Справа № 341/1363/20
Провадження № 11-кп/4808/48/22
Категорія ст. 240 ч. 2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у кримінальному провадженні № 12020090140000208 апеляційну скаргу прокурора на вирок Галицького районного суду від 26.11.2021 року,
Цим вироком ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мединя, жителя АДРЕСА_1 , не судимого
засуджено за ст. 240 ч. 2 КК України із застосуванням статті 69 КК України до штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
За вироком суду ОСОБА_7 5.08.2020 приблизно о 08 год. на правому березі ріки Лімниця у с. Мединя Івано-Франківської області, використовуючи вантажний автомобіль марки «Камаз 55102» НОМЕР_1 , лопати, спільно із односельчанами, здійснив видобуток піщано-гравійної суміші у кількості 2190 кг, яка належить до корисних копалин загальнодержавного значення.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд незаконно скасував арешт на автомобіль марки «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і повернув власнику ОСОБА_7 , що суперечить вимогам ст. 100 КПК України. Вказаний транспортний засіб був вилучений під час огляду місця події 10.08.2020 і згідно постанови слідчого СВ Галицького відділення поліції Тисменицького ВП ГУНП в області (на даний час відділення поліції № 3 Івано-Франківського РУП ГУНП в області) визнаний, як речовий доказ. Враховуючи, що даний автомобіль належить обвинуваченому ОСОБА_7 , суду належало конфіскувати його як знаряддя вчинення злочину. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким речовий доказ автомобіль марки «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 13.08.2020 - конфіскувати у дохід держави. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В апеляційній інстанції:
-прокурор підтримав подану апеляцію, просить задовольнити її в повному обсязі, автомобіль є знаряддям злочину, тому підлягає конфіскації;
-обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник не погоджуються з апеляційною скаргою прокурора, вона суперечить практиці Верховного Суду і ЄСПЛ, крім того, цей автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, просять вирок суду залишити без змін.
З'ясувавши обставини даного провадження, заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Оскаржений вирок суду в частині вирішення долі речового доказу цим вимогам закону відповідає.
Апеляційні доводи прокурора щодо необґрунтованості повернення автомобіля «Камаз 55102» обвинуваченому ОСОБА_7 слід визнати безпідставними. Відповідно до ст. 41 ч. 4 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Апеляційний суд вважає правильною позицію суду першої інстанції про те, що вказаний автомобіль не може бути конфіскований, оскільки згідно судової практики ЄСПЛ, яка є обов'язковою для судів України, його конфіскація є явно несправедливою і не співрозмірною між його вартістю та вартістю гравію, який ним перевозився і порушуватиме справедливу рівновагу між загальними суспільними інтересами та захистом базових прав людини щодо мирного володіння своїм майном («Мякотін проти України», «Надточій проти України», «Думагаз Трансорт проти Болгарії»).
Колегія суддів погоджується з практикою Верховного Суду у цій категорії справ про те, що використання автомобіля не входить в диспозицію ст. 240 ККУ, в якій чітко вказано, що протиправним у розумінні цього злочину є лише незаконне видобування гравію, а не його перевезення. Тобто склад цього злочину закінчується на стадії незаконного видобування гравію. Для переконання слід навести приклад наступної нори ККУ ст. 240-1, яка крім незаконного видобування передбачає і перевезення корисної копалини.
Як встановлено вказаний автомобіль на праві власності належить ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про його реєстрацію (1 том а.п. 80). Як з'ясовано і підтверджено копією свідоцтва про одруження, обвинувачений придбав вказаний транспортний засіб, перебуваючи в шлюбі із дружиною ОСОБА_9 , тому він є їх спільною сумісною власністю.
Верховний Суд в справі N 676/2199/19 від 9 квітня 2020 року з цього приводу вказав, приймаючи рішення про конфіскацію автомобіля, суд повинен врахувати, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, яке набуте під час шлюбу, а тому обвинувачений і його дружина володіють цим майном у рівних частках. Тому цей автомобіль не підлягає конфіскації у цьому провадженні, оскільки прокурором в суді не було доведено, що дружина обвинуваченого ОСОБА_9 знала чи могла б знати про незаконне використання автомобіля, що було б підставою для його конфіскації. Не міститься таких даних ні в обвинувальному акті, ні у вироку.
Згідно ж зі ст. 96-2 ч. 1 п. 4 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується у разі, якщо власник чи співласник майна не знав про його незаконне використання.
За таких обставин суд правильно вирішив долю речового доказу, немає підстав для скасування чи зміни вироку, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок Галицького районного суду від 26.11.2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала вступає в силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3 місяців.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4