16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 160/13591/20
адміністративне провадження № К/990/4212/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року у справі №160/13591/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив суд:
1) визнати протиправними і скасувати накази:
1.1. №1312к від 19 серпня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани;
1.2. №1523к від 18 вересня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади начальника Центру забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області;
1.3. №1716 від 20 жовтня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції;
1.4. №286о/с від 21 жовтня 2020 року про звільнення зі служби в поліції в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, зі змінами, внесеними наказом №1о/с від 04 січня 2021 року;
2) поновити його на посаді начальника Центру забезпечення Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області;
3) стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
1) визнано протиправними і скасовано накази Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області:
1.1. №1716 від 20 жовтня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції заступника начальника Ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 ;
1.2. №286о/с від 21 жовтня 2020 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції заступника начальника Ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення зі змінами, внесеними наказом №1о/с від 4 січня 2021 року;
2) поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області з 24 листопада 2020 року;
3) стягнуто з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2020 року до 2 листопада 2021 року в сумі: 47046,50 грн.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 27 січня 2022 року.
Скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року.
Одночасно з цим, просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою касаційної скарги встановлено, що, у порушення вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить про те, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року у справі №160/13591/20.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року у справі №160/13591/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду