Ухвала
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/20766/20
провадження № 61-18861ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, треті особи: Український державний науково-дослідний інститут «Ресурс», Профспілка працівників системи держрезерву України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства резерву України, треті особи: Український державний науково-дослідний інститут «Ресурс», Профспілка працівників системи держрезерву України, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства резерву України від 01 липня 2020 року № 200-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ Державного агентства резерву України від 01 липня 2020 року № 199-к «Про виконання рішення суду» в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Українського науково-дослідчого інституту «Ресурс» з 17 листопада 2017 року, строк дії контракту від 15 листопада 2012 року № 52/12 до 14 листопада 2017 року, поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Українського науково-дослідчого інституту «Ресурс» з 15 листопада 2017 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації з 06 лютого 2018 року по 31 травня 2021 року в розмірі 196 784,65 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 15 листопада 2012 року між сторонами укладено контракт № 52/12, за яким позивача призначено на посаду генерального директора Українського науково-дослідчого інституту «Ресурс», терміном на п'ять років з 15 листопада 2012 року по 14 листопада 2017 року.
Наказом Державного агентства резерву України від 17 листопада 2015 року № 206-к ОСОБА_1 звільнено з 17 листопада 2015 року з посади за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, дію контракту від 15 листопада 2012 року № 52/12 припинено 17 листопада 2015 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі № 761/39331/15-ц визнано незаконним наказ Державного агентства резерву України від 17 листопада 2015 року № 206-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора Державної установи Державного агентства резерву України - Український державний науково-дослідний інститут нанобіотехнологій та ресурсозбереження». Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора Державної установи Державного агентства резерву України - Український державний науково-дослідний інститут нанобіотехнологій та ресурсозбереження. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Генерального директора Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» з 17 листопада 2015 року.
23 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження 54977954 з примусового виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, яке 07 лютого 2018 року закінчено у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, до Слідчого управління Головного управління національної поліції у м. Києві направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі № 761/39331/15-ц відповідач видав наказ від 01 липня 2020 року № 199-к «Про виконання рішення суду», за яким: скасовано наказ Державного агентства резерву України від 17 листопада 2015 року № 206-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора Українського науково-дослідчого інституту «Ресурс» з 17 листопада 2015 року на строк дії контракту від 15 листопада 2012 року № 52/12 до 14 листопада 2017 року.
Крім цього, 01 липня 2020 року Державне агентство резерву України видало наказ № 200-к про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Українського науково-дослідчого інституту «Ресурс» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач вважає вказані накази незаконними, оскільки станом на 14 листопада 2017 року (день закінчення контраку) рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2017 року у справі № 761/39331/15-ц виконано не було. При поновленні ОСОБА_1 на посаді після 14 листопада 2017 року контракт з ОСОБА_1 є чинним та продовженим на невизначений строк. Звертав увагу, що ОСОБА_1 неправомірно звільнено з 14 листопада 2017 року шляхом видання наказу 01 липня 2020 року.
Крім цього, позивач зазначає, що він має право на виплату середнього заробітку за час невиконання рішення суду. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у справі № 761/4064/18 стягнуто з Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2017 року по 05 лютого 2018 року у сумі 43 306,90 грн. З урахуванням уточненого розрахунку сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 196 784,65 грн, який обчислено за період з 06 лютого 2018 року по 31 травня 2021 року за 827 робочих дні.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2018 року по 01 липня 2020 року у розмірі - 142 294,10 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі відмовлено. Стягнуто із Державного агентства резерву України на користь держави судовий збір в розмірі 1 422,94 грн.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у листопаді 2021 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків, зокрема надання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням обов'язкових підстав для касаційного оскарження та обґрунтування і сплати судового збору, з урахуванням ціни позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у грудні 2021 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій посилається, як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання касаційної скарги у новій редакції з уточненням обґрунтування підстав касаційного оскарження.
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав матеріали на усунення недоліків, зокрема касаційну скаргу у новій редакції, в якій посилається на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У новій редакції касаційної скарги, як і у попередній, заявник зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 607/18964/18. Обґрунтовує свої посилання тим, що суд апеляційної інстанції помилково посилався на висновки, зроблені у зазначеній постанові, оскільки обставини у цій справі та у справі № 761/20766/20 не є подібними.
Верховним Судом надано правову оцінку зазначеним доводам заявника в ухвалі від 24 грудня 2021 року, роз'яснено, що не є вмотивованим обґрунтуванням необхідності відступлення від висновку Верховного Суду незгода заявника із застосуванням судом апеляційної інстанції у своїй постанові висновку Верховного Суду.
Оскільки заявником не обґрунтовано необхідністьвідступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у справі не є належними.
Разом із цим, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), заявник зазначає про необхідність формування практики застосування статті 58 Конституції України щодо дії законодавства України у часі в аспекті звільнення позивача із визначенням дати звільнення раніше, аніж датовано наказ про звільнення.
За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
Враховуючи, що заявником усунуто недоліки касаційної скарги, судом не встановлено підстав для відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, треті особи: Український державний науково-дослідний інститут «Ресурс», Профспілка працівників системи держрезерву України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.
Витребувати з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали вищезазначеної цивільної справи № 761/20766/20.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак