майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"17" лютого 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1352/21
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику
(повідомлення) сторін справу
за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської
міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міріса Продукт"
про стягнення 39561,09 грн.
Процесуальні дії по справі.
Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міріса Продукт" 39561,09грн заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №35 від 17.06.2010, з яких: 35201,67грн основний борг, 1182,19грн 3% річних, 3177,23грн інфляційні нарахування.
Ухвалою суду від 16.12.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином (а.с. 42).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст. 165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позов мотивований неналежним виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що був укладений між сторонами 17.06.2010.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати за отримані послуги теплопостачання не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021, яка станом на 23.11.2021 становить 35201,67грн.
У зв'язку із зазначеним позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 35201,67грн.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України також заявив до стягнення з відповідача 1182,19грн 3% річних та 3177,23грн інфляційних.
Відповідач в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України письмового відзиву на позовну заяву не надав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17.06.2010 між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міріса Продукт" (споживач/відповідач) укладено договір №35 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за умовами якого позивач зобов'язався своєчасно надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.1. Договору №35).
Згідно п.2.1. Договору, тарифи з централізованого опалення, на дату складання договору, становлять 12,36 грн за один кв.м.
В даному договорі сторони погодили можливість зміни тарифів на послуги в порядку визначеному чинним законодавством України. Також погодили, що розмір щомісячної оплати коригується у відповідності до зміни тарифів.
Згідно п. 2.3, 2.4 Договору, плата за надані послуги при наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). При відсутності приладу обліку або його несправності, оплата послуг за даним договором проводиться по загальній приведеній площі, а на споживання гарячої води - за існуючими нормативами.
Згідно п.3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.
Відповідно до п.3.2 Договору, теплова енергія оплачується безготівково на розрахунковий рахунок виконавця.
Сторони домовились, що всі платежі за надану теплову енергію, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі (п.3.3 Договору).
Згідно п.3.6 Договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.
У п.п.2 п.4.2 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати теплову енергію у встановлений договором строк.
В свою чергу, позивач, як виконавець послуг, має право, зокрема, вимагати від споживача оплати вартості наданих послуг згідно встановлених тарифів та в строки, обумовлені цим договором (п.п.1 п.4.3. Договору).
Відповідно до п.9.1 Договору, цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Строк позовної давності за даним договором становить п'ять років.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021, яка станом на 23.11.2021 становить 35201,67грн (а.с.13).
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявив до стягнення з відповідача 1182,19грн 3% річних та 3177,23грн інфляційних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №35 від 17.06.2010.
Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, згідно яких вбачається, що в період з листопада 2019 по квітень 2021, позивачем були надані послуги з постачання теплової енергії на загальну на суму 35201,67 грн (а.с.16-28).
Обґрунтованість зміни тарифів у вказаний період, у визначеному п. 2.2. Договору порядку, підтверджено наданими до справи рішеннями Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1400 від 19.12.2018, № 1475 від 23.12.2019, №1439 від 02.12.2020 та №1568 від 30.12.2020 (а.с.29-36).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 35201,67грн вартості неоплаченої теплової енергії підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1182,19грн та інфляційних у розмірі 3177,23грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 39554,26 грн, з яких 35201,67грн основного боргу, 1182,19грн 3% річних та 3177,23грн інфляційних.
Щодо розподілу судових витрат
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міріса Продукт" задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міріса Продукт" (10003, м.Житомир, вул. Короленка, буд. 3, код ЄДРПОУ 13564388) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул. Київська, буд. 48, код ЄДРПОУ 35343771):
- 35201,67грн - основного боргу,
- 1182,19грн - 3% річних,
- 3177,23грн - інфляційних,
- 2270,00грн - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.02.22
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам - рек.