про повернення касаційної скарги
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 400/491/21
адміністративне провадження № К/9901/43897/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, в якому він просив:
- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради, яка полягає у незатвердженні технічної документації та непередачі (ненадані) земельної ділянки у власність позивача;
- зобов'язати Миколаївську міську раду протягом місяця після набрання законної сили судовим рішенням затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 614 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039), з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та передати (надати) позивачу у власність земельну ділянку площею 614 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Миколаївської міської ради на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 гривень.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви ОСОБА_1 від 02 січня 2020 року № 01/Пз-20 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039), з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на подання касаційної скарги. Скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року та частково скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Миколаївської міської ради на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити дану позовну вимогу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору та уточнення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 грудня 2021 року скаржником подано квитанцію про сплату судового збору № 0.0.2397905173.1 від 28 грудня 2021 року та уточнену касаційну скаргу.
Надаючи оцінку зазначеним в уточненій касаційній скарзі підставам касаційного оскарження та відповідно наявності підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд має встановити, чи наведено скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи допущено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з тим, що Миколаївська міська рада у двотижневий строк не розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі з відповідним кадастровим номером для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
В уточненій касаційній скарзі, підставами касаційного оскарження скаржник зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 23 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Миколаївської міської ради на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн не були враховані правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, а також практика Європейського Суду з прав людини щодо порушення державною прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, які кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, № 29979, п. п. 86, 89 від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України № 14183/02, п.п. 71, 22 листопада 2005).
Колегія суддів вважає неприйнятними наведені аргументи скаржника, оскільки в якості належних підстав касаційного оскарження, скаржник має зазначити судову практику, яка не була врахована судом апеляційної інстанції під час перегляду та скасування рішення суду першої інстанції, а також зазначити норми матеріального та процесуального права, які було допущено під час такого перегляду саме судом апеляційної інстанції. Наведене обумовлено тим, що суд касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції, яким було скасовано рішення суду першої інстанції, норм матеріального права.
Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 27 жовтня 2021 року не було застосовано норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1695/16; неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: застосовано норми статті 118 Земельного кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, тобто в редакції, яка не була чинна на момент виникнення спірних правовідносин; не застосував норми статті 123 Земельного кодексу України.
Колегія суддів критично оцінює наведені скаржником підстави касаційного оскарження, оскільки дійсно висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1695/16 стосуються порушення строків розгляду заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до норм статті 123 Земельного кодексу України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись із позовом, з урахуванням уточнень, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк його заяви від 02 січня 2020 року № 01/Пз-20 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039) з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути моральну шкоду, заподіяну такою бездіяльністю.
При цьому, позивач вказує на те, що заява про затвердження технічної документації із землеустрою ним подана у січні 2020 року, проте, рішення про затвердження такої документації прийнято у травні 2021 року, тобто, з порушенням двотижневого строку, визначеного частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України. Під час розгляду справи позивачем не надано доказів щодо подання на затвердження технічної документації із землеустрою саме у січні 2020 року, а саме не надано відповідної заяви із відміткою про її отримання відповідачем.
Отже, колегією суддів встановлено відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви про затвердження технічної документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі з огляду на порушення частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України, які регулюють, зокрема, строки затвердження проекту землеустрою, а не технічної документації, відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди.
Крім того, вирішуючи справу колегія суддів зазначила, що первісне звернення позивача із заявленим позовом було спрямоване на захист порушених прав щодо взагалі нерозгляду поданої на затвердження технічної документації із землеустрою. Разом з цим, після подання позову такі права позивача були відновлені самостійно відповідачем та останнім було прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу у власність позивачу земельної ділянки. В свою чергу, уточнюючи свої позовні вимоги, з огляду на вказані обставини, позивач не визначив, які права підлягають відновленню у спірному випадку, жодним чином не обґрунтував, в чому полягає завдана йому моральна шкода оскаржуваною бездіяльністю, а також послався на порушення вимог ЗКУ, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_1 не усунуто недоліки касаційного скарги та не викладено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржником завлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року позивачем отримано 29 жовтня 2021 року, що підтверджується електронним повідомленням-відповіддю. До Верховного Суду касаційна скарга направлена 27 листопада 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на те, що в межах установленого Судом строку скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 16 грудня 2021 року та не зазначено обґрунтованих підстав касаційного оскарження, касаційну скаргу слід повернути.
Керуючись статтями 169, 299, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, - повернути особі, яка її подала.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Я.О. Берназюк