16 лютого 2022 року
Київ
справа №500/4841/21
адміністративне провадження №К/990/4593/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Чиркіна С.М., Бевзенка В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі №500/4841/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 58% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 по 11.07.2021;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.01.2021, яким ОСОБА_1 було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 по 11.07.2021 і довічно;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 та виплату щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 82 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки №01-17/71/2020 від 04.03.2020 виданої Тернопільським апеляційним судом починаючи з 19.02.2020 урахуванням вже отриманих сум грошового утримання судді.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 58% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 по 11.07.2021.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.01.2021, яким ОСОБА_1 було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 по 11.07.2021 і довічно.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 та виплату щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 82 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки №01-17/71/2020 від 04.03.2020 виданої Тернопільським апеляційним судом починаючи з 19.02.2020, з урахуванням отриманих сум грошового утримання судді.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону.
Згідно з частиною 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270,00 грн. Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги, складає 1 816,00 грн. (200% від (2 270,00 грн * 0,4).
Проте, скаржником до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у визначеному законодавством розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
У касаційній скарзі відповідач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на обмеження фінансування коштів, призначених для сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Згідно з положеннями згаданої частини, враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 5 статті 330 КАС України, якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, із поданого скаржником клопотання вбачається, що воно не відповідає вимогам, встановленим статтею 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", що свідчить про відсутність підстав для його задоволення.
З огляду на викладене, скаржнику необхідно надати документ про сплату судового збору.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступному.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
При цьому, підстав касаційного оскарження відповідач не навів.
З огляду на викладене, скаржнику необхідно вказати підстави касаційного оскарження згідно вимог статті 328 КАС України та надати документ про сплату судового збору.
Частиною 2 статті 332 КАС України визначено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За наведених обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі №500/4841/21 залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа
С.М. Чиркін
В.М. Бевзенко