15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 280/9/21
адміністративне провадження № К/990/5472/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №280/9/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10 лютого 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судово адміністрації України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у запорізькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому, судді Енергодарського міського суду Запорізької області суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 193041,75 грн. та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди йому судді Енергодарського міського суду Запорізької області на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року у загальній сумі 193041,75 грн.; зобов'язати відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 187359,85 грн; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести виплату суддівської винагороди судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у загальній сумі 187359,85 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року у адміністративній справі №280/9/21 скасовано.
Позовні вимоги задоволені.
Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 187359,85 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області кошти для виплати суддівської винагороди судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у загальній сумі 187359,85 грн з утриманням з цієї суми, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Верховного Суду, викладеного у справах №804/3790/17, №340/1916/20, №260/3598/20, №340/1727/20, №520/13014/2020, №340/1901/20, №12182/20, №120/5243/20-а, №160/15370/20 стосовно необхідності з'ясування причин невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду.
Скаржник обмежився цитуванням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказанням переліку справ, які були розглянуті Верховним Судом у подібних правовідносинах. Між тим, формальне зазначення вказаної підстави касаційного оскарження, суд відхиляє, оскільки самого лише зазначення постанов Верховного Суду недостатньо, скаржник повинен зазначити щодо застосування якої норми права в ній викладено висновок, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд вказує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно - правових актів та окремих абзаців постанов Верховного Суду, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, які є загальними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу, що лише вибіркове цитування уривків з постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбаченим частиною четвертою статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №280/9/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич