79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.02.2022 справа № 914/3770/21
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали
позовної заяви: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка», Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Скарбниця», м. Львів
про: стягнення 81 517,86 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Уніка» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Скарбниця» про стягнення 81 517,86 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2021р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.12.2021р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 24.12.2021р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження було призначено до розгляду на 18.01.2022р.
17.01.2022р. на електронну пошту суду від позивача поступили письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України з додатковими доказами.
В судове засідання 18.01.2022р. з'явився представник відповідача. Позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив.
В ході судового засідання судом було оголошено про поступлення від позивача заяви та клопотання, після чого представник відповідача зазначив про необхідність відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати письмові заперечення на подані позивачем пояснення.
Ухвалою від 18.01.2022р. розгляд справи по суті було відкладено на 08.02.2022р.
20.01.2022р. від відповідача поступили заперечення на письмові пояснення позивача та клопотання про залишення позову без розгляду.
27.01.2022р. від позивача поступила заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.
08.02.2022р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили.
Господарський суд, враховуючи, що сторони висловили свої правові позиції у справі шляхом подання відзиву, заперечення на відзив та письмових пояснень, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін на підставі наявних матеріалів.
Водночас, на початку судового засідання суд розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов висновку відмовити в його задоволенні, оскільки позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі, а тому підстава залишення позову без розгляду, передбачена п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України (позивач без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки) - в даному випадку відсутня.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, судом було встановлено наступне:
13.08.2020р. між ПрАТ «СК Уніка» (позивачем) та фізичною особою ОСОБА_1 (страхувальником) було укладено договір добровільного страхування «КАСКО» №014084/4600/0000206, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Toyota» д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
13.10.2020р. у м. Львові відбулася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Toyota» д/н НОМЕР_1 та транспортного засобу «Dodge» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «АСК «Скарбниця» згідно полісу №АР/4405457.
У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у ПрАТ «СК «Уніка» транспортний засіб «Toyota» д/н НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності.
Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова, справа №465/6725/20 від 21.10.2020р., вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Dodge» д/н НОМЕР_2 .
Вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку з СТО склала 131 259,25 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №00379097 від 26.11.2020р., і було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку в розмірі 131 259,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №185311 від 27.11.2020р.
Позиція позивача.
Як стверджує позивач, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, ПрАТ «СК Уніка» набуло права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого відшкодування, але в межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «АСК Скарбниця» за полісом АР/4405457 (страхова сума по майну 130 000,00 грн, франшиза 0 грн).
Відповідно до звіту №7743, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженої машини на момент ДТП становив 0,5463. Отже, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 81 517,86 грн.
Як стверджував позивач, в порядку досудового врегулювання спору відповідачу надсилалася заява про виплату страхового відшкодування в розмірі 81 517,86 грн., яку останній отримав 16.12.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням №0100187302042.
У листі-відповіді відповідача № 316 від 30.12.2020р., зазначалося про необхідність надання для врегулювання спору фото пошкодженого автомобіля в електронному вигляді та постанову суду.
13.01.2021р. позивачем була надана відповідь на запит із фото автомобіля та постановою суду.
18.08.2021р. позивач звернувся до відповідача з листом про необхідність здійснення страхової виплати та про строки її очікування.
Однак, позивач зазначає, що станом на дату подачу даного позову до суду відповідачем добровільно страхове відшкодування сплачено не було, що стало підставою для звернення до господарського суду про стягнення страхового відшкодування в судовому порядку. Крім того, у позовній заяві позивач також заявив про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечував позовні вимоги з підстав ненадання позивачем належних та допустимих доказів пред'явлення вимоги про відшкодування збитків в порядку суброгації. Крім того, докази долучені позивачем до позовної заяви відповідач вважає неналежними.
Також у запереченнях на письмові пояснення позивача відповідач просив суд відмовити в прийнятті таких пояснень, оскільки докази на які покликається позивач у них, не були подані разом із позовною заявою та з порушенням строку передбаченого ст. 80 ГПК України.
Разом з тим, відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки такий, на його думку, становить 1 рік.
На підставі наведеного відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) вказано, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Окрім того, суд зазначає, що суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, виплативши страхове відшкодування на користь свого страхувальника отримав право вимоги до страхової компанії, в якої була застрахована цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи.
Судом встановлено, що ліміт страхового полісу відповідача становив 130 000,00 грн. за шкоду завдану майну. Однак, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу автомобіля потерпілого у ДТП, остаточна вартість матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню становить 81 517,86 грн. відповідно до звіту №7743 суб'єкта оціночної діяльності, що міститься в матеріалах даної справи.
Суд констатує, що у запереченнях проти позовних вимог відповідач не оспорює суми відшкодування, яка виставлена позивачем, однак, не визнає обставин виникнення у відповідача обов'язку здійснити страхове відшкодування на користь позивача. Зокрема, відповідач покликається на неповідомлення позивачем про страховий випадок та незвернення в досудовому порядку із заявою про виплату відшкодування. Також, відповідач зазначає про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Вказані вище твердження відповідача суд відхиляє з наступних мотивів:
По-перше, в матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Скарбниця» від 30.12.2020р. з якого вбачається, що позивач в досудовому порядку звертався до відповідача з претензією від 16.12.2020р. про виплату відшкодування. У відповідь на претензію відповідач просив позивача надати додаткові документи по факту ДТП, а саме фото автомобіля і постанову суду на наслідками розгляду адміністративної справи.
Так, позивачем було надано суду докази відправлення на офіційну електронну адресу відповідача запитуваної інформації.
Водночас, у даному контексті, суд звертає увагу відповідача на правовий висновок Верховного суду, зроблений у постанові від 12.01.2021р. у справі №910/6013/20, а саме: «Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Щодо заяви про застосування строку позовної давності, то суд не погоджується з твердженнями відповідача про річну позовну давність у даних страхових спорах та звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. у справі №910/2603/17, «п. 71. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події.»
Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності для заявлення даного позову.
Крім того, суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем пропущено процесуальний строк на подачу додаткових доказів в обгрунтування досудового звернення до відповідача з претензією щодо здійснення страхової виплати. Це, зокрема стосується листа відповідача від 30.12.2020р. у відповідь на претензію позивача від 16.12.2020р.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач первинно не покликався на такий лист мотивуючи це правовим висновком Верховного суду, який зазначено вище у справі №910/6013/20. Однак, у відзиві на позов відповідач наголошував саме на необхідності попереднього повідомлення страхової компанії. А тому, дані додаткові докази подавалися позивачем вже як його заперечення на твердження викладені у відзиві.
Тому, при розгляді даної справи, суд враховує всі пояснення та заперечення, подані, як позивачем, так і відповідачем.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд констатує підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 81 517,86 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації. Натомість, відповідачем не було представлено суду достатньо належних та допустимих доказів в обгрунтування заперечення проти позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, позивач при поданні позову заявив про понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивач надав суду наступні докази: договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020р.; рахунок на оплату №160 від 16.11.2021р., підписаний сторонами акт надання послуг №160 від 16.11.2021р. на суму 6 000,00 грн.; платіжне доручення №002909 від 19.11.2021р. про оплату позивачем на користь адвокатського об'єднання суми витрат в розмірі 6000,00 грн., а також детальний опис наданих послуг.
Зокрема з опису робіт вбачається надання адвокатом таких послуг правової допомоги:
1. Збір, аналіз, ознайомлення з документами по страховій справі на суму 2 000,00 грн.
2. Дослідження та оцінка переданих клієнтом до Бюро документів на предмет належності. Допустимості, достовірності, обрання способів захисту прав та інтересів клієнта на суму 1 000,00 грн.
3. Написання та подання позовної заяви до суду та копії відповідачу на суму 3 000, 00 грн.
На підставі досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Одночасно, суд визнає адекватною, реальною та співмірною заявлену суму витрат.
Щодо заперечення відповідача в цій частині, то суд наголошує на тому, що вони фактично зводяться до непогодження з розміром таких витрат через незначну складність даної справи, однак будь-яких інших належних аргументів відповідач не наводить.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в розмірі стягнення з відповідача 81 517,86 грн. страхового відшкодування, 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236-241, 327 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Уніка» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Скарбниця» (79005,м. Львів, вул. Саксаганського, 5, код ЄДРПОУ 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) 81 517,86 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.02.2021р.
Суддя Юркевич М.В.