ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2022Справа № 910/18742/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімкарготрейд"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 13793,13 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімкарготрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 13793,13 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання товару від 06.03.2020 № 53-123-01-20-06177.
Ухвалою суду від 22.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.11.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 22.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 відкрито провадження у справі №910/18742/21 за правилами спрощеного позовного провадження.
14.12.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позов, в якому він вказав, що порушення грошового зобов'язання сталось не з його вини, а через економічну кризу. Відповідач просив за для балансу інтересів сторін не стягувати з нього 3% та втрати від інфляції.
04.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.03.20209 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімкарготрейд" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-20-06177.
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар CPV 38540000-2 по ДК 021:2015 - випробувальні та вимірювальні пристрої та апарати (Імітатор електродної системи) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2018.
Пунктами 2.1, 2.2. Договору визначено, що загальна вартість товару є твердою та складає 11976,00 грн з ПДВ. За даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Постачання здійснюється протягом 45 днів з дати публікації договору в системі Прозорро, але не пізніше 30.06.2020 на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до правил Інкотермс 2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника. З товар постачальник надає покупцю: видаткову накладну, податкову накладну, паспорт або формуляр, або керівництво з експлуатації, або сертифікат на товар, який підтверджує якість товару, державний документ, який засвідчує повірку або калібрування. Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантажування товару (п. 3.1-3.3 договору).
Згідно з п. 12.1, 12.2. Договору договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг в момент, визначений у п. 12.1 цього договору та закінчується 31.12.2021.
Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу обумовлений Договором товар, що підтверджується видатковою накладною № 4321 від 21.05.2020 на суму 11976,00 грн. Товар за даною накладною був прийнятий відповідачем 25.05.2020, що підтверджується відповідною відміткою на ній.
Обставини, щодо належної поставки та прийняття товару за договором не заперечуються відповідачем.
Проте, вартість товару не була оплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про сплату заборгованості за договором № 53-123-01-20-06177 від 06.03.2020 (№ 20201221 від 21.12.2020). Докази направлення долучені до матеріалів справи.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.
Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Приписом ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено умову про оплату вартості товару протягом 45 робочих днів з дати поставки товару.
Як вбачається з поданих суду доказів, товар був поставлений 25.05.2020, а отже мав бути оплачений не пізніше 28.07.2020. Відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з 29.07.2020.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 11976,00 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не заперечена.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості у розмірі 11976,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
В зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 460,25 грн - 3 % річних за період з 29.07.2020 по 08.11.2021, 1356,88 грн - інфляційні втрати за період з серпня 2020 по вересень 2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після перевірки розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, здійсненого позивачем, суд вважає його обгрунтованим та арифметично вірним а суму 3% річних у розмірі 460,20 грн та втрат від інфляції у розмірі 1356,88 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заперечень відповідача про відсутність його вини в простроченні виконання грошового зобов'язання з огляду на економічну кризу та скрутне фінансове становище, суд зазначає, що втрати від інфляції та 3 % річних носять компенсаційний, а не штрафний характер. Тобто, вони підлягають стягненню за наявності прострочення виконання грошового зобов'язання не залежно від вини боржника.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімкарготрейд" (клієнт) Адвокатським бюро "Віталія Ковбаси" укладено договір № 081121-ЕКТ про надання правової допомоги.
Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором щодо представництва клієнта в досудовому врегулюванні спору та судовому розгляді за позовом ТОВ "Ексімкарготрейд" до ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 53-123-1-20-06177 від 06.03.2020 в Господарському суді міста Києва.
П.п. 4.3, 4.4. договору оплата гонорару за даним договором здійснюється не пізніше 20 банківських днів з дня підписання договору. Акт приймання-передачі послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро професійної правничої допомоги і вартість.
Докази оплати гонорару позивачем не надані.
В підтвердження обставин надання послуг та їх вартості до матеріалів справи долучено акт № 1 приймання-передачі послуг від 08.11.2020. Згідно даного акту було надано та прийнято наступні послуги: консультація клієнта про судове врегулювання спору вартістю 1000,00 грн, написання позовної заяви вартістю 5000,00 грн, підготовка позовної заяви та додатків до неї для подання до суду та відповідача вартістю 1000,00 грн, направлення позовної заяви відповідачу вартістю 500,00 грн, подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва вартістю 500,00 грн, підготовка відповіді на відзив вартістю 1000,00 грн, направлення відповіді на відзив відповідачу вартістю 500,00 грн, подання відповіді на відзив до Господарського суду міста Києва вартістю 500,00 грн.
Суд наголошує, що договір про надання правової допомоги укладений між сторонами 08.11.2021, натомість акт приймання-передачі послуг датований 08.11.2020, тобто на рік раніше дати укладення договору.
І, навіть, за умови здійснення описки у році складання акту приймання-передачі послуг, суд зазначає, що станом на 08.11.2021 перелічені в акті послуги надані не були, зокрема, позовна заява датована 10.11.2021, відправка позовної заяви відповідачу мала місце 11.11.2021, а до суду - 15.11.2021, відповідь на відзив складена 29.12.2021 і направлена відповідачу та до суду 29.12.2021. Крім того, станом на дату подання позовної заяви - 17.11.2021 (акт про приймання-передачі послуг доданий до позовної заяви) послуга з складання та направлення відповідачу та суду відповіді на відзив не була надана, у той же час в акті наданих послуг зазначено про надання та прийняття цих послуг.
В зв'язку з зазначеним, долучений до матеріалів справи акт від 08.11.2020 не підтверджує обставин щодо надання послуг правової допомоги. Будь-які інші належні та допустимі докази в підтвердження обставин надання послуг адвокатським бюро позивачу до суду надані не були.
Оскільки, позивачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів в підтвердження надання послуг правової допомоги, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, ст.ст.236 - 238, ст.240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімкарготрейд" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд.136, оф.34, код ЄДРПОУ 36265663) основний борг у розмірі 11976 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн 25 коп., втрати від інфляції у розмірі 1356 (одна тисяча триста п'ятдесят шість) грн 88 коп., судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко