Провадження № 22-ц/803/2573/22 Справа № 214/6247/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
17 лютого 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання",
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги представника ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту судового рішення відсутні,-
У липні 2021 року представник ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (надалі - ПрАТ «КЗГО») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що ОСОБА_1 станом на 19 квітня 2007 року працювала на посаді землероба Закритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», правонаступником якого на сьогоднішній день являється Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання».
Того ж дня, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок неналежної організації виконання робіт, з позивачем стався нещасний випадок під час якого позивач впала на підлогу, травмувавши при цьому праву гомілку. В результаті нещасного випадку позивачу спричинено травму у вигляді: «закритий осколковий чрезвертельний внутрішньосуглобний перелом правої великої гомілкової кістки».
Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці зі сторони працівників відповідача, а також внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.
Внаслідок вищезазначеного нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, позивач 01.08.2007 року, вперше пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією за результатами якого їй визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70%.
17.06.2008 року позивач повторно пройшла огляд МСЕК, за результатами якого їй визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50%, встановлено третю групу інвалідності з 01.08.2008 року безстроково, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, санітарно-курортному лікуванні, стаціонарному лікуванні.
Крім того, висновком про умови та характер праці позивачу протипоказана важка фізична праця, робота з тривалою ходою, навантаження на праву ногу.
У зв'язку з вказаним нещасним випадком, починаючи з 54 річного віку, назавжди порушено звичний спосіб життя позивача, тривалий час вона була обмежена в можливості пересування в просторі, проходила курси медичного лікування із скаргами на біль в травмованій області, лікування мало короткочасний ефект. Внаслідок постійних больових відчуттів, особливо в нічний час, порушається сон позивача, що не дозволяє їй нормально відпочити, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування позивача в напруженому стані, стані роздратованості.
Ушкодження здоров'я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя позивача, втрата працездатності призвела до відсутності у позивача можливості в достойній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати.
В зв'язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 227 000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання'на користь ОСОБА_1 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження її здоров'я (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» в дохід держави судовий збір в розмірі 1997,60 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що районним судом в достаній мірі не враховано, що у зв'язку з нещасним випадком позивачу завдано травми, які привели до необхідності проходження тривалого медичного лікування, стали причиною довготривалих негативних змін в стані її здоров'я, які супроводжуються обмеженням об'єму рухів в правій нижній кінцівці, істотною зміною звичного способу життя позивача, суттєвим зниженням її життєвої активності, стали причиною нераціоналдьної втрати життєвого часу та енергії. З моменту травмування позивач в значній мірі позбавдена можливості реалізувати свої звички та бажання, змішений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано моральні страждання позивача, істотність вимушених змін в її житті, важкість стану здоров'я, у зв'язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно заниженою.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно завищеним, таким, що не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості.
Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року.
При цьому, положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яка набрала чинності з 23.05.2020 року та якою передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги як представника позивача так і відповідача ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з копії трудової книжки вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 12.12.1989 року працювала на посаді землероба в ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» (а.с. 32-42).
Згідно Акту №4 про нещасний випадок на виробництві від 25.04.2007 року, встановлено, що 19 квітня 2007 року землероб ОСОБА_1 , що мала суміжну професію «стропальник», виконувала стропальні роботи.
Приблизно о 10 годині 05 хвилин вона вирішила очистити коробку інв..№6285 від сміття в спеціальн призначений контейнер. Не оглянувши місце на проведення кантування вантажу, вона застропила коробку 4-х галузковим ланцюговим стропом і дала команду машиністу електромостового крану № 16 ОСОБА_3 перемістити її до контейнера. Після виконання команди машиністом крана, ОСОБА_1 дала їй команду встановити коробку зі сміттям на коробку з хромистим порошком, яка була розташована поруч з контейнером. Коли коробка інв..№6285 була встановлена коробку з хромистим порошком та совковою частиною на край контейнера, ОСОБА_1 піднялася на коробку з хромистим порошком і відчепила гаки 2-х галузей стропа з вушок коробки зі сторони її совкової чатсини. Потм намагаючись зійти з коробки, наповненої хромистим порошком, ОСОБА_1 оступилася та впала на підлогу, травмувавши при цьому праву гомілку.
Відповідно до п. 7 акту №4 причинами настання нещасного випадку являється невиконання посадових обов'язків, невиконання вимог інструкції з охорони праці (а.с.14-16).
В п. 10 Акту №4 встановлено осіб, що допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_4 начальник сумішопідготовчої дільниці, яка допустила порушення п. 2.12.3. Посадової інструкції від 20.10.2006 р. №813 (п. 2.12.3 забезпечує безпечну організацію робіт, дотримання підлеглими працівниками вимог інструкції з охорони праці). Землероб ОСОБА_1 яка порушила п.п. 5.1.1, 5.2.1, «Інструкції по безпечному веденню робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани»
Висноком МСЕК від 01.08.2007 року, ОСОБА_1 встановлено 70% втрати професійної працездатності у розмірі та другу групу інвалідності (а.с.58).
При повторному переогляді висновком МСЕК від 11.17.06.2008 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 01.08.2008 року безстроково, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, санітарно-курортному лікуванні, стаціонарному лікуванні (а.с. 21-28).
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробничу травму отримано позивачем під час виконання нею трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими на виробництві травмами, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з нещасним випадком доведений матеріалами справи. Позивач від отриманої травми перенісить фізичний біль, її турбує гострй біль в області правої гомілки, набряклість та обмеження об'єму рухв в правій нижній кінцівці, порушення функції ходи. Ушкодження здоров'я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя позивача, втрата працездатності призвела до відсутності у позивача можливості в достойній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання як представника позивача так і представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі вперше 70 % та встановлення ІІ групи інвалідності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді: