Ухвала
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 947/19680/20
провадження № 61-2145ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту належності майна на праві приватної особистої власності,
03 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у вказаній справі.
У касаційній скарзі представник заявника просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не отримував, про її існування дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 січня 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року складений 30 грудня 2021 року, оскаржувана постанова зареєстрована - 31 грудня 2021 року, оприлюднена - 04 січня 2022 року. Касаційна скарга подана 03 лютого 2022 року.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, із 30 грудня 2021 року сторона позивача мала можливість ознайомитися із оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду.
Верховному Суду не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало заявнику ознайомитися із оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції та подати належно оформлену касаційну скаргу протягом 30 днів з дня складення повного тексту цього рішення.
Доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, представником заявника не надано. Такими доказами можуть бути довідка із суду, поштового відділення зв'язку, копії матеріалів справи тощо. Крім того, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звертався до апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , що свідчить про обізнаність заявника щодо розгляду апеляційним судом даної справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга, відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням представнику заявника строку для подання нового клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням підстав для його поновлення.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки представником заявника не надано доказів сплати судового збору, або документів, які б свідчили про наявність пільг щодо сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Зі змісту касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що представником заявника оскаржується судове рішення, яким відмовлено у задоволенні двох вимог немайнового характеру:
- встановлення факту належності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 на праві особистої приватної власності у період з дня державної реєстрації права приватної власності до дня відчуження;
- встановлення факту належності ОСОБА_1 автомобіля марки «Lexus LS 460», 2007 року випуску, на праві особистої приватної власності у період з дня державної реєстрації права власності до дня відчуження.
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги становить 3 363,20 грн (2 102,00 грн ? 0,4 ? 2 ? 200 %).
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням представнику заявника строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 18 березня 2022 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо у зазначений строк представник заявника не наведе поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута представнику заявника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак