Справа №639/669/22
Провадження №1-кс/639/234/22
16 лютого 2022 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ув'язненого - ОСОБА_3 , представника медичної частини - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на порушення його прав при утриманні в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,-
Ув'язнений ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова зі скаргою в порядку ст. 206 КПК України, в якій посилається на порушення його прав при утриманні в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
В обґрунтування скарги ув'язнений зазначає, що він з 20.09.2019 року перебуває в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на теперішній час, через неналежні умови тримання під вартою, у нього сильно погіршився стан здоров'я, останній має ревматоїдний артрит. ОСОБА_3 декілька разів звертався зі скаргами на стан здоров'я до Московського районного суду м. Харкова, де розглядається відносно нього кримінальне провадження по суті, однак посадовими особами медичної частини №27 ухвали суду про проведення медичного обстеження та надання йому належної медичної допомоги не виконуються. Крім того, ув'язнений скаржиться на неналежне харчування та умови тримання в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв'язку із чим був вимушений звернутися до слідчого судді з відповідною скаргою.
В судовому засіданні ув'язнений ОСОБА_3 просив зазначену скаргу задовольнити та призначити йому повне медичне обстеження із проведенням необхідних дослідженьпоза межами установи із залученням вузьких спеціалістів, призначити відповідне медичне лікування та забезпечити належним харчуванням під час його вивезення до районного суду для участі в судовому засіданні.
Прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, просив відмовити у задоволенні скарги ув'язненого, оскільки ОСОБА_3 надається медична допомога належним чином та підстав для вжиття заходів в порядку ст. 206 КПК України не вбачається.
Представник Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областяхОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечувала, оскільки медичною частиною встановлено, що ув'язнений ОСОБА_3 має хронічний ревматоїдний артрит,оглядався лікарями медичної частини,періодично лікується за власні кошти. Медична частина може проводити обстеження попередньо ув'язнених осіб поза межами медичної частини та надавати відповідне лікування тільки за їх власні кошти. На теперішній час стан ув'язненого стабільний та задовільний,обстеження поза межами установи не потребує.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Судовим розглядом встановлено, що в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 20.09.2019 року перебуває ув'язнений ОСОБА_3 , тобто в межах територіальної юрисдикції слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова.
З медичної довідки від 15.02.2022р. №428/13-хк-22 ув'язненого ОСОБА_3 вбачається, що протягом 2021 року останній оглядався лікарями медичної частини №27. Висновок Ревматоїдний артрит. Рекомендовано: при допомозі родичів проходження лабораторних досліджень крові, призначено курс медикаментозного лікування. Згідно довідки у ОСОБА_3 на теперішній час стан його здоров'я задовільний, лікування за межами установи не потребує, додаткових обстежень за межами установи не потребує.
В судовому засіданні ув'язнений ОСОБА_3 повідомив, що медична частина №27 тривалий не надає йому належної медичної допомоги, не проводить медичне обстеження. Він має матір похилого віку, яка не може оплачувати рекомендовані лікарями лабораторні дослідження та лікування. Останній посилається на те, що має ревматоїдний артрит, стан його здоров'я постійно погіршується, у зв'язку із чимостанній потребує кваліфікованого медичного обстеження поза межами установи із залученням вузьких спеціалістів та призначення відповідного курсу лікування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).
Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Враховуючи пояснення ув'язненого ОСОБА_3 , надані ним під час судового засідання на істотне погіршення стану здоров'я (має ревматоїдний артрит), а з наданих до суду документів не вбачається, що уповноваженими службовими особами Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях в повній мірі виконуються вищевказані приписи законодавства, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу ОСОБА_3 в цій частині задовольнити, з метою забезпечення права ув'язненого на отримання необхідної та адекватної медичної допомоги.
Слідчим суддею враховується, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених.
З огляду на вищевикладене слідчим суддею приймається рішення про зобов'язання завідувача Харківської міської медичної частини №27 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях забезпечити ув'язненому ОСОБА_3 проведення повного медичного обстеження для встановлення точного діагнозу та призначення необхідної кваліфікованої медичної допомоги, поза межами установи із залученням спеціалістів з лікарняних закладів чи закладів охорони здоров'я, після чого, з урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу призначити ОСОБА_3 курс лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.
Разом з цим, вимоги ув'язненого щодо забезпечення йому належного харчування та умов тримання в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не підлягають задоволенню, оскільки вказані питання не є предметом судового контролю слідчого судді в порядку ст. 206 КПК України, у зв'язку із чим у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити.
Слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити ув'язненому, що згідно з ч.2 ст.537 КПК України, оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи попереднього ув'язнення здійснюється в порядку, встановленому для пункту 13-1 частини першої цієї статті.
Відповідно до п.13-1 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Вимогами ч.9 ст.539 КПК України передбачено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Отже, вирішення питань про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань належить здійснювати у порядку адміністративного судочинства, що забезпечує на законодавчому рівні визначення ефективного засобу юридичного захисту засудженого в аспекті вирішення питань, пов'язаних із правовим режимом відбуванням покарання в установах виконання покарань, що не підлягають розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.
Таким чином, ув'язнений ОСОБА_3 не позбавлений можливості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в порядку адміністративного судочинства, шляхом пред'явлення позовної заяви до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого розташовується установа попереднього ув'язнення.
Керуючись ст.ст. 206, 369-372, 375, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ув'язненого ОСОБА_3 на порушення його прав при утриманні в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - задовольнити частково.
Зобов'язати завідувача Харківської міської медичної частини №27 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях забезпечити проведення повного поглибленого медичного обстеження ув'язненого ОСОБА_3 , для встановлення точного діагнозу та призначення необхідної кваліфікованої медичної допомоги, поза межами установи із залученням вузьких спеціалістів з лікарняних закладів чи закладів охорони здоров'я.
З урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу призначити ОСОБА_3 курс лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.
У задоволенні інших вимог скарги - відмовити.
В порядку вимог ч.4 ст.535 КПК України зобов'язати орган, на який покладено обов'язок виконання зазначеного рішення, повідомити суд про його виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1