Справа № 639/790/22
Провадження № 2-з/639/46/22
16 лютого 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним,
14 лютого 2022 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє - адвокат Григоренко Андрій Олександрович, про забезпечення позову по подання позовної заяви до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним, відповідно до якої вона просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності заявнику, а також заборонити іпотекодержателю - ОСОБА_2 вчиняти дії по реєстрації права власності та по відчуженню в будь-який спосіб об'єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 ., до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
25 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою Мариною Аркадіївною.
26 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, відповідного до умов якого Заявником у забезпечення виконання Договору позики від 25.11.2019 передано квартиру АДРЕСА_1 .
Заявник сплачувала ОСОБА_2 грошові кошти згідно графіку платежів, проте у зв'язку із вкрай складним фінансовим становищем, було прострочено декілька платежів.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_2 через приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорову Марину Аркадіївну надіслала заявнику заяву-вимогу про повернення грошових коштів.
З огляду на те, що договором іпотеки у разі порушення його умов передбачається задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок заставленого майна, існує ризик, що заявник та її дитина залишаться без житла.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про забезпечення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 298774227 від 09.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 28, 4 кв.м., житлова площа 16, 3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
25 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою Мариною Аркадіївною, відповідно до умов якого позикодавець ( ОСОБА_2 ) передала, а позичальник ( ОСОБА_1 ) прийняла у власність грошові кошти у сумі 186 998, 40 грн., що складає 7 740, 00 доларів США, за курсом Національного банку України Національного банку України 24, 16 грн. за 1 долар США.
Зазначену в договорі суму позичальник зобов'язується повернути позикодавцю готівкою або шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок позикодавця в строк до 25.11.2021.
26 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, відповідного до умов якого Заявником у забезпечення виконання Договору позики від 25.11.2019 передано квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 через приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Никифорову М.А. надіслала заявнику заяву-вимогу про повернення грошових коштів.
Звернення заявника до суду з заявою про забезпечення позову направлено на усунення несприятливих наслідків для неї, пов'язаних із вчиненням можливих правочинів, спрямованих на позбавлення в майбутньому її законних майнових прав.
З огляду на те, що між сторонами дійсно виник спір щодо визнання договору іпотеки недійсним, а також враховуючи той факт, що дійсно існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по реєстрації права власності та по відчуженню в будь-який спосіб об'єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме щодо квартири АДРЕСА_1 ., до вирішення справи по суті.
При цьому заява про забезпечення позову в частині арешту майна задоволенню не підлягає, оскільки вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту є максимально можливим обмеженням прав власника майна, тому не може бути визнано співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, отже суд застосовує інший вид забезпечення позову, який одночасно визначено позивачем.
Суд вважає достатнім забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, що діють від її імені, вчиняти будь-які дії стосовно нерухомого майна, оскільки такий вид забезпечення позову у повній мірі гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та не потребує застосування додаткових видів забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 159 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії по реєстрації права власності та по відчуженню в будь-який спосіб об'єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1822633763101).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, а інакше у відповідності до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову будуть скасовані.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 16.02.2022.
Строк пред'явлення до виконання три роки.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя В.В. Труханович