Справа№ 953/22169/21
н/п 2-а/953/110/22
"17" лютого 2022 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП (місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 315-А) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
23.11.2021 поштовими засобами зв'язку до суду надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просить скасувати постанову серії ДПО18 №633068 від 26.06.2021, а провадження по справі закрити.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2021 вказану позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу 10-денного строку для виправлення недоліків, яка отримана представником позивача 04.01.2022.
В даній ухвалі суду позивачу запропоновано в десятиденний строк з дня отримання ухвали, надати, зокрема, нову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та надати суду докази поважності причин його пропуску, вказавши інші підстави для поновлення строку.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, представник позивача - адвокат Донець А.А. спрямував клопотання про поновлення строків на оскарження постанови, в якому зазначив, що поліцейські ввели позивача в оману, оскільки не пояснили, що постанова оскаржується в інший спосіб, та відео-запис правопорушення було отримано лише в приміщенні Київського районного суду м. Харкова 10.11.2021, який не містить доказів, на які посилався працівник поліції під час винесення постанови, а тому за вказаних обставин просив суд визнати причини пропуску строку на оскарження спірної постанови поважними, та поновити вказаний строк на оскарження постанови.
За приписами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
За приписами ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями частини 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Тобто початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися пропорушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Із позовної заяви вбачається, що позивач в особі свого представника оскаржує постанову серії ДПО18 №633068 від 26.06.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 121 КУпАП, яку отримав позивач особисто в день її складання, а саме 26.06.2021, про що свідчить особистий підпис позивача в постанові.
Отже, в даному випадку, десятиденний термін звернення до суду відраховується з моменту вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови відповідача, а тому останній був обізнаний про неї з часу її винесення.
Разом з тим, з вказаними позовними вимогами до суду позивач в особі свого представника звернувся поштовими засобами зв'язку 17.11.2021.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.07.2021 представник позивача - адвокат Донець А.А. звернувся із заявою на адресу Київського районного суду м. Харкова із заявою про надання можливості ознайомитись з матеріалами адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП, та після спливу майже місяця його представник ознайомився з паперовими матеріалами справи, а саме 09.08.2021, та копію відеозапису було отримано 10.11.2021, а позов спрямовано до суду як зазначено вище 17.11.2021.
Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь УПП в Харківській області ДПП від 03.08.2021 на адвокатський запит адвокату Донцю А., яка також спрямована на електронну адресу адвокату (доказів, коли саме отримана вказана відповідь в паперовому вигляді до суду не надано), з якому повідомлено адвокату про існування оскаржуваної постанови, та запропоновано отримати відео-запис вчиненого правопорушення в УПП в Харківській області ДПП.
Можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з даним позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб'єктивний характер. Договір про надання правової допомоги між позивачем та його представником - адвокатом Донець А.А. укладено 13.07.2021 відповідно до наявного в матеріалах справи ордеру. Будь-яких поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права судом у цій справі не встановлено. Позов надійшов до суду майже після 5 місяців з дня складання оскаржуваної постанови.
Отже, причини, якими позивач в особі свого представника обґрунтовує пропуск строку звернення до суду, не є поважними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом
порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998).
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вірогідність дізнатися про порушення своїх прав з червня 2021 року спірною постановою у позивача є високою, адже він мав можливість ознайомитись з її текстом після її вручення, тобто у позивача не було перешкод для того, щоб дізнатися про рішення суб'єкта владних повноважень, порядок його оскарження. Навіть, виходячи з підстави для обрахунку строку звернення до суду з моменту отримання відео-запису, тобто з 10.11.2021, строк на подання позову позивачем було пропущено, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження оспорюваної постанови, а тому суд відмовляє в його задоволенні.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду […] позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із вказаним позовом, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку, що є підставою для повернення вказаної позовної заяви позивачу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 169 КАС України, суддя, -
постановив :
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Донець А.А. про поновлення строків на оскарження постанови - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП (місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 315-А) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачу, роз'яснивши йому право щодо повторного звернення із даною заявою до суду в порядку встановленому законом.
Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2022 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