номер провадження справи 22/60/21
08.02.2022 Справа № 908/3599/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Абліцов Д.В., рішення № 1/18 від 10.12.2018 (директор)
від відповідача - Погосян С., довіреність № 2809 від 02.09.2019
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3599/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" (пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, м. Дніпро, 49000)
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)
про стягнення 1 717 910,65 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 02/12/21-1 від 02.12.2021) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1717910,65 грн. заборгованості, з яких: 1478288,52 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленої продукції, 63206,86 грн. 3% річних, нарахованих за період з 09.06.2020 по 02.12.2021, 176415,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2020 по жовтень 2021. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 265, 216-218, 230 ГК України, умовами договору поставки № 126(7)20УК від 03.04.2020/53-121-01-20-09290 від 21.04.2020.
За умовами договору № 126(7)20УК від 03.04.2020/53-121-01-20-09290 від 21.04.2020 позивачем була здійснена поставка товару на суму 1478288,52 грн., що підтверджується переліченими у позові видатковими накладними. Позивач зареєстрував відповідні податкові накладні. Відповідач товар не оплатив, заборгованість склала 1478288,52 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві, що надійшов до суду 04.01.2022, визнав укладення між сторонами договору № 126(7)20УК від 03.04.2020/53-121-01-20-09290 від 21.04.2020 та поставку товару за переліченими видатковими накладними. При здійсненні поставок продукція не супроводжувалась податковою накладною (в електронному вигляді), що свідчить про невиконання позивачем п. 4.4 договору. Оскільки позивачем на електронну адресу ВП ЗАЕС податкові накладні не направлялися, отже зобов'язання з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ у відповідача не виникло та, відповідно, не є простроченим. Позивачем неправильно визначено строки виконання зобов'язання з оплати продукції, встановлені договором, та при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснено нарахування на суму вартості продукції з урахуванням ПДВ, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3599/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 суддею Ярешко О.В. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 908/3599/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.2022.
Ухвалою суду від 12.01.2022 закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.02.2022.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
03.02.2022 від відповідача надійшло клопотання (вих. № 28-23/2433 від 01.02.2022) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 1839 від 20.01.2022 на суму 10000,00 грн.
Враховуючи приписи ст. 207 ГПК України, оскільки долучений відповідачем до клопотання доказ був створений після закриття підготовчого провадження у даній справі, представник позивача не заперечив щодо долучення до матеріалів справи вказаного доказу, суд задовольнив клопотання відповідача, поданий доказ долучений до матеріалів справи.
У судовому засіданні 08.02.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки товару № 126(7)20УК від 03.04.2020/53-121-01-20-09290 від 21.04.2020.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію згідно з наведеною у зазначеному пункті договору специфікацією на загальну суму 1479560,30 грн. з ПДВ.
Умовами п. 1.2 договору сторони визначили, що строк поставки товару: квітень - травень 2020.
Відповідно до п. 3.1 договору, вартість договору становить 1232966,92 грн., крім того ПДВ - 246593,38 грн., разом - 1479560,30 грн.
Згідно з п. 3.2, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (пункт 3.3).
За пунктами 4.1, 4.3, 4.4 договору, поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDР - м. Енергодар. Поставка продукції відбувається в строки згідно з п. 1.2. Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись, зокрема, наступними документами: а) видаткова накладна - у 3 прим., б) податкова накладна (в електронному вигляді).
Згідно з п. 4.6, постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Згідно з п. 12.1, договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання.
Додатковою угодою № 1 до даного договору, сторони виклали пункт 1.2 в іншій редакції, змінивши строк поставки продукції: серпень 2020 по 33 позиції п. 1.1 договору, та червень 2020 по визначеним позиціям п. 1.1 договору.
Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1478288,52 грн. на підставі видаткових накладних: № 7 від 23.04.2020 на суму 11775,24 грн. (позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 6 від 23.04.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 06.05.2020), № 10 від 07.05.2020 на суму 771472,20 грн. (позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 10 від 07.05.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 29.05.2020), № 11 від 07.05.2020 на суму 111613,20 грн. (позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 9 від 07.05.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 26.05.2020), № 12 від 20.05.2020 на суму 523487,88 грн. (позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 11 від 20.05.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 15.06.2020), № 16 від 25.06.2020 на суму 59940,00 грн. (позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 15 від 25.06.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.07.2020).
Позивач надіслав відповідачу претензію від 14.06.2021 вих. № 14/06/21-1 щодо погашення, зокрема, основної заборгованості у сумі 1478288,52 грн.
Відповідач у відповіді вих. № 28-23/18914 від 03.08.2021 на вказану претензію зазначив, що станом на дату складання цієї відповіді, заборгованість у сумі 1660955,77 грн. відсутня. Зазначив, що до резерву платежів в системі планування заявлені платежі для розрахунків за договором на загальну суму 1478288,52 грн. У зв'язку зі складною ситуацією на ринку електричної енергії, відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» проводить розрахунки за фактом розподілу коштів з боку ДП «НАЕК «Енергоатом».
Згідно з платіжним дорученням № 1839 від 20.01.2022 відповідач перерахував позивачу 10000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2022 підтвердив надходження грошових коштів від відповідача.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки продукції.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини укладення договору № 126(7)20УК від 03.04.2020/53-121-01-20-09290 та поставку продукції за переліченими вище видатковими накладними на загальну суму 1478288,52 грн. відповідач визнав у відзиві.
Доказів розірвання договору або визнання його недійсним сторонами у справі не надано.
Заперечення відповідача щодо відсутності обов'язку оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ у зв'язку з не направленням позивачем податкової накладної на електронну адресу ВП ЗАЕС суд відхиляє, виходячи з такого.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Судом встановлено факт реєстрації позивачем податкових накладних по поставці продукції за договором в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказану обставину відповідач не заперечив та не спростував.
Зазначення у п. 3.3 договору, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати продукції в частині суми ПДВ.
У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманої продукції з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з моменту поставки продукції.
Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Таким чином, відповідач, як покупець, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаних позивачем податкових накладних.
Відповідно до п. 7.5 договору, лише у випадку відсутності реєстрації в ЄРПН постачальником електронної податкової накладної у встановлений ПК України строк, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену п.п. 1.1, 3.1 цього договору на суму ПДВ від вартості продукції, за якою допущене таке невиконання.
Суд враховує, що у відповіді на претензію відповідач не зазначав про відсутність податкових накладних чи-то відсутність їх реєстрації в ЄРПН. Будь-яке листування з цього приводу у матеріалах справи відсутнє та відповідачем не подано.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Продукція у повному обсязі (на суму 1478288,52 грн.) була поставлена відповідачу, що не заперечувалося та не спростовано останнім.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з платіжним дорученням № 1839 від 20.01.2022 відповідач перерахував позивачу 10000,00 грн. основного боргу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у даній справі здійснено оплату 10000,00 грн. основного боргу, провадження у справі за вказаними вимогами слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 126(7)20УК від 03.04.2020/53-121-01-20-09290 склала суму 1468288,52 грн. (1478288,52 грн. (сума поставки) - 10000,00 грн. (сума оплати), що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Доказів сплати заборгованості суду не надано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1468288,52 грн. основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та визнає його не правильним. Так, позивачем фактично нараховані 3% річних за загальний період по 01.12.2021 включно, крім поставки на суму 59940,00 грн., де 3% річних нараховано станом на 02.12.2021 включно (479 днів прострочення). Наприклад, з 23.06.2020 по 01.12.2021 кількість днів прострочення 527. Відтак, при здійсненні перерахунку суд виходить з кількості днів прострочення, викладених у розрахунку позивача.
Згідно перерахунку суду, загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду склала 63145,40 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.
У стягненні 61,46 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку необґрунтованістю позову у цій частині.
Складений позивачем розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки у вирахуванні сукупного індексу інфляції. За перерахунком суду, інфляційні втрати у межах заявленого позивачем періоду склали 176443,36 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача судом стягується 176415,27 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.
6. Розподіл судових витрат
Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 25617,74 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з закриттям провадження у справі у частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу, за наявності відповідного письмового клопотання позивача, судовий збір у сумі 150,00 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 427 від 18.08.2021, буде повернутий позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" (пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42686992) 1468288 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 52 коп. основного боргу, 176415 (сто сімдесят шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 63145 (шістдесят три тисячі сто сорок п'ять) грн. 40 коп. 3% річних, 25617 (двадцять п'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 74 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Провадження у справі у частині стягнення 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу закрити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 17 лютого 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко