17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 729/1025/20
провадження № 51-4302 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4
на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 травня
2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений висуває вимогу про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень.
З огляду на ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Як убачається із супровідного листа Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», вказана касаційна скарга подана засудженим ОСОБА_4 до цієї установи та підписана ним 09 лютого 2022 року, а строк касаційного оскарження судових рішень закінчився 22 січня 2022 року.
Проте засудженим ОСОБА_4 не надано жодних даних на підтвердження того, коли останній отримав копію ухвали Чернігівського апеляційного суду
від 22 жовтня 2021 року для можливості визначення строку касаційного оскарження судових рішень саме для нього. А за умови, що такий строк було пропущено, ОСОБА_4 не зазначено причин його пропуску.
Разом із цим, перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що цих вимог кримінального процесуального закону не дотримано.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 цього Кодексу, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того,
у чому полягає незаконність та необґрунтованість судових рішень.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування
або зміни судового рішення судом касаційної інстанції можуть бути лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Касаційна скарга повинна містити обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і необхідності скасування судових рішень на підставах, передбачених указаною вище статтею, з огляду на положення статей 412, 413, 414, 419 КПК.
Проте засуджений, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неналежну правову допомогу, не наводить конкретного обґрунтування таких порушень судом першої інстанції, а також не зазначає,
у чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які саме доводи його апеляційної скарги не перевірив суд та на які з них не надав відповіді.
Також, засуджений всупереч вимогам ч. 5 ст. 427 КПК до своєї касаційної скарги
не додав копію вироку суду першої інстанції, яку оскаржує.
Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження, як це передбачено ст. 428 КПК.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скарги без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Водночас, враховуючи невідповідність касаційної скарги засудженого вимогам
ст. 427 КПК, суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз'яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто
чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI
«Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону (в тому числі захист
і складення документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили
і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 травня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року залишити без руху й надати для усунення вищезазначених недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог Верховного Суду касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3