16 лютого 2022 року м. Чернівці
Справа № 725/5201/19
Провадження №22-ц/822/59/22
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Литвинюк І.М.,
суддів: Владичана А.І., Кулянди М.І.,
секретар - Тодоряк Г.Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт Парк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 січня 2020 року, головуючий у І-й інстанції - Федіна А.В.,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Комфорт Парк» (далі - ОК ЖБК «Комфорт Парк») про стягнення безпідставно набутих коштів, 3% річних та інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 та 23 вересня 2016 року ОСОБА_2 на рахунки ОК «ЖБК «Комфорт Парк», як внески на обслуговування квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , перераховано 1 116 000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
Вказував на те, що 02 квітня 2019 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступив, а він отримав право вимоги сплати грошових коштів боржником, яке належить ОСОБА_2 на підставі банківських квитанцій про сплату останнім на поточний рахунок боржника грошей у сумі 1 116 000 грн.
Відповідно до умов указаного договору підставою виникнення у ОСОБА_2 права вимоги до ОК «ЖБК «Комфорт Парк» є дублікати банківських квитанцій про сплату ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» грошових коштів у розмірі 1 116 000 грн, а саме: дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.616114194.1 від 13 вересня 2016 року на суму 116 000 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.617409268.1 від 15 вересня 2016 року на суму 470 000 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.618410189.1 від 16 вересня 2016 року на суму 150 568 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.618409323.1 від 16 вересня 2016 року на суму 319 432 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.623204098.1 від 23 вересня 2016 року на суму 49 155 грн; дублікат квитанції AT КБ «Приватбанк» № 0.0.623204571.1 від 23 вересня 2016 року на суму 10 845 грн.
Зазначав, що ОСОБА_2 жодних зобов'язань щодо сплати ОК «ЖБК «Комфорт Парк» вказаних коштів у розмірі 1 116 000 грн не мав і такі кошти були сплачені відповідачу без достатньої правової підстави, що створило для відповідача обов'язок повернути такі кошти на підставі статті 1212 ЦК України.
У зв'язку з укладенням 02 квітня 2019 року договору про відступлення права вимоги, 05 квітня 2019 року він направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу, в якій зазначив про укладення вказаного договору та про обов'язок відповідача повернути безпідставно набуті кошти, на яку відповідач у встановлений законом строк не відреагував. Тому просив стягнути з відповідача на його користь 1 116 000 грн боргу, 3% річних - 12 841 грн та 7 812 грн - інфляційних втрат.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Комфорт Парк» про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 1 1160 00 грн, 3% річних та інфляційних відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що грошові кошти в сумі 1 116 000 грн не є безпідставно набутими відповідачем, оскільки в банківських квитанціях, за якими сплачувалися такі кошти, зазначено, що вищевказані кошти сплачені за обслуговування будинку АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_4 , є неправильним та суперечить положенням статей 11, 1212 ЦК України.
Зазначені кошти були передчасно і без наявності достатньої правової підстави сплачені ОСОБА_2 , оскільки в подальшому відповідач мав укласти з ОСОБА_2 договори щодо набуття квартир в будинку АДРЕСА_3 . Однак такі договори між ОСОБА_3 та ОК «ЖБК «Комфорт Парк» не були укладені.
На апеляційну скаргу відзив не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на грошові кошти в сумі 1 116 000 грн не поширюється правовий режим безпідставно набутого майна, а тому передбачених законом підстав для стягнення коштів з відповідача в порядку статті 1212 ЦК України немає.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до банківських квитанцій № 0.0.617409268.1 від 15 вересня 2016 року на суму 470 000 грн; №0.0.618410189.1 від 16 вересня 2016 року на суму 150 568 грн; №0.0.618409323.1 від 16 вересня 2016 року на суму 319 432 грн; № 0.0.623204098.1 від 23 вересня 2016 року на суму 49 155 грн; № 0.0.623204571.1 від 23 вересня 2016 року на суму 10 845 грн, ОСОБА_2 сплатив на користь ОК «ЖБК «Комфорт Парк» грошові кошти на загальну суму 1 116 000 грн, призначення платежу - внески за обслуговування будинку ( АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_4 ).
Також встановлено, що 02 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набуває право вимоги сплати грошових коштів ОК «ЖБК «Комфорт Парк», яке належить ОСОБА_2 на підставі банківських квитанцій про сплату ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» грошових коштів у сумі 1 116 000 грн з правом нараховувати інфляційні, штрафні санкції та стягнення завданих збитків.
Підтвердженням виконання зобов'язань за вказаним договором сторони визначили момент підписання акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимоги від 02 квітня 2019 року.
05 квітня 2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідача ОК «ЖБК «Комфорт Парк» направлено повідомлення-вимогу про уступку права вимоги та сплату боргу (накладна поштового відправлення №0216013872360 та опис вкладення у цінний лист (а.с.12-13)). В зазначеній вимозі зазначено, що у вересні 2016 року ОСОБА_2 здійснював через відділення АТ КБ «Приватбанк» оплату коштів на рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» у розмірі 1 116 000 грн. Оскільки для сплати ОСОБА_2 внесків на обслуговування будинку у АДРЕСА_5 та на обслуговування будинку у АДРЕСА_6 на загальну суму 1 116 000 грн були відсутні будь-які правові підстави, сплачені ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» кошти в сумі 1 116 000 грн згідно з положеннями статей 1212, 1213 ЦК України вважаються безпідставно набутими коштами і підлягають поверненню.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що кошти в розмірі 1 116 000 грн сплачені ОСОБА_2 на рахунок відповідача, оскільки в подальшому відповідач мав укласти з ОСОБА_2 договори щодо набуття останнім у власність квартир у будинку АДРЕСА_3 .
Сплату коштів ОСОБА_2 здійснив шістьма платежами, на підтвердження чого були оформлені квитанції АТ КБ «ПриватБанк», у яких вказано: «внески на обслуговування будинку, АДРЕСА_7 ».
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» з 13 вересня по 23 вересня 2016 року здійснено переказ коштів шістьма платежами у розмірі 1 116 000 грн.
Вказані обставини підтверджені банківськими квитанціями та належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано.
Так, згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями та наданою АТ КБ «ПриватБанк» довідкою, кошти у розмірі 1 116 000 грн були перераховані ОСОБА_2 саме на розрахунковий рахунок відповідача - 26003053711348, одержувач: «ЖБК «Комфорт Парк», Код одержувача: 39892575, МФО одержувача: 325321, що відповідає інформації про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що між сторонами були укладені будь-які договори щодо набуття у власність квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 .
Відтак, за матеріалами справи доведеним є факт перерахування коштів ОСОБА_2 відповідачу; доказів існування між сторонами договору як правової підстави для отримання вказаних коштів у будь-якій формі суду не подано. Також суду не надано доказів повернення коштів відповідачем позивачу на його вимогу.
Отже, наявні ознаки безпідставного набуття відповідачем ОК «ЖБК «Комфорт Парк» майна за рахунок ОСОБА_2 .
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньо правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом вказаної норми зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Враховуючи наведене, суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, не надав оцінку всім доказам у справі та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОК ЖБК «Комфорт парк» коштів у порядку статті 1212 ЦК України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами будь-яких договорів, позивач обґрунтовано стверджує, що правовідносини між сторонами носять кондикційний характер.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Крім того, для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що кошти в розмірі 1 116 000 грн були сплачені ОСОБА_2 на користь ОК «ЖБК «Комфорт Парк» без достатньої правової підстави, на вимогу позивача відповідач гроші не сплатив, а тому вони підлягають обов'язковому поверненню.
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши умови укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України.
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.
Частинами 3, 4 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і щодо договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.
Важливою відмінністю між договором факторингу та договором відступлення права вимоги є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А за договором факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, що передбачено статтею 1084 Цивільного кодексу України. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги).
За приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Зі змісту Договору про відступлення права вимоги від 02 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набуває право вимоги сплати грошових коштів ОК «ЖБК «Комфорт Парк», яке належить ОСОБА_2 на підставі банківських квитанцій про сплату ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк» грошових коштів у сумі 1 116 000 грн з правом нараховувати інфляційні, штрафні санкції та стягнення завданих збитків.
Отже, вказаний договір про відступлення права вимоги спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу та у зв'язку з відступленням в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, первісним кредитором новому кредитору права вимоги, належної первісному кредитору на момент її переходу, в межах якої новий кредитор стає кредитором за зобов'язаннями між ОСОБА_2 та ОК «ЖБК «Комфорт Парк» (пункт 1.), за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника реального та належного виконання зобов'язань, а саме, сплати грошових коштів у розмірі 1 116 000 грн (пункт 3.).
Відповідно до частини першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, оцінивши докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 набув право вимоги до відповідача сплати грошових коштів, які були безпідставно сплачені первісним кредитором на рахунок ОК «ЖБК «Комфорт Парк», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОК «ЖБК «Комфорт Парк» безпідставно отриманих коштів в сумі 1 116 000 грн є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України, у якій визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) та дія якої поширюється як на договірні зобов'язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання.
Так, судом встановлено, що ОК «ЖБК «Комфорт Парк» безпідставно набув сплачені ОСОБА_2 кошти у розмірі 1 116 000 грн, а тому з моменту набуття таких коштів у кредитора виникло грошове зобов'язання, спрямоване на їх повернення.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що 05 квітня 2019 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 116 000 грн та встановлено семиденний термін на повернення зазначених коштів, а тому у позивача виникло право на отримання від відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 116 000 грн з врахуванням 3% річних за період з 13 квітня 2019 року по 30 серпня 2019 року, що становить 12 841 грн (1116000*3%/365*140), та інфляційних нарахувань за період з 13 квітня 2019 року по 30 серпня 2019 року, що становить 7 812 грн.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, норми матеріального права, фактичні обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОК «ЖБК «Комфорт Парк» грошових коштів в розмірі 1 116 000 грн, 7 812 грн - інфляційних та 12 841 грн - 3% річних, а всього 1 136 653 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 9 605 грн, за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 14 407,50 грн, за подачу касаційної скарги - 19 210 грн.
Отже, з ОК «ЖБК «Комфорт Парк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 43 222,50 грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «КомфортПарк» про стягнення безпідставно набутих коштів, 3% річних та інфляційних задовольнити.
Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Комфорт Парк» (ЄДРПОУ 39892575, адреса м. Чернівці, вулиця Руська, будинок 219Г) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 116 000 гривень, 7 812 грн - інфляційні та 12 841 грн - 3% річних, а всього 1 136 653 (один мільйон сто тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні.
Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Комфорт Парк» (ЄДРПОУ 39892575, адреса м. Чернівці, вулиця Руська, будинок 219Г) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 43 222 (сорок три тисячі двісті двадцять дві) гривні 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 17 лютого 2022 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: А.І. Владичан
М.І. Кулянда