ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2022Справа № 910/20713/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС»
до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
про стягнення 70 011, 67 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 70 011, 67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо збереження та забезпечення схоронності та цілісності вагонів під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим вони були відчеплені та передані в ремонт у зв'язку із розкомплектуванням. Крім того, за час перебування відповідних вагонів в ремонті позивачем сплачено орендодавцю плату за їх фактичне користування, яке з огляду на допущену відповідачем бездіяльність із збереження їх цілісності не здійснювалось.
15.12.2021 від позивача надійшло платіжне доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
12.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити дійсність понесення збитків та їх фактичний розмір. З огляду на недоведення всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
25.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує заявлені вимоги та просить їх задовольнити.
09.02.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено про недоведеність понесення позивачем збитків у зв'язку із оплатою послуг з організації ремонту вагонів.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
У травні 2020 року на підставі договорів оренди залізничного рухомого складу № 1-339/04-20 від 06.04.2020 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс», № 2-29/09-17 від 28.09.2017 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс», № 200310-01Ж-01 від 10.03.2020 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Кемі», № 2/2018/4/4 від 20.02.2018 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» та № РС-20/03-2020 від 20.03.2020 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистікс», в користуванні (оренді) позивача перебували вагони № 61906426, № 67197954, № 57611402, № 55549695 та № 60971223, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі,
У травні 2020 року АТ «Українська залізниця» здійснювало перевезення зазначених вантажних вагонів, що перебувають у власності (оренді) ТОВ «Рейл Лоджистікс», що підтверджується залізничними накладними № 42765057, № 42807040, № 42805275, № 42714329 та № 42748970.
Під час прямування до пунктів призначення було виявлено розкомплектування вищевказаних вагонів, які в подальшому були направлені на ремонт, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до повідомлень форми ВУ-36M та BУ-23М вагони були направлені для проведення ремонту та технічного огляду вагоноремонтними структурними підрозділами Акціонерного товариства «Українська залізниця».
На організацію та виконання ремонтів вагонів, між позивачем та ТОВ «Каргоремтранс» укладено договір на надання послуг з організації ремонту вагонів був укладений договір № ТО-01/2020 від 02.01.2020 з організації ремонту вагонів.
По факту завершення ремонтних робіт було складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 308 від 31.05.2020 та № 368 від 30.06.2020, згідно додатків до яких загальна вартість ремонту спірних вагонів склала 65 911, 67 грн.
Платіжними дорученнями № 12709 від 24.06.2021 на суму 903 583, 39 грн, № 12893 від 08.07.2021 на суму 625 154, 32 грн, № 13171 від 10.08.2021 на суму 1 049 682, 88 грн та № 13636 від 30.09.2021 на суму 1 445 775, 61 грн позивачем оплачені надані послуги з ремонту вагонів.
Крім того, під час перебування спірних вагонів в ремонті, позивач був позбавлений можливості їх використовувати, проте за цей час ним було сплачено оренду плату, в підтвердження чого позивачем надано копії платіжних доручень № 9184 від 11.06.2020, № 9419 від 08.07.2020, № 9876 від 27.08.2020, № 10603 від 13.11.2020, № 9221/1 від 12.06.2020, № 9210 від 11.06.2020, № 9111 від 03.06.2020, № 9167 від 09.06.2020, № 9368 від 02.07.2020.
Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вагонів під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим, просив стягнути понесені ним збитки на відновлення вказаного майна. Крім того за час простою вказаних вагонів в ремонті позивач здійснив оплату орендних платежів, які сторона відносить до складу збитків з огляду на неможливість їх використання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 5 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту залізниць України).
Згідно зі статтею 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У ст. 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.
За змістом п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Згідно п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Так, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з прийняттям відповідачем до перевезення вагонів № 61906426, № 67197954, № 57611402, № 55549695 та № 60971223 АТ «Українська залізниця» видано відповідні залізничні накладні. При цьому, з огляду на те, що випуск вантажного вагону на колії здійснюється лише після огляду його технічного стану, суд вважає, що надання залізничної накладної та допуск вагонів до перевезення є свідченням того, що вони перебували у технічно справному стані.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п. п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
За встановленими обставинами справи, за фактом встановлення розукомплектування, вагони були направлені на технічне обслуговування, про що складено відповідні повідомлення форми ВУ-23М та повідомлення про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.01.2020 між ТОВ «Рейл Лоджистікс» та ТОВ «Каргоремтранс» укладено договір про надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-01/2020. Пошкоджені вагони після проведення ремонтних робіт були прийняті позивачем згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 308 від 31.05.2020 та № 368 від 30.06.2020, складених на виконання умов вказаного правочину.
Розрахунок загальної вартості наданих послуг з ремонту вищенаведених вагонів підтверджується додатками №1 до цих, в яких наведений детальний розрахунок по кожному окремому вагону. Загальна вартість ремонтних робіт становить 65 911, 67 грн.
Із платіжних доручень № 12709 від 24.06.2021 на суму 903 583, 39 грн, № 12893 від 08.07.2021 на суму 625 154, 32 грн, № 13171 від 10.08.2021 на суму 1 049 682, 88 грн та № 13636 від 30.09.2021 на суму 1 445 775, 61 грн вбачається факт оплати позивачем вартості ремонту спірних вагонів ТОВ «Каргоремтранс».
Отже вищенаведеною сукупністю доказів підтверджується наявність обставин пошкодження орендованих позивачем вагонів та, відповідно, проведення останнім їх відновлювального ремонту.
Твердження відповідача про недоведеність обставин, що входять в предмет доказування у даній справі, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів» відхиляються судом за їх необґрунтованістю. При цьому, за змістом пункту 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагону, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) та повідомленнями форми ВУ-23М, ВУ-36М.
За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Таким чином, порожні приватні вагони, що перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і ними залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
У відповідності до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Частиною 1 ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту залізниць України за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі, а також здійснено оплату технічного обслуговування, на загальну суму 65 911, 67 грн.
Крім того, за твердженнями позивача за час перебування спірних вагонів в ремонті, він був позбавлений можливості їх використовувати, проте за цей час ним було сплачено оренду плату в розмірі 4 100, 00 грн, в складі коштів перерахованих згідно платіжних доручень № 91847 від 11.06.2020, № 9419 від 08.07.2020, № 9876 від 27.08.2020, № 10603 від 13.11.2020, № 9221/1 від 12.06.2020, № 9210 від 11.06.2020, № 9111 від 03.06.2020, № 9167 від 09.06.2020, № 9368 від 02.07.2020.
Судом встановлено, що добова вартість оренди вагона № 61906426 згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 становить 150, 00 грн з ПДВ, вагона № 67197954 згідно акта надання послуг № 121 від 31.05.2020 становить 150, 00 грн з ПДВ, вагона № 57611402 згідно акта виконаних робіт № 03 від 31.05.2020 становить 150, 00 грн з ПДВ, вагона № 55549695 згідно акта виконаних робіт № 2-НВ від 31.05.2020 становить 150, 00 грн з ПДВ, вагона № 60971223 згідно акта виконаних робіт (наданих послуг) № УТЛ00000052 від 31.05.2020 становить 150, 00 грн з ПДВ.
Поряд із цим, вартість орендної плати за вагон № 67197954 позивачем розрахована виходячи з добової вартості оренди у розмірі 270, 00 грн, тобто в більшому розмірі. Поряд із цим, заявником допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим розмір заявлених вимог в цій частині не перевищує розрахований судом. Аналогічним чином, позивачем допущено помилку при підрахунку розміру орендної плати за вагон № 60971223.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. За таких обставин, суд розглядає позовні вимоги саме в заявленому розмірі.
Належних і допустимих доказів в підтвердження обставин відсутності у відповідача вини у незабезпеченні збереження цілісності приватного рухомого складу суду не надано.
При цьому, в силу приписів п. «е» ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Вказаний перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереження (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, вини перевізника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, а тому суд першої інстанції дійшов неспростованого та заснованого на приписах чинного законодавства правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 70 011, 67 грн, заподіяних відповідачем, у зв'язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, ідентифікаційний код 40637393) 70 011, 67 грн (сімдесят тисяч одинадцять гривень 67 коп) збитків, які виникли у зв'язку з незабезпеченням схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 17.02.2022.
Суддя О.С. Комарова