вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/1588/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянувши у судовому засіданні
заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Київ
про визнання грошових вимог
у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Учасники справи у судове засідання не з'явились
Ухвалою Господарського суду Київської області (далі - суд) від 06.09.2021, зокрема, відкрито провадження у справі №911/1588/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (далі - ОСОБА_1 , боржник); введено процедуру реструктуризації боргів строком на 120 днів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Кравченка Романа Сергійовича (свідоцтво №1988 від 22.12.2020); постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та вирішено інші процесуальні питання у справі.
У свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 119 Кодексу офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, абз. 1 ч. 9 ст. 39 Кодексу встановлено, що з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
На виконання зазначеного положення, 06.09.2021 суд, за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», сформував відповідне оголошення про відкриття провадження про неплатоспроможність боржника, офіційне оприлюднення якого здійснено 13.09.2021 за №67178.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, зокрема, ст.45 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, граничним строком для подання відповідних заяв є 13.10.2021 (включно).
У свою чергу, абз. 3 ч. 6 ст. 45 Кодексу встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
14.12.2021 (після закінчення, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу, строку) засобами поштового зв'язку до суду звернулось Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») із заявою б/н б/д (вх. №28982/21 від 15.12.2021) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 54 496,62грн, з яких: 30 867,81грн - заборгованість за кредитом, 23 278,81грн - заборгованість за відсотками, 350,00грн - штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Ухвалою суду від 20.12.2021 (з урахуванням перебування головуючого судді у відпустці з 17.01.2022 по 02.02.2022 у відпустці), зокрема, відповідну заяву АТ «Акцент-Банк» прийнято та призначено до розгляду у судове засідання 14.02.2022.
У свою чергу, на виконання положень ч. 1 ст. 122 Кодексу керуючий реструктуризацією розглянув відповідну заяву АТ «Акцент-Банк» та визнав грошові вимоги заявника у повному обсязі (т. 6 а.с. 57-58). Водночас, від боржника заперечень щодо відповідної заяви АТ «Акцент-Банк» про визнання грошових вимог не надходило.
14.02.2022 у судове засідання представник заявника та учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про час та місце судового засідання були проінформовані належним чином та своєчасно (т. 6 а.с. 48-50). Водночас, явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, а тому, ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання без участі вказаних осіб.
Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу, зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
У свою чергу, обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №904/5635/19).
Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу, докази відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України повинні бути:
належними - на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
достовірними - створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
вірогідними - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, розглянувши відповідну заяву АТ «Альфа-Банк» із вимогами до боржника, а також документи, що її підтверджують, судом встановлено наступне.
10.02.2017 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 погоджується із тим що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між боржником та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладання і погоджується з його умовами (т. 6 а.с. 3).
На підтвердження використання боржником кредитних коштів, заявником надано суду банківську виписку за період з 10.02.2017 по 05.10.2021 (т. 6 а.с. 11-15).
1. Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постановах, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 №342/180/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №182/1806/17).
Так, із змісту поданої заяви АТ «Акцент-Банк» вбачається, що останній в обґрунтування своїх вимог посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які у свою чергу долучені заявником до матеріалів своєї заяви (т. 6 а.с. 11-15). Проте, із їх змісту неможливо встановити: станом на яку дату ці Умови та Правила діяли; чи саме з цією редакцією була Правил та Умов ознайомлений ОСОБА_1 та з нею погодився, підписуючи відповідну Анкету-заяву.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки відповідний договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, у той час як Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті заявника (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк».
Отже, надані заявником Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві боржника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/3299/20 (923/315/20)).
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані боржнику Умови та правила надання банківських послуг, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття до уваги саме тих Умов, які були долучені АТ «Акцент-Банк» до своєї заяви.
2. Водночас, як зазначалось вище на підтвердження користування кредитними коштами заявником надано суду банківську виписку за період з 10.02.2017 по 05.10.2021.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом із цим, п. 61 Положення, зокрема, встановлено, що особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
За змістом п. 41 Положення операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.
Ураховуючи зазначене та проаналізувавши відповідну банківську виписку, судом встановлено, що остання не містить у собі усіх обов'язкових реквізитів передбачених, п. 61 Положення (номер особового рахунку; код банку, у якому відкрито рахунок; суму вхідного залишку за рахунком; суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку), а отже, не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України, яки підтверджує надання АТ «Акцент-Банк» боржнику кредитних коштів, та їх використання ОСОБА_2 , та як наслідок наявність у нього певної сум заборгованості.
3. Інших доказів на підтвердження обставин, викладених АТ «Акцент-Банк» у своїй заяві, заявником суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ураховуючи те, що заявником не було надано суду доказів, які б у своїй сукупності дали змогу встановити наявність зобов'язань ОСОБА_1 перед АТ «Акцент-Банк», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог у розмірі 54 496,62грн.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 74, 76-79, 80, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 45, 122 Кодексу, суд
Заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» б/н б/д (вх. №28982/21 від 15.12.2021) про визнання кредиторських вимог - залишити без задоволення, а кредиторські вимоги у розмірі 54 496,62грн - відхилити.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 17.02.2022 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 17.02.2022.