16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/1768/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 (колегія суддів: Плахов О. В., Здоровко Л. М., Лакіза В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 (суддя Жельне С. Ч.) у справі
за позовом керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Куп'янської міської ради Харківської області, до відповідачів: 1. Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області, 2. Фізичної особи-підприємця Тур Наталії Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Куп'янської гімназії № 1 Куп'янської міської ради Харківської області, про визнання недійсним договору та звільнення приміщення,
за участю представників:
прокурора - Зарудяна Н. О. ,
позивача - не з'явилися,
відповідача -1 - не з'явилися,
відповідача - 2 - не з'явилися,
третьої особи - не з'явилися,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Куп'янської міської ради Харківської області (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області (далі - Відділ освіти) та фізичної особи-підприємця Тур Наталії Іванівни (далі - ФОП Тур Н. І.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Куп'янської гімназії № 1, про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2009 № 45, укладеного між Відділом освіти та ФОП Тур Н. І., загальною площею 300,9 кв. м, розташованого за адресою: вулиця Харківська, 26, місто Куп'янськ, Харківська область, а також про зобов'язання ФОП Тур Н. І. його звільнити шляхом підписання акта прийому-передачі.
2. На обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що оспорюваний договір оренди укладений з порушенням вимог частини п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту" та пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, які поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 6. Тобто Прокурор вказав на незаконну передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов'язана з навчально-виховним процесом.
3. Право на звернення з цим позовом прокурор обґрунтовував тим, що після повідомлення Прокурором Ради (лист від 17.03.2021 № 60-42) про невідповідність вищевказаним нормам закону договору від 01.11.2009 № 45, укладеного між Відділом освіти та ФОП Тур Н. І., Радою не вжито жодних заходів щодо захисту в судовому порядку інтересів держави. Тому порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 06.02.2009 Рада прийняла рішення ХХХХІ сесії V скликання № 1012-V про надання в оренду ФОП Тур Н. І. нежитлової будівлі майстерні гімназії № 1, розташованої за вищевказаною адресою. Цим рішенням доручено Відділу освіти, в оперативному управлінні якого перебувало це приміщення, укласти договір оренди.
5. 01.11.2009 між Відділом освіти як орендодавцем та ФОП Тур Н. І. як орендарем укладено договір оренди № 45 цього нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади м. Куп'янська та додаткові угоди до нього, відповідно до якого його передано у користування строком до 31.07.2021.
6. Стверджуючи про порушення цим договором частини п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту", прокурор послався на те, що передана на підставі оспорюваного ним договору частина приміщення навчального закладу (нежитлова будівля майстерні гімназії № 1) використовується орендарем не за освітніми цілями, не узгоджується з метою функціонування навчального закладу і суперечить його призначенню.
7. Так, він зазначив, що цілісний комплекс будівель та споруд гімназії № 1 належить Раді (свідоцтво про право власності від 30.01.2002) і рішенням Ради від 09.08.2013 № 1095-VІ закріплений за Відділом освіти на праві оперативного управління. Тобто нежитлові приміщення передані за оспорюваним правочином є частиною приміщення навчального закладу - Куп'янської гімназії № 1, а отже за статусом є державним навчальним закладом, який законом в цілому заборонено використовувати не за призначенням.
8. Відповідно до пункту 1.1. статуту Куп'янської гімназії № 1, затвердженого рішенням Ради від 04.03.2011 № 1238-VI, загальноосвітній навчальний заклад Куп'янський навчально-виховний комплекс Школа-гімназія № 3 Ради (далі - НВК) створено на підставі рішення виконкому Ради від 24.04.1992 № 137 і є правонаступником гімназії № 1 комунальної власності міста Куп'янська Харківської області та знаходиться в спільній власності територіальної громади міста.
9. Згідно з пунктами 1.4., 1.6. статуту засновником НВК є Рада, а головним завданням НВК є забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту.
10. Натомість основним видом діяльності ФОП Тур Н. І. є виробництво іншого верхнього одягу й аксесуарів, оптова торгівля одягом і взуттям, виробництво робочого одягу, що не пов'язано із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Короткий зміст судових рішень
11. 14.07.2021 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, про відмову у задоволенні позову на підставі пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом, спростувавши доводи прокурора про необхідність обчислення позовної давності саме з 17.03.2021, тобто після отримання Радою від прокурора повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про невідповідність цього правочину вимогам закону, і зазначивши про те, що перебіг позовної давності слід обчислювати з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізналася саме Рада, а не прокурор.
