ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.02.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1195/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", пр-т. Перемоги, буд.65, м.Київ, 03117;
до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради", вул.Чорновола, буд. 49,м. Івано-Франківськ, 76018;
про стягнення сумі 84898,95 грн, з яких 82511,97 грн страхового відшкодування, 813,82 грн 3 % річних, 1573,16 грн інфляційних втрат.
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради" про стягнення страхового відшкодування в сумі 84898,95 грн, з яких 82511,97 грн страхового відшкодування, 813,82 грн 3 % річних, 1573,16 грн інфляційних втрат.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 09.12.2021).
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 13.12.2021; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в результаті чого набув право зворотної вимоги до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради як до власника транспортного засобу, з яким винуватець ДТП ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах.
Враховуючи, що відповідальність власника транспортного засобу яким скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія “ПЗУ-Україна”, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.21 по справі №910/20989/20 стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “ПЗУ-Україна” 127400 грн страхового відшкодування в рамках ліміту по полісу. Виплата страхового відшкодування за відновлюваний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, що здійснена позивачем становила 209911,97 грн, тому позивач заявив до стягнення з відповідача різницю між фактичним розміром нанесеної шкоди і суми стягнутої з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “ПЗУ-Україна”.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 813,82 грн 3 % річних, 1573,16 грн інфляційних втрат за просточення сплати суми страхового відшкодування.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
17.03.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та АТ Таскомбанк (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту А505284, об'єктом страхування за яким є ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу (автомобіля Renault Logan д.н.з НОМЕР_1 ).
07.04.2020 о 21:38 у м. Івано-Франківську по вул. Сахарова 25А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку рух (поворотом ліворуч) не переконався, що це буде безпечним та не надав дорогу службовому автомобілю Renault Logan, реєстраційний номер д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку з увімкненим синім проблисковим маячком та допустив зіткнення з ним, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3 (б), 3.2 та 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.06.2020 у справі №344/6745/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до рахунка на оплату №0000000801 від 24.04.2020, складеного Приватною виробничо-комерційною фірмою “В.С.К.”, вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер д.н.з НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 209911,97 грн.
На підставі страхового акту №11670/01/920 від 02.06.2020, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, перерахував на рахунок Приватної виробничо-комерційної фірми “В.С.К.”, що здійснювала ремонтні роботи по відновленню автомобіля Renault Logan, суму страхового відшкодування у розмірі 209911,97 грн, що підтверджується платіжним дорученням №102399 від 04.06.2020.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ, реєстраційний номер д.н.з. НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія “ПЗУ-Україна” на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/176286900, яким передбачено, що розмір відшкодування за шкоду заподіяну майну становить 130000 грн, а франшиза становить 2600 грн.
На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.21 по справі №910/20989/20 стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “ПЗУ-Україна” 127400 грн страхового відшкодування в межах ліміту договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/176286900.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради". Зокрема, 14.05.2020 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради".
29.06.2021 позивач направив відповідачу заяву №03132/9221 про відшкодування різниці між фактичним розміром страхового відшкодування і суми стягнутої з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “ПЗУ-Україна”, що становить 82511,97 грн.
Проте, страхове відшкодування в сумі 82511,97 грн на користь позивача відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим останній звернувся за захистом порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України (далі - ГК України) збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності.
За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до статей 1166 та 1188 ЦК України винна особа зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну з її вини в повному розмірі.
За приписами статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, якщо позивачеві недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Судом встановлено, що власником транспортного засобу ГАЗ, реєстраційний номер д.н.з. НОМЕР_2 , є відповідач.
Також судом встановлено, що на момент ДТП водій ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні ДТП, виконував трудові (службові) обов'язки, працюючи водієм у відповідача.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що перебував у трудових відносинах з відповідачем під час вчинення ДПТ, підлягає відшкодуванню саме відповідачем.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.
З огляду на викладені обставини, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення різниця між завданою шкодою, визначеною як вартість відновлювального ремонту (209911,97 грн), та виплаченим страховим відшкодуванням (127400 грн), тобто 82511,97 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення 1573,16 грн інфляційних втрат та 813,82 грн 3 % річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на прострочку виконання відповідачем його грошового зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Судом здійснено перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку та встановлено, що даний розрахунок відповідає методиці нарахування 3% річних та інфляційних втрат, та є арифметично вірним.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення 813,82 грн 3 % річних та 1573,16 грн інфляційних втрат слід задовольнити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені судом обставини справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн.
За змістом ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради" про стягнення сумі 84898,95 грн задовольнити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради", вул.Чорновола, буд. 49, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 24687786) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", пр-т. Перемоги, буд.65, м.Київ, 03117 (ідентифікаційний код 30115243) 82511 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн 97 коп. страхового відшкодування, 813 (вісімсот тринадцять) грн 82 коп. 3 % річних, 1573 (одну тисячу п'ятсот сімдесят три) грн 16 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.02.2022
Суддя Л. М. Неверовська