Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
Справа № 753/73/21
Провадження № 2/209/241/22
іменем України
"07" лютого 2022 р. м.Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.
при секретарі Золотих Л.М.
за участю представника позивача (адвоката) Товянського В.С.
представника відповідача (адвоката) Башловка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, -
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди у вихованні дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку матері - ОСОБА_2 , шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_1 наступного способу участі у вихованні дитини ОСОБА_4 : встановити можливість періодичного перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , за місцем проживання/перебування батька без присутності матері, у зимовий період (не менше одного тижня); у літній період (не менше ніж один місяць); у осінній період (не менше одного тижня); у весняний період (не менше одного тижня).
В обґрунтування свого позову вказав, що позивач, ОСОБА_1 , та відповідачка, ОСОБА_2 , перебували в юридичному шлюбі, зареєстрованому 04 грудня 2014 року виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради міста Ірпеня Київської області, актовий запис №69. 29 листопада 2018 року Ірпінським міським судом Київської області за заявою відповідачки, шлюб було розірвано. Від шлюбу є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту окремого проживання дитини та відповідачки (15 березня 2017 року), позивач працював як ФОП та приймав активну участь у вихованні та утриманні спільної дитини. Зокрема, одноособово оплатив договір медичного страхування здоров'я дитини, приймав участь у витратах на дитину шляхом постійного перерахування коштів на рахунок Відповідачки, надавав письмові дозволи на тимчасовий виїзд дитини за кордон з матір'ю на оздоровлення, здійснював оплату приватного дитячого садочка, матеріально підтримував дитину. Наприкінці 2018 року Відповідачка повідомила, що має намір відпочити з дитиною закордоном, а також по робочим причинам тимчасово на короткий час має поїхати до Російської Федерації разом з дитиною, але не буде чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною, повернеться як тільки завершить робочі питання, а також буде надавати можливість проводити час с дитиною Позивачу. На початку літа 2019 року дитина останній раз провела час з батьком, проживаючи разом у належному ОСОБА_5 - (матері Позивача) будинку близько місяця, та на першу вимогу була передана матері Відповідачки - ОСОБА_6 згідно попередніх домовленостей. Надалі, дитина разом з Відповідачкою на підставі отриманої заяви Позивача (тимчасовий дозвіл було надано на період з 01.08.2018 року по 01.08.2019 року) виїхала 13.06.2019 року до Російської Федерації через Республіку Білорусь, що підтверджується копією заяви Позивача та відповіддю на запит державної прикордонної служби України від 30.10.2019 року. До цього, Позивачем також було безперешкодно надано дозвіл на тимчасовій виїзд дитини з терміном дії з 19.09.17 по 19.03.18 року. На протязі другої половини 2019 та 2020 року Позивач, як с особисто, так і шляхом повідомлення Відповідачки через свого адвоката намагався отримати можливість побачити дитину, прийняти участь у вихованні сина, телефонував, письмово пропонував встановити порядок побачень та заключити нотаріальний договір, направляв письмовий проект договору на останню відому йому адресу проживання, електронну пошту, месенджер «Вайбер», однак усі пропозиції були проігноровані, будь яких повідомлень стосовно можливості або шляхів побачити сина від Відповідачки, її представників або рідних він не отримував. Місце знаходження сина Позивачу не відоме. 09 грудня 2019 року Позивач звернувся з заявою про проведення обстеження житлово-побутових умов до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за місцем останнього відомого йому місця проживання Відповідачки, з метою правового вирішення ситуації, однак через те, що під час звернення ним було повідомлено, що Відповідачка з дитиною, скоріш за все проживають за кордоном, працівниками служби не було проведено будь-яких заходів, а під час особистого прийому повідомлено про їх неефективність в даній конкретній ситуації, та рекомендовано звертатися безпосередньо до суду або поліції. Одночасно, Позивач продовжує справно сплачувати аліменти на дитину, коли це було необхідно у грудні 2019 передав матері Відповідачки необхідні для встановлення діагнозу дитини результати аналізів, що зберігалися у нього, не веде аморальний образ життя, не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності, не зловживає алкогольними напоями, працює та отримує постійні дохід. Позивач вважає, що безпідставна відсутність спілкування дитини з батьком на протязі тривалого часу, яка ініціюється Відповідачкою, шкодить психічному здоров'ю дитини, підриває стійкий психологічний зв'язок сина і батька і може привести до психологічного травмування дитини в майбутньому, і таким чином бачить єдиний вихід для захисту своїх порушених прав та прав дитини у зверненні до суду.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до підготовчого судового засідання (а.с.136).
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 листопада 2021 року підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.161).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представники позивача ОСОБА_1 - адвокат Товянський В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Башловка А.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами 04 грудня 2014 року у Ірпінському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, було укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 69 (а.с.7).
Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження. (а.с.14).
Як зазначено в позовній заяві та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29.11.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Тобто визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях - повазі до інших людей, любові до членів своєї сім'ї, родини.
Згідно зі ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Дитина має природну потребу і право спілкуватися з батьком, тому мати не повинна перешкоджати його особистим контактам з дитиною.
Правило ч. 2 ст. 157 СК України додатково підкреслює обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь в її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку прямо випливає зі ст. 141 СК України, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Між сторонами виник спір щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.
Відповідно д ост. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Отже, сімейним законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Суд зазначає, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (ст. 158 СК України). І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. І лише у випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В той же час, позивач, враховуючи його обізнаність про постійне проживання неповнолітнього сина за межами України, звертаючись з даним позовом, не конкретизував свої вимоги в частині зазначення конкретного часу побачень із дитиною, місце побачення з дитиною. Жодним чином не врахував, не зазначив яким чином та хто буде забезпечувати доставку неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для побачення із батьком, при цьому навіть не враховую можливість матері дитини забезпечувати перевезення дитини для побачень із батьком на територіюУкраїни. При цьому представник відповідача категорично заперечив можливість відвідування позивачем сина за місцем проживання дитини, оскільки перетин кордону може стати для нього небезпечним в зв'язку з його волонтерською діяльністю, однак документів в підтвердження цього не надав.
В судовому засіданні судом надавалася можливість представнику уточнити позолвні вимоги, однак позовні вимоги не були уточнені.
Окрім того, звертаючись з даним позовом, позивач не довів, що відповідачем йому чиняться перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини.
В ході розгляду справи встановлено, що малолітня дитина проживає з матір'ю на території іншої держави, а саме Російської Федерації, відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти спілкування батька з дитиною.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв'язку із недоведеністю порушення відповідачем прав позивача як батька щодо виховання дитини та права на спілкування з дитиною.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні- відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 17 лютого 2022 року.
Суддя Лобарчук О.О.