Справа № 761/2651/22
Провадження № 1-кс/761/1915/2022
22 січня 2022 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області м. Кривий Ріг, громадянина України, українця, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у кримінальному провадженні № 12021100100004680, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з визначенням застави у розмірі та в межах, передбачених КПК України.
Як зазначає слідчий в своєму клопотанні, в невстановлений час, але не пізніше жовтня 2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, за невстановлених обставин, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин.
Так, ОСОБА_8 , в якого є знайомі з числа осіб, які займаються діяльністю у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, придбавав в останніх з метою незаконного збуту психотропні речовини, наркотичні засоби (у тому числі небезпечний наркотичний засіб - канабіс), які в подальшому незаконно збував ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 для подальшого незаконного збуту дрібними партіями.
Отримавши від ОСОБА_8 зазначені заборонені в обігу речовини, ОСОБА_5 переніс їх до місця проживання, де за допомогою вагів розфасовував у поліетиленові пакетики з зіп-застібкою для збуту дрібними партіями.
В подальшому, 20.01.2022, в період часу з 11 год. 30 хв. по 13 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , працівниками поліції проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав з метою збуту, а також засоби для фасування.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що враховуючи характер вчиненого підозрюваним ОСОБА_5 злочину, з метою забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а також беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи наявність ризиків щодо можливості переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; вчинення іншого кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також той факт, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий за погодженням із прокурором просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі передбаченому КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі та в межах, передбачених КПК України.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та необґрунтованість підозри і зазначив, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а відтак запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021100100004680 від 02.12.2021 за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
20.01.2022 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21.01.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно вимог до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Так, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: показаннями осіб, які приймали участь у якості понятих під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом обшуку від 20.01.2022, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини, електронні ваги, упаковки для фасування, приладдя для зважування, подрібнення; висновками експертиз матеріалів, речовин та виробів; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 20.01.2022; показаннями, наданими ОСОБА_11 під час допиту в якості підозрюваного від 20.01.2022; показаннями, наданими ОСОБА_5 під час допиту в якості підозрюваного від 20.01.2022 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
З огляду на зазначене та враховуючи матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях підозрюваного ОСОБА_5 ознак інкримінованого йому злочину на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність застосування тримання під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваний у даному кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку наявності вищевказаних ризиків, слідчий суддя відзначає, що інкриміноване ОСОБА_5 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесене до тяжкого злочину, відповідальність за який передбачає виключно позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом його винним сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування, суду.
Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Також що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня «Панченко проти Росії». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».
Наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання та роботи без офіційного працевлаштування хоча і мінімізує ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, однак повністю його не виключає.
Слідчим суддею також враховано вік підозрюваного, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, характер його вчинення, а також вчинення особливо тяжкого злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки, вчинений групою осіб, наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, а також те, що кримінальне правопорушення є тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, що в своїй сукупності з іншими характеризуючими ознаками підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Також слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки з матеріалів клопотання він йому відомі їх особисті та анкетні дані з зазначенням телефонів та адрес проживання свідків та підозрюваних, що може призвести до вчинення підозрюваним певних дій з метою зміни показань особами, яким відомі фактичні обставини по справі або безпідставної відмови від них, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними наявність заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.
При цьому, твердження органу досудового розслідування щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення не ґрунтуються на матеріалах, долучених до клопотання, та характеризуючих ознаках особи, з огляду на те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання у місті Києві, хоч і не офіційно, але працевлаштований, а відтак має постійне джерело доходу, є особою молодого віку.
Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не знайшов свого підтвердження.
Водночас, слідчий суддя відзначає, що необґрунтовані ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підтвердження чого Європейський суд з прав людини у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» від 05.02.2013 зазначив, що на національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильне скасуванню правила ст. 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, слідчий суддя повинен з?ясувати наявність достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, наявність обставин, які б обґрунтовували застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 .
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, працевлаштований не офіційно.
Зазначені факти на переконання слідчого судді у разі застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть негативно вплинути на його фізичний та майновий стан.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2020 у справі «Хайредінов проти України» зазначив, що тримання особи під вартою буде свавільним, якщо національні суди не розглянули можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики та дані про особу підозрюваного, а саме, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, місця роботи, хоча і без офіційного працевлаштування, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, з урахуванням усіх обставин справи, на думку слідчого судді, буде достатнім запобіжним заходом, здатним забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків та інших підозрюваних. З тих же підстав слідчий суддя також вважає, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, крім цілодобового домашнього арешту, у тому числі і особистого зобов'язання, може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. ч 1, 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У справі «Манчіні проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можливо зробити висновок про те, що цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи викладене, а також те, що органом досудового розслідування доведено причетність ОСОБА_5 до події інкримінованого правопорушення та часткову наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, однак не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає за доцільне на даній стадії кримінального провадження застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування, тобто до 21.03.2022 включно, з покладенням визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, з метою уникнення можливості вчинення дій, визначених ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021100100004680, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у межах строку досудового розслідування, тобто до 21.03.2022 включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1