12. Оскільки укладення оспорюваного правочину вчинено саме на підставі рішення ХХХХІ сесії V скликання Ради від 06.02.2009 № 1012-V, яка є власником цілісного комплексу будівель та споруд гімназії № 1, то суди вказали на те, що вона була обізнана про укладення оспорюваного правочину ще з дати прийняття Радою рішення про надання в оренду ФОП Тур Н. І. цього нерухомого майна, і позовна давність для звернення позивача до суду з цим позовом розпочалася з 02.11.2009 (наступного дня за днем укладення спірного договору) та спливла 02.11.2012.
13. При цьому суди визнали обґрунтованими вимоги прокурора, встановивши факт невідповідності оспорюваного ним договору вищевказаним приписам закону, оскільки орендоване приміщення на момент укладення договору перебувало на балансі Відділу освіти, було об'єктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України «Про освіту», не могло використовуватися не за призначенням, тоді як могло передаватися в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
14. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
15. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у питанні застосування статей 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
16. Скаржник також наполягає на тому, що під час його звернення до суду з цим позовом він дотримався позовної давності, оскільки про виявлені порушення йому стало відомо у березні 2021 року після опрацювання листа Відділу освіти від 16.03.2021 № 01-36/861. Відповідно 17.03.2021 він повідомив про це Раду, яка в свою чергу у відповіді від 25.03.2021 зазначила про те, що з позовом про оспорювання цього правочину вона не зверталася й оскільки вона не є його стороною, то їй не було відомо про невідповідність його закону, а про це вона дізналася лише з повідомленням прокуратури.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
17. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
Щодо суті спору
18. Спір у цій справі стосується наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, а також про звільнення його орендарем.
19. Частиною другою статті 18 Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди, визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
20. Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, загальну середню освіту (статті 28, 29 цього ж Закону).
21. Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (частини перша та четверта статті 61 цього Закону).
22. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (частина перша статті 63 цього Закону).
23. Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
24. Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
25. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що передані в оренду ФОП Тур Н. І. приміщення використовуються нею не за освітніми цілями, що не узгоджується з метою функціонування навчального закладу.
26. Тому, установивши, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог частини п'ятої статті 63 Закону України «Про освіту» та пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, правильно указали на те, що він підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.
Щодо спливу позовної давності
27. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
28. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
29. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
30. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
31. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
32. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
33. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього ж Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
34. Визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, тобто з часу, коли власник довідався або міг довідатися про те, що належне йому майно використовується всупереч закону.
35. Прокурор звернувся з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Ради у травні 2021 року.
36. Згідно із абзацом 2 частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
37. І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).
38. ФОП Тур Н. І. заявила про сплив позовної давності для звернення до суду у цій справі.
39. Прокурор, зокрема, зазначав, що про наявні порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку йому стало відомо лише під час вивчення стану збереження мережі освітніх закладів та їх майна, зокрема стосовно передачі в оренду частини об'єкта нерухомості, що перебуває на балансі Відділу освіти, що, на його думку, є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення цих порушень та інтересів держави.
40. Суди попередніх інстанції правильно вказали на те, що оскільки право Ради порушено в момент укладення Відділом освіти з ФОП Тур Н. І. правочину від 01.11.2009 про передачу приміщення в оренду останній, а Рада як його власник була обізнана про укладення цього договору ще до його укладення з 06.02.2009, тобто з дати прийняття нею рішення ХХХХІ сесії V скликання від 06.02.2009 № 1012-V, яким доручено Відділу освіти укласти такий договір з ФОП Тур Н. І., то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
41. Таким чином, оскільки державі в особі Ради стало відомо про порушення її права щонайменше з моменту прийняття нею ж рішення про доручення Відділу освіти передати ФОП Тур Н. І. в оренду спірне приміщення, зберігаючи при цьому свій статус (Ради) як його власник ще з 30.01.2002, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що позовна давність за вимогою про визнання недійсним вищевказаного договору сплинула до звернення прокурора до суду з цим позовом.
42. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
43. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин. У цій справі прокурор не довів, а суди не встановили обставин, що вказували би на поважність причин пропуску позовної давності.
44. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
45. Оскільки початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли держава саме в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права, то суди правильно не взяли до уваги доводів прокурора про те, що Рада не є стороною оспорюваного правочину і тому дізналася про це лише 17.03.2021, тобто після отримання від прокурора повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» стосовно невідповідності цього договору вищевказаним приписам закону.
46. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у цьому позові саме у зв'язку зі спливом позовної давності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а судових рішень попередніх інстанцій - без змін через відсутність підстав для їх скасування.
Судові витрати
49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 у справі № 922/1768/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич