про відмову у видачі судового наказу
17 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/190/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали заяви б/н від 17.01.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» ЄДРПОУ 41084239, вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 524, м. Київ, 01133 адреса для листування: пр-т Юрія Гагаріна, 23 а/с 57, м. Київ, 02094 до боржника: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про видачу судового наказу
До Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 9843,11 грн заборгованості, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8057,83 грн, суми прострочених платежів по процентах - 1785,28 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором № 116040-КС-002 про надання кредиту від 10.11.2020, укладеним між позивачем та відповідачем.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне:
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд, згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із наведених приписів даних норм, при зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» пред'являє вимоги до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9843,11 грн грошової заборгованості.
У поданій заяві заявник зазначає, що 10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 116040-КС-002 про надання кредиту в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про комерційну комерцію», шляхом направлення заявником пропозиції (оферти) про укладення договору та прийняття (акцепту) її боржником.
Відповідно до п. 1 Договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Термін дії Договору до 02.03.2021. Процентна ставка складає 0,79128451 % в день, фіксована.
Заявник в заяві вказав про направлення боржнику через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатору G7003, на номер телефону НОМЕР_2 , наданий боржником, та про введення/направлення зазначеного ідентифікатора боржником.
Також заявник зазначив, що свої зобов'язання по договору виконав та перерахував грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн позичальнику на розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення № 21729 від 10.11.2020. В даному платіжному документі зазначено про поповнення карт Приват-24 на рахунок НОМЕР_3 , з призначенням платежу «№4731219121179489 ІПН 3635203554 перерах. коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 116040-КС-002 від 10.11.2020».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Однак, заявником не надано допустимих доказів, зокрема електронних та/або їх паперових копій, які б підтверджували укладення сторонами договору шляхом обміну електронними повідомленнями, відправки боржнику коду, надання останнім номеру свого телефону заявнику та введення коду боржником.
Крім того, не надано доказів того, що дана картка та рахунок належить саме ОСОБА_1 .
Надана заявником Довідка про укладення договору вих. № 116040-КС-002 від 26.11.2020 за підписом директора ТОВ «Бізнес Позика» Крупела А. М. не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки по суті є лише викладенням певної інформації безпосередньо зацікавленою особою на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що стороною договору 116040-КС-002 про надання кредиту від 10.11.2020, отримувачем грошових коштів та боржником є саме Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , а відтак і наявність та безспірність грошової заборгованості саме у цієї особи.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Як встановлено судом, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про видачу судового наказу не відповідає вимогам, встановленим до її змісту, оскільки в порушення вимог п. 4, 5 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, заявником не зазначено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не подано повного переліку доказів, на яких ґрунтуються його вимоги до боржника та не надано документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 524, м. Київ, 01133) у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 9843,11 грн грошової заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 17.02.2022. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун