ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2022Справа № 910/18877/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантранс Київ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром»
про стягнення 66.887,67 грн
Представники сторін: не викликались
18.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантранс Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» про стягнення 66.887,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортного перевезення № 338 від 07.09.2021 позивачем 12.10.2021 було надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 90.000,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №№ 12756 та 12755 від 12.10.2021. Відповідачем, в свою чергу, на підставі виставленого позивачем рахунку № 32546 від 11.10.2021 було здійснено передоплату у розмірі 30.000,00 грн. 13.10.2021 позивачем було повторно направлено на електронну адресу відповідача рахунок № 32546 від 11.10.2021, для здійснення останнім повної оплати за надані послуги. Враховуючи те, що відповідачем кошти на рахунок позивача перераховано не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 66.887,67 грн, з яких 60.000,00 грн основного боргу, 754,52 грн пені, 6.000,00 грн штрафу, 133,15 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18877/21 від 25.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
02.12.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/18877/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.12.2021 направлено 10.12.2021 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491579001 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04112, м. Київ, вул. Гонти Івана, 3-А, оф. 301, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 09.12.2021 (номер відправлення 0105491579001) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 13.01.2022 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 09.12.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантранс Київ» (перевізник, позивач) було укладено договір транспортного перевезення № 339 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника здійснити перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг з перевезення, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховані пеня, штраф та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 7.1 договору договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2021.
Згідно з п. 1.2 договору перевезення включає у себе комплекс послуг, в межах цього договору, щодо організації перевезення вантажу замовника, відповідного супроводження оформлення такого перевезення, забезпечення відправки вантажу із пункту відправлення (навантаження) і одержання вантажу у пункті призначення (розвантаження) уповноваженою замовником особою (вантажоодержувачем), розробка оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів замовника.
За умовами п. 3. 1 договору загальна сума договору складається з сум усіх актів наданих послуг за період дії цього договору. Вартість послуг встановлюється в національній валюті України - гривня, і залежить від виду, обсягу та характеристики вантажу, умов його перевезення та інших факторів. Вартість послуг визначається у рахунку на оплату, який надсилається Замовникові протягом одного робочого дня після надання перевізником послуги.
Відповідно до п. 3.2 договору за виконання перевезення замовник зобов'язаний перерахувати кошти на поточний рахунок перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отриманого по електронній пошті рахунку на оплату. Датою оплати вважається дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок перевізника.
Згідно з п. 8.9 договору все листування, заяви, рахунки на оплату тощо, що надіслані засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються такими, що мають юридичну силу оригіналу.
Позивачем 11.10.2021 на електрону пошту було виставлено відповідачу рахунок на оплату послуг № 32546 від 11.10.2021 на суму 90.000,00 грн.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.
З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за послуги слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 3 (трьох) не банківських, а робочих днів.
Отже, відповідач мав здійснити оплату послуг за договором до 14.10.2021 включно.
Замовник зобов'язується оплачувати надані перевізником послуги на підставі виставлених рахунків з обов'язковим зазначенням призначення платежу. У разі недотримання замовником даної умови, перевізник вправі зараховувати відповідні оплати замовника в рахунок погашення заборгованості, що виникла в результаті не оплати раніше наданих перевізником послуг (п. 3.4 договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно платіжного доручення № 397 від 11.10.2021 здійснено часткову сплату рахунку на оплату № 32546 від 11.10.2021 в сумі 30.000,00 грн.
Пунктом 3.5 договору визначено, що акт надання послуг надсилається перевізником поштою на адресу замовника або через електронні системи документообігу протягом 7 (семи) календарних днів після фактичного надання послуг. Якщо протягом 5 (п'яти) календарних днів після отримання акту замовник не висуває письмової претензії до наданих послуг (робіт), акт надання послуг вважається таким, що узгоджений та підписаний сторонами, а роботи (послуги) прийняті замовником.
Надання послуг транспортного перевезення за договором підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
№ 12755 від 12.10.2021 на суму 45.000,00 грн (послуги транспортного перевезення по маршруту м. Полтава, Ливарна вулиця, 7 - с. Рудня);
№ 12756 від 12.10.2021 на суму 45.000,00 грн (послуги транспортного перевезення по маршруту м. Полтава, Ливарна вулиця, 7 - с. Рудня).
Відповідно до п. 4.4.5 договору замовник зобов'язався своєчасно здійснити оплату за перевезення на умовах даного договору.
Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг перевезення у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 60.000,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг перевезення за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 60.000,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги перевезення не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.9 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику штраф у розмірі 10% від суми замовлення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за увесь період прострочення від суми заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги перевезення.
Відповідно до п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача на суму боргу 60.000,00 грн за період з 15.10.2021 по 10.11.2021 становить 754,52 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 754,52 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Оскільки прострочення з оплати наданих послуг мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6.000,00 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача: 10% від суми боргу 60.000,00 грн).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 133,15 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 133,15 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача на суму боргу 60.000,00 грн за період з 15.10.2021 по 10.11.2021).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантранс Київ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачтехпром» (04112, м. Київ, вул. Гонти Івана, 3-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 42677160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантранс Київ» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, код ЄДРПОУ 42000715) 60.000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн 52 коп. пені, 6.000 (шість тисяч) грн 00 коп. штрафу, 133 (сто тридцять три) грн 15 коп. 3% річних, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова