вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" листопада 2021 р. Справа № 911/2117/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради
про стягнення 3 203 170,13 гривень
за участю представників:
від позивача: Чешковський В.А. (ордер серії ВН №1717709 від 07.05.2021)
віл відповідача: Гапонова А.В. (самопредставництво)
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 3 203 170,13 гривень збитків у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.07.2020 по 31.12.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/2117/21 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
03.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання, відповідно до змісту якого позивач надав пояснення щодо виявлених судом недоліків.
Водночас відповідно до змісту позовної заяви позивачем заявлено про залучення до участі у даній справі Виконавчий комітет Фастівської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №911/2117/21:
- прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до розгляду та призначено підготовче засідання на 31.08.2021;
- викликано у підготовче засідання представників сторін;
- відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи;
- зобов'язано відповідача до 31.08.2021 у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України надати через канцелярію суду докази сплати позивачу 3203170,13 гривень збитків у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.07.2020 по 31.12.2020;
- надано сторонам строк для подання заяви та клопотання, додаткових доказів по справі (за наявності), зокрема відповідачу - відзиву на позов - до 31.08.2021.
18.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
31.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №911/2117/21 відкладено підготовче засідання на 13.09.2021.
06.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява, відповідно до якої позивач просив змінити правову вимогу, а саме: стягнути з відповідача 3 203 170,13 гривень витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.07.2020 по 31.12.2020. Вказану заяву судом прийнято.
13.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від сторін надійшла спільна заява про розгляд по суті в день після закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до приписів ст. ст. 183 та 194 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
З огляду наведеного вище, у підготовчому судовому засіданні 13.09.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та оголошено про початок розгляду справи по суті в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 13.09.2021, 04.10.2021 та 01.11.2021, занесеними до протоколів судового засідання від 13.09.2021, 04.10.2021 та 01.11.2021, у справі №911/2117/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.10.2021, 01.11.2021 та 22.11.2021 відповідно.
У судовому засіданні 22.11.2021 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
Як слідує зі змісту викладених у позові обставин, Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" у липні-грудні 2020 року надано послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні з вокзалу станції Фастів, який розташований у місті Фастів Київської області, на загальну суму 3 203 170,13 грн, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості складається з:
- 563 414,33 грн за липень 2020 року;
- 598 640,02 грн за серпень 2020 року;
- 516 408,38 грн за вересень 2020 року;
- 517 817,33 грн за жовтень 2020 року;
- 438 616,43 грн за листопад 2020 року;
- 568 273,64 грн за грудень 2020 року (далі - спірні місяці/спірний період).
За доводами позивача, протягом вказаного вище періоду, щомісячно, відповідачу було надано акти звіряння розрахунків та облікові форми щодо кожної із зазначених вище сум, необхідних до компенсації за відповідно здійснене перевезення пільгової категорії громадян позивачем.
В підтвердження вказаного вище позивачем до позовної заяви додано копії актів звіряння розрахунків та облікових форм з рахунками на оплату за спірний період, а також копії адресованих начальнику УПСЗН супровідних листів про надання актів звіряння розрахунків, облікові форми з рахунками на оплату з відмітками про їх отримання.
В розрізі зазначених вище обставин позивач зауважив, що перевезення пасажирів на пільгових умовах здійснено позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних приписів закону, тоді як відсутність укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат за надані послуги перевезень пільгових категорій громадян не звільняє відповідно уповноважений на те державою орган від виконання зазначеного обов'язку, який виникає безпосередньо із законів.
Поряд з тим, за доводами позивача, він звертався до Виконавчого комітету Фастівської міської ради, структурним підрозділом якого є відповідач:
- з листом №262 від 23.10.2019 щодо передбачення у місцевому бюджеті на 2020 рік сум компенсаційних витрат на пільгові перевезення;
- з листом №712 від 10.12.2019 з пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги. В підтвердження вказаних обставин позивачем наданої копії зазначених листів.
Однак, як зазначено позивачем, при складанні проекту бюджету міста Фастів на 2020 рік Виконавчим комітетом Фастівської міської ради не передбачено витрати на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті, відповідачем такі виплати за спірні місяці не здійснено, а згідно листа Виконавчого комітету Фастівської міської ради №06-13/6512 від 18.12.2019 пропозицію позивача про укладення договору відхилено. Копія листа №06-13/6512 від 18.12.2019 наявна в матеріалах справи.
Отже, позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 в Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради утворилась заборгованість у розмірі 3 203 170,13 гривень, вимогу про стягнення яких позивачем і заявлено за поданим у даній справі позовом.
В основу правових підстав відповідно заявленої вимоги позивачем покладено, зокрема, приписи ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт», п. 9 ч. 1 ст. 87, п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89, п. ґ ст. 91, ст. 102 Бюджетного кодексу України, пп. 2, 3, 5-8 Порядку з фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359.
Заперечуючи проти вказаних вище вимог, відповідач зауважив на тому, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, тоді як ані Фастівською міською радою, ані відповідачем не приймались рішення щодо встановлення пільг по безплатному користуванню приміським транспортом окремих категорій громадян.
З огляду на вказане відповідач вважає, що відсутній причинний зв'язок та обов'язок щодо відшкодування позивачу за пільгове перевезення громадян, а також є недоцільним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, яка втратила чинність з 01.01.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1101 «Про деякі питання виплати державної соціальної допомоги», яка не передбачає жодного механізму щодо компенсації за пільговий проїзд.
До того ж, за доводами відповідача, в діючому Положенні про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради відсутні повноваження та зобов'язання щодо відшкодування за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
До відзиву на позов відповідачем додано копії рішення Фастівської міської ради №19-LXXI-VII від 26.02.2020 «Про затвердження Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської» та Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської.
Крім того, в основу заперечень на позов, відповідачем покладено такі доводи:
- починаючи з 2016 року Законами України «Про державний бюджет» взагалі не передбачено державні субвенції місцевим бюджетам щодо відшкодування перевізникам витрат на перевезення пільговиків;
- з огляду на ст. 142 Конституції України саме держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, а витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою;
- чинним законодавством України не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадку відсутності бюджетного асигнування, зокрема ст. 89 Бюджетного кодексу України не передбачає видатки щодо компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, тоді як ст. 91 Бюджетного кодексу України не є імперативною;
- жодним діючим нормативно-правовим документом не визначено відповідача як головного розпорядника коштів щодо відшкодування за пільговий проїзд залізничним транспортом;
- надані позивачем облікові форми не відповідають встановленій законодавством формі, що є додатком до порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359.
З огляду на вказане вище відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповідь на заперечення відповідача позивач зазначив, що згідно положення, наданого відповідачем, останній організовує виконання Конституції України та законів, тоді як за втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 органи місцевого самоврядування керуються її аналогією при прийнятті порядків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на приміських маршрутах, що свідчить про наявність достатніх правових підстав для прийняття відповідних програм.
Також позивач не погодився з тлумаченням відповідачем ст. 91 Бюджетного кодексу України, оскільки у вказаній нормі зазначено про можливість включення видатків на компенсаційні виплати до бюджетів усіх рівнів, а не про можливість включення чи не включення таких виплат до видатків місцевих бюджетів.
Стосовно заперечень відповідача щодо поданих форм звітності, то позивач зауважив на відповідності таких документів вимогам Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359, вказана, зокрема, у пункті 7 якого станційна звітність області означає частину території, яка може відноситись і до меж міста, селища або бути поза межами населеного пункту.
В розрізі вказаного вище позивач зазначив, що спірні у даній справі відносини склались між залізницею та територіальною громадою, за якою ця земельна ділянка закріплена.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати, зокрема, транспортних послуг та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про транспорт» розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.
Приписами ч. 6 ст. 9 «Про залізничний транспорт» передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Згідно пункту 5.1. розділу 5 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 №1196, до пільгових перевезень належить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.
Так, частинами 1, 3-5 ст. 381 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" унормовано, що транспортне обслуговування осіб з інвалідністю здійснюється на пільгових умовах.
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт".
Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Поряд з тим приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7, 9-11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.
Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
Залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 22, підпункту ґ) пункту 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, в редакції, яка була чинною протягом періоду виникнення спірних правовідносин, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
З системного аналізу вказаних вище законодавчих приписів слідує, що визначеному законодавчо імперативному обов'язку залізничного перевізника надавати послуги з пільгового перевезення тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує обов'язок відповідного розпорядника коштів місцевого бюджету компенсувати вартість пільгових перевезень залізниці.
З огляду на вказане вище судом визнаються неспроможними доводи відповідача щодо участі саме держави у процесі формування доходів місцевого бюджету, а також відсутності державних субвенцій місцевим бюджетам на відшкодування витрат з перевезення пільговиків, позаяк відповідні міркування є суб'єктивним тлумаченням норм закону, у тому числі і щодо надання державних соціальних гарантій, яке згідно зазначених вище норм здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів.
В розрізі зазначеного вище посилання відповідача на відсутність у ст. 89 Бюджетного кодексу України видатків на компенсацію пільгового проїзду та зазначення у ст. 91 вказаного кодексу права, а не обов'язку здійснення видатків, судом оцінюються критично, позаяк:
- відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 5 Бюджетного кодексу України, в редакції, яка була чинною протягом періоду виникнення спірних правовідносин, місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування; бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад;
- приписами ст. ст. 89, 90 Бюджетного кодексу України розмежовано видатки за джерелом здійснення залежно від виду місцевого бюджету, тоді як у ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено ті видатки, що здійснюються з усіх місцевих бюджетів, а використане у даній нормі формулювання «можуть здійснюватися» не свідчить про надання права вибору на здійснення таких видатків, а лише вказує на можливість включення видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян до місцевих бюджетів усіх рівнів.
З наявної в матеріалах справи копії Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської, затвердженого рішенням Фастівської міської ради №19-LXXI-VII від 26.02.2020, слідує, що основними завданнями вказаного управління є призначення та виплата, зокрема, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, а до повноважень управлення віднесено, зокрема:
- з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення - організація в межах компетенції роботи щодо надання населенню субсидій для відшкодування пільг на проїзд окремим категоріям громадян;
- проведення виплат грошових компенсацій, передбачених законодавством України;
- здійснення виплат компенсацій на бензин та транспортні послуги.
Так, з наявних в матеріалах справи копій супровідних листів слідує, що складені позивачем за спірні місяці - липень-грудень 2020 року облікові форми на компенсацію вартості пільгових перевезень та рахунки на оплату відповідних коштів передано відповідачу у кожному з відповідних місяців, а вказані обставини відповідач під час розгляду даної справи не заперечив та не спростував.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач як відповідний структурний підрозділ органу місцевого самоврядування, до завдань та повноважень якого віднесено організацію та виплату компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, зобов'язаний відповідно до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу суму компенсації вартості пільгових перевезень у липні-грудні 2020 року згідно складених та наданих позивачем облікових форм на загальну суму 3 203 170,13 гривень.
Зазначеним вище, у тому числі наведеним змістом Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської, спростовуються доводи відповідача про те, що повноваження та обов'язки з відшкодування пільгового проїзду громадян у діючому положенні відсутні, та те, що жодним законодавчим актом не визначено відповідача як розпорядника коштів на відшкодування пільгового проїзду громадян залізничним транспортом.
З огляду на вказані вище обставини та досліджені судом докази, зокрема копії облікових форм та рахунків на оплату, оцінюються критично посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем документів вимогам Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян №1359 та додатку до нього.
Суд звертає увагу на те, що у повністю заповнених та підписаних облікових формах вказано кількість оформлених проїзних документів та суми недоотриманих коштів, які відповідають сумам, зазначеним у виставлених позивачем рахунках на відшкодування таких коштів за спірні місяці, тоді як відповідачем доказово не підтверджено подання позивачу заперечень та/або непогодження щодо форми та змісту таких документів.
До того ж судом відхиляються посилання відповідача на приписи ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» та відсутність рішень відповідача і Фастівської міської ради щодо встановлення пільг по безплатному користуванню приміським транспортом окремих категорій громадян, оскільки законодавчі приписи, якими встановлено для окремих категорій громадян пільги з перевезень на залізничному транспорті, є чинними та обов'язковими до виконання, а тому:
- перевезення пасажирів на пільгових умовах позивачем здійснено не за власною ініціативою, а на виконання відповідних імперативних законодавчих вказівок, відтак залізниця не має права відмовляти у пільговому перевезенні з підстав відсутності рішень відповідних органів щодо фінансування та подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян;
- пільги для окремих категорій громадян з перевезень на залізничному транспорті встановлено на законодавчому рівні, а реалізація громадянами права на такі пільги не ставитись в залежність від прийняття, зокрема, органами місцевого самоврядування певних рішень щодо таких пільг;
- зміни законодавства, у тому числі бюджетного, не скасовують обов'язок відповідача, як розпорядника бюджетних коштів на відповідні цілі, компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг з перевезень на пільгових умовах.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо перевезення залізничним транспортом, не передбачають жодного обмеження щодо надання таких послуг у разі відсутності коштів (бюджетних асигнувань) на зазначені цілі, а тому відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання, як і не є такими підставами відсутність укладеного між сторонами договору.
В розрізі зазначеного вище судом враховано, що відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання відповідного зобов'язання, яке виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тоді як зазначення у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про залізничний транспорт» про те, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України, стосується широкого кола відносин між відповідними суб'єктами, до яких питання пільгового перевезення не входить, як наслідок відповідна норма права не свідчить про обов'язковість укладення між сторонами договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.
У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Однак доказів сплати позивачу 3 203 170,13 гривень збитків у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 відповідачем суду не надано, як наслідок обставини несплати відповідачем позивачу відповідної суми коштів є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.
Беручи до уваги наведені вище нормативні приписи, оскільки відповідач покладені на нього законом зобов'язання належним чином не виконав та не сплатив позивачу суми коштів з пільгових перевезень, які відповідають фактичним обставинам справи та є арифметично правильними, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача) 3 203 170, 13 грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.07.2020 по 31.12.2020, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
При ухваленні рішення у даній справі судом не застосовано покладені позивачем в основу обгрунтування позову:
- п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, оскільки відповідна норма права не стосується спірних у даній справі правовідносин, а наявність у ній припису про здійснення видатків з державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення, не усуває відповідного процесуального недоліку, позаяк поняття «соціальний захист та соціальне забезпечення» охоплює широке коло пільг та виплат;
- підпункт б пункту 4 ч. 1 ст. 89, ст. 102 Бюджетного кодексу України, пп. 2, 3, 5-8 Порядку з фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, як такі, що станом на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (вул. Небесної Сотні, буд. 8, м. Фастів, Київська обл., 08500 ідентифікаційний код 32614518) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Лисенка, 5, м. Київ, 08500, ідентифікаційний код 40081221) 3 203 170 (три мільйони двісті три тисячі сто сімдесят) грн 13 коп. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 та 48 047 (сорок вісім тисяч сорок сім) грн 55 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.02.2022.
Суддя В.А. Ярема