Справа № 638/15221/20
Провадження № 3/638/50/22
Іменем України
11 лютого 2022 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Шишкін О.В., за участю потерпілого ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Самардіної А.О., представника ОСОБА_2 - адвоката Чопенко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засдіанні в м. Харкові адміністративний матеріали відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює в ТОВ «Авіаспецтехніка ІМПЕКС», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,,
Згідно протоколу серії ДПР 18 № 130150, 27.10.2020 року о 17:00 годині, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем HYNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Харкові по проспекту Науки 9/ вул. Бакуліна, 8 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем SKODA SUPERB, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано як порушення п. 13.1 ПДР, чим спричинило матеріальну шкоду, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно зі ст. 278 КУпАП, при підготовці справи до розгляду правомочна посадова особа, окрім інших питань, перевіряє, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Досліджені в судовому засіданні докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 130150 від 27.10.2020 року, схема місця ДТП від 27.10.2020 року, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не доводять беззаперечно та поза розумним сумнівом факт порушення ОСОБА_3 п. 13.1 ПДР України з огляду на таке.
Як зазначалось вище відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 27.10.2020 року о 17:00 годині, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем HYNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Харкові по проспекту Науки 9/ вул. Бакуліна, 8 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем SKODA SUPERB, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку, чим порушив п. 13.1 ПДР України.
З метою об'єктивної оцінки дій учасників дорожньо-транспортної пригоди постановою суду від 19.01.2021 року по справі призначено судову автотехнічну експертизу.
Відповідно висновку експерта №4366/16641, складеного 23.06.2021 року за результатами судової автотехнічної експертизи у справі №638/15221/20 (3/638/191/21) вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля Хюндай ОСОБА_2 технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів та чи вбачаються в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП, - експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо. Водночас в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткненню транспортних засобів для водія автомобіля Шкода ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Шкода ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникнення даної ДТП.
Таким чином матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження вчинення поза розумним сумнівом ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду не надано.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 КУпАП, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Повний текст постанови буде виготовлено 14 лютого 2022 року.
Суддя О.В. Шишкін