Справа № 210/7111/21
Провадження № 2/210/627/22
іменем України
16 лютого 2022 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі Головуючого судді Літвіненко Н.А., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16.11.2021р. у нього в додатку «Дія» з'явилося виконавче провадження № 67438577 відкрите приватним виконавцем Русецькою О.В. на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. від 28.09.2021 р. за реєстровим номером 9995 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на суму боргу 67032,91 грн. Позивач ознайомився з матеріалами справи, на сайті за допомогою ідентифікатора доступу до виконавчого провадження.
Так, позивач зазначає, що 24.07.2019 р. ним було оформлено кредитний договір № 95495976000 з АТ «УКРСИББАНК» про надання коштів у вигляді овердрафту (надалі - Кредитний договір) на суму 49700,00 грн., строком на 24 (двадцять чотири) місяця з можливістю пролонгації. Але ввідсутні відомості про те, що кредитний договір є пролонгованим. Як вбачається з виконавчого напису від 28.09.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського МНО Сазоновою О.М. за реєстровим номером 9995 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» в сумі 67 032,91 гривень, що право вимоги у ТОВ «Вердикт Капітал» виникло на підставі договору про відступлення прав вимоги № 04/26/01/2021 від 26.01.2021 р. Позивач зазначає, що він справно сплачував платежі на користь АТ «УКРСИББАНК», однак з 27.09.2021 року перебуває у складі Збройних Сил України. З виконавчим написом нотаріуса позивач не згоден, так як неправомірно нарахована сума боргу, оскільки ним здійснювалось погашення боргу. Строк на який надавав кредит був встановлений до 24.07.2021 року. Інших посилань на строк не має, а тому на момент вчинення виконавчого напису кредитний договір був припинений. Чи були нараховані відсотки після строку повергнення кредитних коштів позивачу не відомо. Жодних повідомлень від АТ «УКРСИББАНК» та відповідача він не отримував. З даним виконавчим написом від 28.09.2021 р. він незгодний та вважає його таким, що не підлягає виконанню. Жодного повідомлення від ТОВ «Вердикт Капітал»» за 2021 р., ні від приватного нотаріусу про існування кредитної заборгованості та наміру вчинити виконавчий напис він не отримував. Позивач не отримував вимогу про усунення порушень, тому був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити або ж виконати її, що не може свідчити про безспірність суми пред'явленої до стягнення, тому у нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису. Крім того, позивач не укладав з відповідачем жодних договорів та не отримував жодних документів на підтвердження зобов'язань перед відповідачем. Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено незаконно, за відсутності документів, що підтверджують безспірність та з порушенням процедури його вчинення, проти виконавчого напису заперечує та просить суд визнати останній таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 09 грудня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, не скористалися процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
У відповідності до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, 28.09.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 9995, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», заборгованості у розмірі 67 032,91 грн.(а.с.11).
Крім того, як вбачається з копії виконавчого напису, виконавчий напис було вчинено начебто через невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», а саме заборгованість, що виникла за Кредитним договором № 95495976000 від 24.07.2019 року який укладено між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 .. Правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «УКРСИББАНК» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на підставі договору №198 про відступлення прав вимоги від 25.01.2021р., яке уступило отримані права та обов'язки ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» на підставі договору №0/26/01/2021/1 про відступлення прав вимоги від 26.01.2021року.
Крім того,згідно виконавчого напису,строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.01.2021 року по 13.07.2021 року(а.с.11).
На підставі вищезазначеного виконавчого напису та заяви представника ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» від 09.10.2021р., 09.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О.. винесено постанову та відкрито виконавче провадження за №67438577 (а.с.12,18-19).
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи договір-Анкету №95495976000 від 24.07.2019року, який укладено між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» про надання коштів у вигляді овердрафту (надалі - Кредитний договір) на суму 49700,00 грн., строком на 24 (двадцять чотири) місяця з можливістю пролонгації. Але відсутні відомості про те, що кредитний договір є пролонгованим (а.с.13-17).
Згідно п.2.1. Договору, строк дії ліміту кредитування з дати укладання договору по 10.08.2021р.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо а) подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; б) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Отже у обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання, а також встановлення моменту виникнення права вимоги. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Так, з позивача підлягає стягненню кошти за пропуск платежів, втім ані договором, ані додатком до нього означені стягненні не передбачені.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 р. «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» судам роз'яснено, що при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.
Відповідно до змісту Виконавчого напису, його вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат»та пункту п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014. Тому, рішення прийняті на підставі вказаного нормативно-правового акту, не можуть вважатись законними.
Посилання на зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 міститься на сайті Верховної Ради України за адресою розміщення постанови Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014, як зміна до її редакції.
У пункті 83 постанови від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: «Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса».
Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено Виконавчий напис без будь-яких на те законних підстав, посилаючись на не чинні положення постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27.09.2021р., що підтверджується довідками, доданими до позовної заяви (а.с.9- 10).
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач зазначає, що такий порушує його законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів, так як нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, невідомо, який саме борговий документ надав банк на дослідження приватному нотаріусу, чи є вказаний документ оригіналом і які дані були надані банком нотаріусу щодо безспірності заборгованості, тобто було грубо порушено вимоги діючого Закону України «Про нотаріат» та інших актів законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених статтею 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно принципу диспозитивності, встановленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Жодних належних та допустимих доказів щодо спростування вимог позивача відповідачем не надано, як і не надано доказів безспірності вимог стягувача та на підставі яких було вчинено виконавчий напис №9995 від 28.09.2021року. Суду не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б переконливо доводили наявність підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення суми заборгованості із позивача, оскільки боржник повинен бути повідомлений не менш ніж за тридцять днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору; якщо жодна із цих дій не виконання, заборгованість вважається безспірною. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 61-154св18.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.
В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, письмової вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору він не отримував та для вчинення виконавчого напису потрібен оригінал нотаріального посвідчення договору, який відсутній.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Так, для вчинення напису обов'язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань і наявність відмітки поштового зв'язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
Однак, з боку відповідача не було надано суду доказів, що ОСОБА_1 така вимога про усунення порушень кредитних зобов'язань направлялася.
Якщо боржника не було повідомлено про вимогу повернути заборгованість, це є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц.
Отже, з боку відповідача не було виконано обов'язкову умову перед вчиненням виконавчого напису, тобто направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань.
Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.09.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 28.09.2021 керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже, нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18,провадження № 61-16749св19.
З боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу тому, що останній звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису надав останньому для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі N 554/6777/17, від 19.03.2021р. у справі №750/3781/20 ).
Крім того, судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.
Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів подання приватному нотаріусу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
В свою чергу, позивач ОСОБА_1 заперечує як розмір боргу так і його складові частини, оскільки він справно сплачував платежі на користь АТ «УКРСИББАНК», однак з 27.09.2021 року перебуває у складі Збройних Сил України. Жодних листів, претензій щодо сплати заборгованості зі сторони відповідача позивач не отримував, крім того, як зазначає в позові позивач не змінював свого місця проживання, а тому відповідачу булу відоме місце його проживання.
За таких обставини, суд встановив, що під час вчинення спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури його винесення та перевірки безспірності вимог товариства, а отже, вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими.
Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач на підставі п.13. ч.1 ст. 5 «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому з відповідача на користь держави згідно ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви у сумі 908,00грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28.09.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим номером 9995 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в сумі 67032,91 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ»,(ЄДРПОУ 36799749) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) 00коп..
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко