Провадження № 22-ц/803/1185/22 Справа № 194/998/21 Суддя у 1-й інстанції - Солодовник І. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
17 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, мотивуючи його тим, що він протягом 19 років працював на шахтах «Сташкова» та «Тернівська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем під землею. 11 квітня 2019 року він був звільнений з займаної посади за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
Вказує, що висновком медико-соціальної експертної комісії у серпні 2019 року йому первинно сукупно було встановлено 55% втрати професійної працездатності (35% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) та третю групу інвалідності, у зв'язку з чим він перебуває на обліку та отримує страхові виплати в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.
Зазначає, що актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 серпня 2019 року, хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
Вказує, що нестворення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві, де він працював, є порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці», що в свою чергу стало причиною отримання ним професійних захворювань та призвело до зменшення обсягу трудової діяльності, звільнення із займаної посади за станом здоров'я, проходження тривалого лікування, щоденного перенесення фізичного болю та моральних переживань, позбавлення нормальних життєвих зв'язків.
Посилаючись на те, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв'язку з чим, не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно впливає на його душевний та фізичний стан, просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 55 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення після набрання законної сили рішення суду у справі №185/6535/21 за позовом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 від 08 серпня 2019 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не була надана оцінка первинним даним табельного обліку, що спростовує твердження позивача щодо повного робочого дня в шахті та проігноровано відомості щодо тривалої дії шкідливих факторів виробничого процесу на його організм. Судом першої інстанції безпідставно ухвалено рішення в дійсній справі, зважаючи на наявність позову ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 від 08 серпня 2019 року, який і був підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення моральної шкоди. Таким чином, відповідне рішення суду ухвалено передчасно та безпідставно. Вказує, що позивач не перебував в шахті, тобто під впливом шкідливих факторів, повний робочий день, про що свідчать табелі робочого часу, в яких зафіксована кількість фактично відпрацьованого часу при нормі відробітку, а також, враховуючи посаду позивача, як начальника дільниці, останній користуючись своїм становищем в робочий час на робочому місці був відсутній, що зокрема підтверджується рішенням суду по справі 194/1404/18, яким позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху в час робочої зміни. Вказує, що надані позивачем виписки з медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 містять розбіжності та неточності, мають розбіжності у прізвищі хворого, виписуючи хворого із висновком про позитивну динаміку через короткий проміжок часу останній знову звертається до лікарні зі скаргами на погіршення стану здоров'я що ставить під сумнів висновок щодо дійсного стану здоров'я позивача, не відображено можливість пошкодження здоров'я і внаслідок побутових травм. Отже, всі неточності та суперечності в медичних документах є підставою для направлення працівника на експертизу та визнання акту розслідування незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що при наданні ГУ Держпраці у Дніпропетровській області належної інформаційної довідки в якій будуть зазначені фактичні дані згідно первинного табельного обліку спусків в шахту ОСОБА_1 та визначення відповідності до трудових обов'язків у шахті під впливом шкідливих факторів, що діяли на позивача у відповідності до хронометражу робочого місця, спеціалізований заклад, керуючись пунктом 94 Порядку розслідування змінить або скасує діагноз професійного захворювання ОСОБА_1 , що в свою чергу виключатиме обов'язок відповідача компенсувати моральну шкоду. Звертає увагу, що під час проходження періодичних медичних оглядів на підприємстві, позивач будь-яких скарг на стан здоров'я чи відчуття болю не мав. Вказував, що позивач, займаючи посади помічника начальника дільниці, заступником начальника дільниці, начальника дільниці у відповідності до посадових інструкцій стан робочих місць з метою попередження заходів розвитку професійних захворювань, тобто своїми діями причиняв шкоду здоров'ю не лише собі, а й іншим працівникам. Вказує, що позивачем не доведено зміни кола спілкування позивача чи вимушених змін чи обмежень у житті позивача, крім того, вказує, що згідно щорічної декларації його дружини ОСОБА_2 , рівень життя сім'ї тільки виріс. Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно, всупереч п.164.2.14 Податкового кодексу України, дійшов висновку про відсутність підстав для утримання податку з стягнутої суми страхового відшкодування.
Позивачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга зводиться до переоцінки доказів та незгоди з рішенням суду першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для об'єднання дійсного позову із позовом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 від 08 серпня 2019 року, оскільки вказані в позові обставини не є взаємопов'язаними та виникають з різних правових підстав. Вказує, що акт про розслідування виникнення професійного захворювання на час розгляду справи судом першої інстанції є чинним. Зазначає, що право на відшкодування шкоди у позивача виникло на підставі висновку МСЕК про встановлення стійкої втрати професійної працездатності, а не акт розслідування. Вказує, що розмір моральної шкоди є справедливим, необхідним та достатнім, не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище та не призведе до матеріального збагачення позивача. Вказує, що згідно чинного податкового законодавства не підлягають оподаткуванню суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. Звертає увагу колегії суддів, що рішення суду першої інстанції відповідачем виконано.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміні рішення суду першої інстанції.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві шахтах «Сташкова» та «Тернівська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за різними професіями з повним робочим днем під землею з 11 липня 1996 року по 11 квітня 2019 року (а.с. 9-11).
11 квітня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті за частиною 2 статті 40 КзпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я (а.с.11).
08 серпня 2019 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 за формою П-4, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченка В.Є., відповідно до якого хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є вміст пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію до 10% в повітрі робочої зони, що в 27 разів перевищує ГДК по ГОСТ 12.1005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони", рівень вологості 83% при нормі 75%, важкість праці: робоча зона вимушена "на колінах і ліктях" впродовж 97% змінного часу, при нормі до 10% часу зміни" маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становить 40 кг, при нормі до 30 кг, фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м'язів рук, тулуба, ніг становить 44 000 кг/м, при нормі до 44 000 кг/м, величина статичного навантаження за зміну двома руками становить 69 000 кг/с при нормі до 70 000 кг/с, переходи пішки становили до 8 км при нормі до 8 км, еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 4 дБА (84 дБА при нормі 80 дБА).
Згідно вказаного акту, наслідком відповідних шкідливих умов праці є хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфіземи легень першої-другої стадії), група В; легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1, та шийна С6, С7 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня) суглобів; нейросенсорної приглухуватості першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с.13-14).
Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових медичної та соціальної допомогах від 28 серпня 2019 року, серії 12 ААА №078077, первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 55% та третю групу інвалідності (а.с.105).
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 21 вересня 2020 року, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданої Міжрайонною профпатологічною МСЕК, серії 12 ААБ №230930 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №058947, вбачається, що після повторного огляду ОСОБА_1 встановлено 55 відсотків сукупної втрати працездатності, з яких 35% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ, 5% - туговухість, а також встановлено третю групу інвалідності. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендоване медикаментозне та санаторне лікування, нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування (а.с.12).
Згідно виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КЗ "Тернівська центральна міська лікарня" Дніпровської обласної ради, форми №027/о, вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз радикулопатія попереково-крижова L4,L5,S1 та шийна С5,С6,С7 з права з вираженими статикодинамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м'язово-тонічними синдромами, часто рецидивна течія з нейродистрофічними проявами у вигляді: двустороннього плечелопаточного периартроза, НФ 2 ступеня, остеартроза локтьових та колінних суглобів, НФ1-2 ст. ХОЗЛ-1-2 ст. Нейросенсорна приглуховатість 1 ст. (хвороба професійна) (а.с.15,18-25).
Крім того, у вказаних медичних картках зафіксовано скарги позивача на задишку при помірному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання, сухий кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, періодичний давлючий головний біль, запаморочення, коливання АТ, біль у поперековому та шийному відділі хребта з іррадацією в ліву ногу, обмеження об'ємів руху, біль посилюється при фізичному навантаженні, біль у ліктьових, колінних, плечових суглобах, хрускіт в них, оніміння рук, зниження слуху, загальну слабкість, швидку втомлюваність.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідкового зв'язку між винними діями відповідача з порушення вимог ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності у розмірі 55%. При цьому, визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд врахував обставини справи, зокрема встановлення позивачу 55% ступеню втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров'я в майбутньому, потребу в медикаментозному лікуванні, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, наслідків, що настали у зв'язку з втратою позивачем професійної працездатності, врахував тривалість праці позивача на підприємстві - відповідача в шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті, що склала 19 років 1 місяць при стажі роботи в шкідливих умовах - 18 років 11 місяців, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 55 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З аналізу змісту ст.1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього.
Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У відповідності до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно частини 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Постанова) хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов'язаних з роботою;
медичний висновок - висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Пунктом 89 постановлено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.
Хронічне професійне захворювання (отруєння) не завжди супроводжується втратою працездатності. Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання (отруєння) (пункт 90).
Згідно пункту 91 постанови віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року №1662 (Офіційний вісник України, 2000 рік, №45, ст.1940).
Перелік установ і закладів, що мають право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань, затверджується МОЗ і переглядається кожні п'ять років.
Пунктом 92 постанови встановлено, що у разі підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) заклад охорони здоров'я направляє працівника на консультацію до лікаря-профпатолога області або міста з документами, перелік яких визначено у пункті 99 цього Порядку.
Для встановлення остаточного діагнозу та зв'язку захворювання з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу лікар-профпатолог області або міста направляє хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я, якому МОЗ надало право встановлювати остаточний зв'язок захворювання з умовами праці, з відповідними документами.
До високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я у разі потреби для встановлення діагнозу можуть направлятися також хворі, які проходять обстеження у науково-дослідних інститутах (установах) медичного профілю.
Високоспеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров'я проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння) (пункт 94 постанови).
Діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння) може бути змінений або відмінений високоспеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров'я, який його встановив раніше, на підставі результатів додатково поданих відомостей або проведених досліджень і повторної експертизи. Відповідальність за встановлення або відміну діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) покладається на керівників таких закладів і голів лікарсько-експертних комісій. Рішення про підтвердження або відміну раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) оформляється висновком лікарсько-експертної комісії.
У спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України", у роботі якої мають право брати участь лікарі з гігієни праці територіального органу Держпраці, закладу охорони здоров'я, робочого органу Фонду, представники підприємства (установи, організації), первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), представники вищого органу профспілки.
Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку (пункт 95 постанови).
Згідно пункту 96 постанови за наявності ознак стійкої втрати професійної працездатності внаслідок хронічного професійного захворювання (отруєння) заклад охорони здоров'я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або заклад охорони здоров'я за місцем його проживання направляє хворого на огляд до медико-соціальної експертної комісії для встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.
При цьому, згідно пункту 97 постанови професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (далі - лікарсько-експертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу.
У разі потреби до роботи лікарсько-експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) територіальних органів Держпраці, підприємства (установи, організації), робочого органу Фонду, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня).
Згідно пункту 99 постанови рішення про зв'язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння); висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння).
Пунктом 101 постанови встановлено, що високоспеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров'я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), робочому органові Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я.
Після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров'я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів (пункт 105 постанови).
Відповідно до пункту 110 постанови роботодавець зобов'язаний в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування: відомості про професійні обов'язки працівника, документи та матеріали, що характеризують умови праці на робочому місці (дільниці, цеху); необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці; матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці, копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту; приписи або інші документи, що раніше видані територіальним органом Держпраці та стосуються даного хронічного професійного захворювання (отруєння); результати медичних оглядів працівника (працівників), інші матеріали.
Пунктом 113 постанови встановлено, що комісія з розслідування проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведеної атестації робочих місць, архівних даних підприємства (установи, організації), територіального органу Держпраці, наукових установ, характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах, результатів обстежень і досліджень, проведених атестованими лабораторіями в установленому законодавством порядку, вивчає приписи органів державного нагляду за охороною праці, подання посадових осіб робочих органів Фонду та представників профспілок, інструкції з охорони праці працівників, заключні акти періодичних медичних оглядів, накази (рішення, розпорядження) адміністрації підприємства про порушення працівником вимог правил та інструкцій з охорони праці, строків проходження періодичних медичних оглядів, картки обліку індивідуальних доз опромінення на робочому місці із джерелами іонізуючого випромінювання, одержує письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов'язаних із розслідуванням причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), а у разі потреби вимагає проведення додаткових досліджень на робочому місці та бере участь у них, вивчає первинну медичну документацію хворого.
За результатами розслідування комісія складає акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 (далі - акт за формою П-4) згідно з додатком 21. Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), заходи щодо запобігання розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства (пункт 117 постанови).
Акт підписується головою та всіма членами комісії з розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії з розслідування підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово, підписує та додає до акта як його невід'ємну частину.
Акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, протягом доби затверджується керівником територіального органу Держпраці та завіряється печаткою (пункт 118 постанови).
Таким чином, з аналізу наведеного законодавства колегія суддів наголошує, що при вирішенні дійсного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди внаслідок професійного захворювання підлягають доказуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, чинне законодавство встановлює, що наявність зв'язку між погіршенням стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази втрати ним професійної працездатності, що складає 55% та третю групу інвалідності, а саме виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових медичної та соціальної допомогах від 28 серпня 2019 року, серії 12 ААА № 078077 та довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 21 вересня 2020 року, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ №230930 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №058947.
Вказані лікарські документи, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами втрати позивачем професійної працездатності, оскільки останні в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що відповідні висновки, незважаючи на наявність у сторін такого права, до суду, зокрема, роботодавцем не оскаржувалися.
Крім того, колегія суддів зауважує, що усі випадки хронічних професійних захворювань, незалежно від строку їх настання, підлягають розслідуванню, за результатом якого складається відповідний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, в якому, зокрема, зазначається обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння).
В матеріалах справи наявний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 за формою П-4, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченка В.Є від 08 серпня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Встановлено ряд причин його виникнення, зокрема відхилення від норми таких складових, як вміст пилу в повітрі робочої зони, рівень вологості, важкість праці, рівень шуму тощо.
Колегія суддів зауважує, що відповідний акт лише фіксує обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), відтворює наявність відхилень від нормативних умов праці, встановлених законодавством, та жодним чином не визначає рівень такого впливу та розмір його наслідків для працівника, оскільки рівень втрати професійної працездатності працівника внаслідок шкідливих умов праці визначається відповідними лікарськими комісіями.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, та вважає, що висновок суду про спричинення позивачу моральної шкоди в розмірі 55 000 грн. є обґрунтованим, розумним та справедливим, зважаючи на те, що позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був вимушений неодноразово звертатися до лікарів та проходити лікування, виписки з медичних карток позивача свідчать про те, що внаслідок професійного захворювання позивач постійно відчуває почуття болю, має швидку втомленість, що негативно впливає на його життєдіяльність, в подальшому потребуватиме нагляду лікарів, медикаментозного та санаторного лікування, втрата працездатності є невідновною.
Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до оскарження акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 за формою П-4 від 08 серпня 2019 року, що не є предметом розгляду у цій справі, та жодним чином, за відсутності відомостей про скасування відповідного акту, не впливає на результат розгляду дійсної справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом ухвала суду про відмову у прийняті зустрічного позову та його повернення не оскаржувалася, заперечення на ухвалу суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадженні апелянтом окремо не подавалися.
Колегія суддів все ж зауважує, що будь-які процесуальні порушення з боку суду першої інстанції відсутні, зважаючи, що зібрані докази в цій справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, без відповідного зупинення розгляду до розгляду позову відповідача про скасування акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , зважаючи, що предметом дійсного позову є покладення на відповідача відповідальності за завдану моральну шкоду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що останнє не позбавлено можливості в подальшому, у разі задоволення їх позову про скасування акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 08 серпня 2019 року, звернутися до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
В той же час, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що моральна шкода мала бути стягнута на користь позивача з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом №466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У зв'язку із зазначеним, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення моральної шкоди без утриманням податку та обов'язкових платежів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 55 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, визначивши її до стягнення з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року змінити в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 55 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, визначивши її до стягнення з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.