Отже, неодноразова неявка в судові засідання ОСОБА_1 та надання ним заяв про перенесення судових засідань, суддею першої інстанції були розцінені, як умисне затягування розгляду адміністративного протоколу, з метою уникнення ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 бути присутнім у судовому засіданні.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що ОСОБА_1 24 червня 2020 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись на 6 км автошляху М03-Е40, керував автомобілем ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови, водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager у присутності двох свідків, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря в присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціспроти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиноюнаціональногозаконодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полідержави.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Коршуна О.М. - задовольнити частковою.
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2020 року змінити, на підставі ч.8 ст. 294 КУпАП, та виключити з мотивувальної частини постанови Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2020 року висновки щодо неналежного та недопустимого доказу - відеозапису з нагрудних камер поліцейського (а.с. 22).
В решті Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков