Справа № 639/1097/21
Провадження № 2-с/639/6/22
16 лютого 2022 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Гаврилюк С. М.,
розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі № 639/1097/21, провадження № 2-с/639/6/22 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 03.03.2021,
установив:
15 лютого 2022 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява, у якій він просить постановити додаткове судове рішення у справі, яким повністю задовольнити його вимоги щодо відшкодування понесених ним судових витрат при розгляді цієї цивільної справи у сумі 3219 грн: судовий збір - 115 грн та 454 грн; правова допомога - 1750 грн та 900 грн, а також стягнути з «заявника» 3500 грн - суму завданої моральної шкоди.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
06 квітня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 03.03.2021 у справі № 639/1097/21, у якій він просить суд скасувати зазначений судовий наказ; стягнути з заявника на користь боржника суму судових витрат, понесених боржником у зв'язку з необхідністю оскарження судового наказу від 03.03.2021.
Так 17.01.2022 постановлено ухвалу суду, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу по справі № 639/1097/21 та поновлено такий строк. Задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 639/1097/21 та скасовано судовий наказ по справі № 639/1097/21 від 03.03.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 16.07.2019 по 31.01.2021 у розмірі 5337,70 грн, судового збору у розмірі 227,00 грн та витрат за отримання інформаційної довідки з ЄДДР у розмірі 89,62 грн (а.с. 137-139).
Однак судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, заявлене ОСОБА_1 .
Так суд зазначає, що не розглядає по суті інші вимоги, які зазначені боржником у заяві про скасування судового наказу, і вважає їх такими, що на даній стадії не підлягають задоволенню, оскільки їх розгляд в процесуальному порядку, визначеному ст.ст. 170, 171 ЦПК України для розгляду заяви про скасування судового наказу - не передбачений, у тому числі, не передбачено і вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст. 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
ОСОБА_1 звернувся у порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга ст. 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Указаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі та за правилами наказного провадження стягувач у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. Оскільки у силу принципу змагальності сторін обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.
Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
При цьому суд наголошує, що ч. 2 ст. 164 ЦПК України визначає, що у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З огляду на викладене суд уважає, що у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки зі змісту норм ЦПК України убачається, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.
У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, суд також відмовляє, тому що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника у разі пред'явлення ним позову до боржника та задоволення такого позову судом.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч.2 ст.160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
Окрім цього ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на його користь суми завданої йому моральної шкоди.
Суд дійшов висновку, що у цій частині вимог ОСОБА_1 слід також відмовити.
Аналізом норм ст. 171 ЦПК України установлено, що за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд може прийняти два види процесуальних рішень - про повернення заяви про скасування судового наказу, або ж про скасування судового наказу, додатково в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника може вирішити лише питання про поворот виконання судового наказу.
Водночас боржник не позбавлений права звернутись до суду із зазначеними вимогами щодо відшкодування моральної шкоди у іншому процесуальному порядку, передбаченому ЦПК України, з окремим позовом до особи, якою таку шкоду завдано.
На підставі викладеного та керуючись ст. 42, 131, 133, 137, 141, 164, 170, 171, 259-261, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви заяви боржника ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі № 639/1097/21, провадження № 2-с/639/6/22 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 03.03.2021.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Світлана ГАВРИЛЮК