про відмову у відкритті касаційного провадження
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 200/11703/20-а
провадження № К/990/4953/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Грошової Світлани Василівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі №200/11703/20-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Грошової Світлани Василівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Грошової Світлани Василівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», у якому, з врахуванням уточненого позову, просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської О.С. щодо не включення рахунків ОСОБА_1 у сформований перелік рахунків вкладників кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону;
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської О.С. щодо включення рахунків ОСОБА_1 у сформований перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо затвердження 21.12.2015 №294/15 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині включення до реєстру ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської О.С. щодо списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що були відкриті в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит», на підставі договорів-заявок про банківські строкові вклади (депозит), укладено договір №305835/28898/370-14 та № 305835/38424/370-14;
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської О.С. щодо закриття рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № 2635.1.063801.002 в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2021, яке було залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Грошова Світлана Василівна звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Грошової Світлани Василівни, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини двадцятої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, в контексті вимог частини двадцятої статті 4, пункту 10 частини шостої статті 12 та статті 262 КАС України дана справа відноситься до справ незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Щодо посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/7532/16, від 23.05.2018 у справі №811/568/16, від 13.06.2018 у справі №826/21368/15, від 22.08.2018 у справі №809/654/16, від 05.12.2018 у справі №813/799/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, а також постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №822/2513/16, від 25.03.2021 у справі №826/19064/16, від 17.06.2021 у справі №826/11102/16, від 23.12.2021 у справі №753/22874/16, від 23.12.2021 у справі №826/7030/15, від 21.10.2021 у справі №380/1115/20, від 20.11.2018 у справі №428/12848/15-а, від 30.10.2019 у справі №316/2721/15-а, від 14.11.2018 у справі №661/13/16-а, від 19.11.2020 у справі №826/16393/17, від 12.11.2020 у справі №808/3715/17, від 10.09.2019 у справі №808/3710/17, від 19.06.2020 у справі №808/3713/17 то колегія суддів зауважує про те, що обставини у цих справах та справі №200/11703/20-а не є релевантними.
Таким чином, касаційна скарга подана на судові рішення, які не можуть бути оскаржені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржені судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Грошової Світлани Василівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі №200/11703/20-а.
2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб