08 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 904/5036/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Сагайдака А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" (Верхньодніпровський ліцей № 5 Верхньодніпровської міської ради)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (судді: Чередко А. Є. - головуючий, Коваль Л. А., Кузнецова В. О.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 (суддя Красота О. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН"
до Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" (Верхньодніпровський ліцей № 5 Верхньодніпровської міської ради)
про стягнення штрафу 1 675 243,55 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" (далі - ТОВ "ЮРВИН") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа № 5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" (Верхньодніпровський ліцей № 5 Верхньодніпровської міської ради) (далі - Ліцей) 1 675 243,55 грн штрафу, посилаючись на обставини самовільного втручання в систему теплопостачання з метою її реконструкції, а саме самовільної врізки, встановлення непередбаченої в проекті запірної арматури та прокладення додаткових трубопроводів. Також позивач просив стягнути з відповідача 16 000,00 грн відшкодування з оплати послуг з проведення експертного будівельно-технічного дослідження, 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 25 128,65 грн судового збору.
1.2. У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позову, просив відмовити у позові з огляду на його необґрунтованість.
1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021 зазначену позовну заяву залишено без розгляду.
1.4. Через систему "Електронний суд" 22.11.2021 представник відповідача подав заяву про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача. На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката до заяви додав витяг із договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2021 № 19-08/01, акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.10.2021 № 01 до вказаного договору про надання правової (правничої) допомоги, рахунок від 20.10.2021 № 01, довідку від 22.10.2021 № 22-10/01, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25.08.2021 серії АЕ № 1085340, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.09.2012 № 2612.
1.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у задоволенні заяви відповідача про компенсацію судових витрат відмовлено.
Господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності відповідачем документального підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу та їх розрахунку.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, Ліцей звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/5036/21, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про компенсацію судових витрат відповідача, понесених у цій справі внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Скаржник у касаційній скарзі наголошує на незаконності оскаржених у справі судових рішень, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник стверджує про те, що відповідач сплатив Адвокатському об'єднанню "Біднягін та партнери" 10 000,00 грн за договором про надання правничої допомоги, отже ці витрати є такими, що реально понесені та обґрунтовані; розмір гонорару у сумі 10 000,00 грн не є завищеним, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час; разом із заявою про компенсацію судових витрат відповідач подав суду документальне підтвердження таких витрат і їх розрахунок, що є підставою для їх відшкодування. Скаржник також зазначає, що розгляд заяви відповідача здійснювався без участі сторін, хоча суд першої інстанції, зважаючи на положення процесуального законодавства, мав розглянути заяву про компенсацію судових витрат у судовому засіданні, чого проте ним зроблено не було; суд також мав змогу перевірити матеріали справи, які містять докази витраченого адвокатом часу. Скаржник звертає увагу на те, що надав суду першої інстанції засвідчений витяг із договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2021 № 19-08/01, вважаючи, що для вирішення питання про компенсацію судових витрат мала значення лише ця частина договору і суд не вимагав подання відповідачем повного тексту вказаного договору. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно визначив підстави позову, помилково не звернув увагу на доводи відповідача про те, що повний текст договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2021 № 19-08/01 не був предметом дослідження суду першої інстанції саме у зв'язку з бездіяльністю суду; крім того, суд апеляційної інстанції, необґрунтовано, як вважає скаржник, вдався до доповнення мотивів відмови відповідачеві у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат у цій справі. Скаржник вказує на те, що позивач не заперечував проти здійснення компенсації судових витрат і не подав суду заяву про їх зменшення, отже суд помилково відмовив у компенсації таких витрат за власною ініціативою.
2.2. Від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
2.3. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
3.2. Згідно з положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Спеціальні правила, що стосуються окремих випадків розподілу судових витрат (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) унормовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3- 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частин 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин 1- 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Проте місцевий господарський суд в порушення наведених норм процесуального права розглянув заяву відповідача про компенсацію судових витрат без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, хоча, як установили суди та свідчать матеріали справи, розгляд цієї справи здійснювався за правилами загального позовного провадження (у судовому засіданні із визначенням обов'язкової явки в судове засідання представників сторін). Постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної у цій справі ухвали, залишеної без змін постановою апеляційного господарського суду, без участі представників сторін, тобто з порушенням встановленого законом порядку, призвело до позбавлення учасників справи права на участь у судовому засіданні під час вирішення питання щодо компенсації судових витрат та свідчить про порушення судом принципу пропорційності господарського судочинства та балансу інтересів сторін у справі.
На вказані недоліки, допущені судом першої інстанції при прийнятті зазначеної ухвали суду, апеляційний господарський суд уваги не звернув та їх не усунув.
4. Висновки Верховного Суду
4.1. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, оскаржені у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, а тому викладені у них висновки судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції визнаються передчасними.
4.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
4.3. За змістом пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін судом апеляційної інстанції, було прийнято з порушенням положень статей 120, 244 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на встановлення процесуальних порушень, які є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не розглядає доводи касаційної скарги щодо доведеності та обґрунтованості розміру заявлених відповідачем до стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Оскільки справу необхідно передати до суду першої інстанції на розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" (Верхньодніпровський ліцей № 5 Верхньодніпровської міської ради) задовольнити.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 904/5036/21 скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
І. С. Берднік