Іменем України
02 лютого 2022 року м. Кропивницький
справа № 399/668/20
провадження № 22-ц/4809/120/22
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у складі судді Шуліки О.О. від 10 вересня 2021 року у справі за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна про визнання договору емфітевзису недійсним,-
встановив:
У серпні 2020 року Сільськогосподарський кооператив «Україна» звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 15 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання передала СК «Україна» в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3524684700:02:000:2164, площею 0,34 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. Даний договір укладено строком на 10 років та був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100801.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 успадкував ОСОБА_2 .
Зазначав, що 21.02.2020 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір емфітевзису № 351, про що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вважає, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для укладання договору емфітевзису з ОСОБА_1 , оскільки на той момент вона перебувала в оренді у СК «Україна».
Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати недійсним договір № 351 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладений 21 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,3393 га (кадастровий номер 3524684700:02:000:2164), яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та застосувати наслідки недійсності правочину; скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51268223 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 398409135246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524684700:02:000:2164 за правокористувачем ОСОБА_1 .
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2021 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною першою та п'ятою статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; та інші передбачені Законом.
Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 13 Закону «Про оренду землі» надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі статтею 18 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Тобто, і емфітевзис, і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки для різних правонабувачів. Чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Судом встановлено, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Онуфріївської районної державної адміністрації ради народних депутатів від 31.07.2002 року № 297-р є власником земельної ділянки площею 5,90 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.
15 листопада 2007 року між Сільськогосподарським кооперативом «Україна» та ОСОБА_3 укладений Договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100803.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.07.2014 року встановлено, що на підставі заповіту, посвідченого Млинківською сільською радою 10 січня 2005 року та зареєстрованого в реєстрі № 1, спадкоємцем зазначеного в цьому заповіті майна ОСОБА_3 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - є ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.07.2020 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,3393 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524684700:02:000:2164.
6.02.2020 між СК «Україна» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди від 15.11.2007 року, відповідно до якої договір оренди викладений в новій редакції та продовжено строк дії договору оренди на 10 років. Відповідно до п.3.1 договору (в новій редакції 6.02.2020 року) «даний договір укладено на строк до 10.03.2030 року, що забезпечує екологічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з урахуванням ротації культур.
Пунктом 14.1 договору (в новій редакції 6.02.2020 року) «цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.»
Відповідно до п.4 додаткової угоди від 6.02.2020 року встановлено, що додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення печаткою орендаря.
21.02.2020 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, за яким власник надає правокористувачу земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:2164 для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису, який зареєстровано в реєстрі за № 351, що підтверджується копією договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Згідно п.2.1 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) встановлено, що термін користування земельною ділянкою правокористувачем на праві емфітевзису за цим договором складає 49 років починаючи з 21.02.2020 року.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).
При вирішенні справи колегія суддів враховує як права власника земельної ділянки щодо розпорядження своєю власністю, так і права орендаря, який має право на стабільні та визначені правовідносини протягом певного, визначеного законом чи домовленістю сторін, права користування чужою власністю.
Враховуючи те, що договір емфітевзису, укладений та зареєстрований між відповідачами, у період дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та СК «Україна», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.02.2022.
Судді:
О.А. Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич