16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/13129/18
адміністративне провадження № К/990/4544/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №826/13129/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ЕНЕРГО» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року в сумі 56466622,00 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; - зобов'язати ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 31 травня 2018 року №9106277573) у сумі 56466622,00 грн та відобразити збільшення в сумі 56466622,00 грн у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року в сумі 56466622,00 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56466622,00 грн.
Позивачем подано заяву від 31 серпня 2021 року про встановлення судового контролю, в якій позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року, зобов'язавши ДПС України протягом 10 робочих днів з дня отримання ухвали, за результатами розгляду цієї заяви, подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, зазначену заяву задоволено у повному обсязі: зобов'язано Державну податкову службу України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт протягом двадцяти днів, з дня наступного за днем отримання ухвали, про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року в адміністративній справі №826/13129/18 в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-Енерго» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56466622,00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону на час її подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Реалізація судом повноважень щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, регламентується положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів установила, що у спірній ситуації відповідач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року у справі №826/13129/18.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Наведений у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише такі ухвали суду апеляційної інстанції: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх апеляційного перегляду, серед яких відсутня ухвала про встановлення судового контролю.
Також Суд звертає увагу на те, що у цій ситуації скаржнику було забезпечено належні процесуальні умови для реалізації основоположного права на апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого в його справі, яке (таке право) гарантоване статтею 129 Конституції України. Водночас касаційне оскарження вказаного судового рішення положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не допускається.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», п. 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», п. 37; рішення у справі «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), п. 32; рішення у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia), п. 29).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що відповідачами оскаржується ухвала суду першої інстанції про встановлення судового контролю (пункт 25 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України), яка відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №826/13129/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ЕНЕРГО» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко