17 лютого 2022 року м. Чернівці
справа № 718/1342/21
провадження 822/116/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів : Владичана А.І., Височанської Н.К.,
секретар Скрипка С.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року та на додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа -Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції).
Позовні вимоги обгрунтовані наступним. 01 листопада 2011 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому ПАТ «Укрсоцбанк») в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової Г.В., яка діяла в межах наданих повноважень, укладено Договір банківського вкладу «Депозитний» №26 на суму Депозитного вкладу в розмірі 100 000,00 гривень, строк дії якого продовжувався, відповідно до ч.4 ст. 1060 ЦК України.
Згідно розпорядження на внесення коштів на депозит від 01.11.2011року сума депозиту становила 100 000,00 грн. з відсотковою ставкою 21%. Договором №26 від 27 листопада 2012 року продовжена дія договору від 01 листопада 2011 року до 27 листопада 2013 року.
Відповідно до Договору №122/1 від 27 листопада 2013 року на виплату відсотків та продовження дії договору №26 від 01 листопада 2011 року сума відсотків, що були нараховані, виплачена та сума депозиту становить 100 000 грн з кінцевою датою його повернення до 27 листопада 2014 року.
Згідно п.1.2 Договору №122/1 від 27 листопада 2013 року встановлено, що депозитний вклад залучається на строк з 27 листопада 2013 року по 27 листопада 2014 року. Враховуючи строк розміщення банківського вкладу у відповідності до п.3.2.1 Договору за період з 28 листопада 2013 по 26 листопада 2014 року сума відсотків, які відповідач зобов'язаний нарахувати та сплатити позивачу: 100 000, 00 грн.* (21/100) *(363/365)= 20884,93 грн.
Станом на 27 листопада 2014 року банк повинен був повернути позивачу суму банківського вкладу - 100 000,00 гривень та відсотків з банківського вкладу в сумі 20884,93 грн., однак цього не зробив.
12 серпня 2021 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, за якою уточнює позовні вимоги в частині інфляційних втрат, які мають бути стягнуті за період з 01.06.2018 по 01.06.2021 року в розмірі 26560,84 грн.
Оскільки правонаступником активів та зобов'язань АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк» позивач, з посиланням на відповідні правові норми, правові висновки Великої Палати Верховного Суду та докази, просить суд стягнути з відповідача на її користь суму банківського вкладу станом на 27.11.2014р. -100 000,00 грн., яка залишається неповернутою, 20884,94 грн. відсотків з банківського вкладу та індекс інфляції за період з 01 червня 2018 року по 01 червня 2021 року в розмірі 26560,84 грн. (загальний індекс -121,972%), а всього 147 445,78 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору банківського вкладу у розмірі 147 445,78 грн, яка складається з:
100 000 гривень - сума банківського вкладу;
20 884,94 гривень - сума відсотків з банківського вкладу
26 560, 84 гривень - інфляційні витрати.
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь держави 1474, 46 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2021 року стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 12000 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
АТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2021 року, а позов залишити без задоволення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі зазначає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції є незаконними та необґрунтованими, оскільки постановлені з неповними з'ясуваннями обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.
Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, невірно застосував положення ч.4 ст. 203, ст. 207, ч.2 ст. 1058, ст. 1059 ЦК України, п.п 1.1.-1.3 глави 1 Розділу IV, п. 2.2, п. 2.9. глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року за №174. П.1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління національного банку України від 12 листопада 2003 року за № 492, п.1.4, п.2.1, п.2.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року за № 516.
Апелянт також вказує, що позивачем не було надано оригіналів договір, що на копії договору №26 банківського вкладу від 01 листопада 2011 року була відсутня печатка банку, в зазначених договорах відсутні паспортні дані та РНОКПП позивача, а вказано лише, що ОСОБА_1 проживає в с. Валява.
Апелянт вказує, що позивачем було здійснено внесення коштів на депозит у порядку передбаченому п.1. Договору шляхом внесення коштів, але при цьому взагалі в жодному документі не зазначено номер клієнта. Зі змісту розпорядження «Відкрийте рахунок № НОМЕР_1 » не вбачається внесення грошових коштів відповідно до умов депозитного договору №26 від 01 листопада 2011 року.
Апелянт зазначає, що внесення грошових коштів за договором № 26 від 01 листопада 2011 року не підтверджено жодним належним доказом.
Також апелянт вказує на те, судом першої інстанції було невірно застосовано положення норм матеріального та процесуального права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Оскаржуючи додаткове рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, апелянт посилається на те, що в наданих позивачем копіях документів не вбачається, що судові витрати виникли саме у зв'язку із розглядом справи №718/1342/21, в даних документах відсутнє посилання та не міститься інформація про конкретне судове провадження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено наступне. 01 листопада 2011 року між позивачем - ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г.В., укладено Договір №26 банківського вкладу (Депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну), за яким банк відкриває клієнту депозитний рахунок за № НОМЕР_1 та приймає на вклад кошти у сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на умовах, визначених цим Договором з нарахуванням відсотків у розмірі 21 % річних.
Внесення Клієнтом грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі розпорядження. Депозитний вклад залучається на строк з 01листопада 2011 року по 01травня 2012 року включно. На депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються. Часткова видача Депозитного вкладу до закінчення строку, визначеного в п. 1.2 цього Договору, прирівнюється до дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Клієнта.
П.2.2. Договору, передбачено, що нарахування процентів на Депозитний вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку на кінець кожного календарного року періоду, за який здійснюється нарахування процентів. При розрахунку процентів не враховуються день розміщення та день повернення Депозитного вкладу.
У п.5.1. Заключних положень Договору передбачено, що усі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані сторонами з обов'язковим посиланням на цей Договір.
З копії розпорядження на внесення коштів на депозит, виданого Кіцманським відділенням ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» 01.11.2011р., вбачається, що його видано Клієнту ОСОБА_1 по договору № 26 від 01.11.2011р., № балансового рахунку, які відкрити для клієнта:2635*933300080, відсоткова ставка 21%, сума депозиту 100000 грн., загальна сума вкладу 100000 грн. (а.с.11).
27.11.2012р. - ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г.В., укладено Договір №26 банківського вкладу «Інвестиційний» (Депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну), за яким банк продовжує дію договору №26 від 01.11.2011р. в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на умовах, визначених цим Договором з нарахуванням відсотків у розмірі 21 % річних.
Внесення Клієнтом грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі розпорядження. Депозитний вклад залучається на строк з 27 листопада 2012 року по 27листопада 2013 року включно. На депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.
Крім того, п.2.2. Договору, передбачено, що нарахування процентів на Депозитний вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку на кінець кожного календарного року періоду, за який здійснюється нарахування процентів. При розрахунку процентів не враховуються день розміщення та день повернення Депозитного вкладу.
У п.5.1. Заключних положень Договору передбачено, що усі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані сторонами з обов'язковим посиланням на цей Договір. (а.с. 12).
27.11.2013 року, між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г.В., укладено Договір №122/1 банківського вкладу «Інвестиційний» (Депозитний вклад зі сплатою процентів у кінці терміну - мультівалютний), за яким банк продовжує дію договру №122/1 від 27.11.2013р. з депозитом в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на умовах, визначених цим Договором з нарахуванням відсотків у розмірі 21 % річних.
Внесення Клієнтом грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі розпорядження. Депозитний вклад залучається на строк з 27 листопада 2013 року по 27 листопада 2014 року включно. На депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.
П.2.2. Договору, передбачено, що нарахування процентів на Депозитний вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку на кінець кожного календарного року періоду, за який здійснюється нарахування процентів. При розрахунку процентів не враховуються день розміщення та день повернення Депозитного вкладу.
У п.5.1. Заключних положень Договору передбачено, що усі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані сторонами з обов'язковим посиланням на цей Договір.
Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 20.11.2014р., остання просить банк розірвати договір банківського вкладу «Інвестиційний - мультівалютний №122/1» на суму 27380,00 доларів США та на суму 100000,00 гривень, а також виплатити їй суму вкладів та відсотки.
Як вбачається із копії листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 06.01.2015вих.№09-202-86/96-66 на заяву позивачки повідомлено, що банком не відкривалися депозитні рахунки, не приймалися та не зараховувалися грошові кошти згідно вказаних позивачкою Договорів депозитного обслуговування.
Судом також встановлено, що відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №12014260110000622, внесеному до ЄРДР 21 листопада 2014 року проводилося досудове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.191, ч.4ст.191, ч.5ст.191, ч.2 ст.200 КК України, зокрема щодо отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 100 000,00 грн.
ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженні визнана потерпілою.
Кримінальне провадження №12014260110000622 перебуває в суді на розгляді.
Як вбачається із висновку судово-почеркознавчої експертизи документів №98-К від 28.01.2015 року, що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622, підписи в наступних документах: Договорі банківського вкладу №26 від 01.11.2011 укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у графах «від імені банка ОСОБА_2 » та розпорядженні на внесення коштів на депозит від 01.11.2011, Договорі банківського вкладу №26 від 27.11.2012 укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , Договорі банківського вкладу №122/1 від 27.11.2012 укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , - які були видані ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_2 .
За результатами проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області технічної експертизи документів, підготовлено висновок №209-К від 24.02.2015р., з якого вбачається, що відбитки печатки у наступних документах: Договорі банківського вкладу №26 від 27.11.2012 укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , Договорі банківського вкладу №122/1 від 27.11.2012 укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , виданому на ім'я ОСОБА_1 , - нанесені кліше печатки «м.Київ Україна Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Кіцманське відділення Ідентифікаційний код 00039019 КАСА№1».
Крім того, відбитки печатки «м.Київ Україна Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Кіцманське відділення Хмельницька обласна філія Ідентифікаційний код 09315018 Укрсоцбанк» у наступних документах: Договорі банківського вкладу №26 від 01.11.2011 укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у графах «від імені банка ОСОБА_2 » та розпорядженні на внесення коштів на депозит від 01.11.2011- також нанесені кліше печатки, зразки якої надані на дослідження.
Правонаступником АТ «Укрсоцбанку», згідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АТ «Альфа-Банк» з 03.12.2019 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції повністю відповідає, є законним та обгрунтованим.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Статтею 55 Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті).
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження від 01.11.2011р. позивачем внесено відповідачу депозитний вклад на суму 100000,00 гривень.
В подальшому 27.11.2013 року, між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г.В., укладено Договір №122/1 банківського вкладу «Інвестиційний» (Депозитний вклад зі сплатою процентів у кінці терміну - мультівалютний), за яким банк продовжує дію договру №122/1 від 27.11.2013р. з депозитом в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на умовах, визначених цим Договором з нарахуванням відсотків у розмірі 21 % річних. Внесення Клієнтом грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі розпорядження. Депозитний вклад залучається на строк з 27 листопада 2013 року по 27 листопада 2014 року включно. На депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються. (з правом поповнення) Відповідно до п.2.2. Договору, нарахування процентів на Депозитний вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/360). Саме на таку суму вкладу та відсотків з банківського вкладу і заявлені позовні вимоги позивача.
Після закінчення строку дії депозитного договору вклад в розмірі 100 000,00 гривень на вимогу ОСОБА_1 повернуто їй не було, отже є підстави для захисту прав вкладника ОСОБА_1 шляхом стягнення вказаних коштів у судовому порядку, а так само і відсотків з банківського вкладу.
Безпідставними та необґрунтованими є доводи апелянта, щодо відсутності належних доказів внесення позивачем коштів до каси банку, а надані ним розпорядження суперечить вимогам Інструкції, враховуючи наступне.
Так, на підтвердження заявлених вимог позивач надав суду копію розпорядження банку про внесення коштів на депозит від 01.11.2011р., Договір №122/1 від 276.11.2013р. про продовження депозиту до 27.11.2014ро., прийнятих начальником Кіцманського відділення ОСОБА_2 , засвідчених підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скріплених печаткою банку, що підтверджується висновками судових експертиз в кримінальному провадженні. А відповідно до матеріалів службового розслідування ПАТ «Укрсоцбанк» №15.201-255/38-1264 від 06.03.2015 року, ОСОБА_2 з 2001 року і до моменту службового розслідування 06.03.2015 року обіймала посаду начальника Кіцманського відділення №933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно до п.34 Посадової інструкції до обов'язків ОСОБА_2 відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності. Згідно довіреності, ОСОБА_2 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
Згідно довіреності ОСОБА_2 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
Вказані обставини встановлені судом першої інстанції при дослідженні матеріалів службового розслідування, проведеного банком.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц 9 провадження №14-90цс19 зазначено, що оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції № 174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Пункт 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).
Інструкція № 174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом (пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
З огляду на вказане, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником, відповідно до п.2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516. Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції № 174).
Вказане спростовує доводи апелянта про недотримання письмової форми договору та невідповідність розпоряджень про внесення коштів на депозитний рахунок вимогам Інструкції.
Отже висновок суду першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, про доведеність позивачем договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору, за умовами якого були внесені кошти на депозит за ним, що підтверджується відповідними розпорядженнями, є обґрунтованим.
Враховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, а грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення вказаних коштів.
Крім того, встановивши, що банком прострочено грошове зобов'язання по поверненню позивачу банківського вкладу, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України повинні бути нараховані інфляційні втрати, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що період прострочення виконання грошового зобов'язання обмежений останніми трьома роками, а саме: 01.06.2018-01.06.2021, у гривнях на суму 120 884,93 грн. (з них: 100 000,00 грн. сума банківського вкладу + 20 884,93 грн. сума відсотків з банківського вкладу), на яку повинні бути нараховані інфляційні втрати. Враховуючи загальний індекс інфляції, який за вказаний період становить - 121,972 %, інфляційні втрати складають:120884,93 * 121,972% - 120884,93 = 26560,84 гривні. Отже, сума заборгованості банківського вкладу - 100 000,00 грн., відсоткі з банківського вкладу - 20 884,94 грн., 26 560, 84 гривень - інфляційні втрати, а всього загальна сума заборгованості становить 147 445 гривень78 копійок.
Щодо додаткового рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2021 року апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 гривень.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладений у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19.
Доводи апелянта, що судові витрати не підтверджені належними та допустимими доказами є безпідставними та спростовуються наступним. Так, представником позивача ОСОБА_3 разом із заявою про винесення додаткового рішення 01.12.2021р. до суду надано Договір про надання правової допомоги від 01.06.2021 року, Угоду про вартість правової допомоги, Акт наданої правової допомоги, Квитанцію до прибуткового касового ордеру №02/11 від 26.11.2021 року та Квитанцію до прибуткового касового ордеру №01/11 від 25.11.2021 року, згідно яких позивач ОСОБА_1 оплатила адвокату Тесліцькому А.М. 12000 гривень за надання правової допомоги.
За відсутності заперечень з боку сторони відповідача, щодо розміру витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги апеляційний суд вважає, що такі витрати є співмірними та підлягають стягненню в повному обсязі.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - банк» залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: А.І. Владичан
Н.К. Височанська