15 лютого 2022 року
Київ
справа № 813/1430/15
адміністративне провадження № К/990/4510/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 813/1430/15 за позовом Приватного підприємства «Євротерм-Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
01.02.2022 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - скаржник), направлена до суду поштою 28.01.2022.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 28.09.2021, 01.12.2021 як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. У цих касаційних скаргах містилося посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що обґрунтування формально зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилось до цитування правової позиції Верховного Суду, пов'язаної з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження. Суд зауважив, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Верховний Суд роз'яснив скаржникові, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не може вважатися подібністю правовідносин.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що зміст касаційної скарги є майже ідентичним до попередніх редакцій касаційної скарги, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. Аналогічно попереднім касаційним скаргам, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не розкриває зміст наведеної ним підстави у взаємозв'язку з обов'язковими умовами, а саме: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому, Верховний Суд вже роз'яснював про недостатність посилання на постанову Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах.
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, незмістовним є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає в такому: тотожність суб'єктного складу учасників відносин (позивачем є платник податку, відповідачем - податковий орган); об'єкт правового регулювання (відносини у сфері оподаткування); предмет правового регулювання (оподаткування доходів); умови застосування правових норм, зокрема: часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин; однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Фактично, така подібність наведена не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, скаржник лише змінив постанови Верховного Суду. В іншій частині доводів касаційна скарга змін не зазнала.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Разом з тим, зазначений пункт регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Крім того, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв'язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 813/1430/15 за позовом Приватного підприємства «Євротерм-Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон